У Х В А Л А
і м е н е м у к р а ї н и
9 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І. Лященко Н.П.,
Жайворонок Н.П., Онопенка В.В., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Крона - 90» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Крона - 90» (далі – ТОВ «Крона - 90») на рішення апеляційного суду Полтавської області від 2 березня 2010 року й додаткове рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 червня 2010 року та за касаційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Крона - 90» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зазначав, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу він є власником автомобіля «Ssang Yong Rexton 270 XDI», державний номерний знак НОМЕР_1. 16 липня 2008 року автомобіль був пошкоджений унаслідок пожежі на автостоянці «Центральна» ТОВ «Крона - 90». Згідно з висновком спеціаліста-автотоварознавця від 24 липня 2008 року № 336 вартість завданої пошкодженням автомобіля «Ssang Yong Rexton 270 XDI», державний номерний знак НОМЕР_1, рівна вартості автомобіля на момент пошкодження й складає 174 132 грн. 55 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ТОВ «Крона - 90» на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 174 132 грн. 55 коп., на відшкодування моральної шкоди 60 тис. грн. та судові витрати.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 2 березня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Крона - 90» на користь ОСОБА_3 174 132 грн. 55 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 2 407 грн. 69 коп. судових витрат.
Додатковим рішенням апеляційного суду Полтавської області від 10 червня 2010 року зобов’язано ОСОБА_3 передати ТОВ «Крона - 90» автомобіль «Ssang Yong Rexton 270 XDI», державний номерний знак НОМЕР_1, після відшкодування матеріальних збитків.
У касаційній скарзі ТОВ «Крона - 90», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та додаткове рішення цього ж суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким автомобіль «Ssang Yong Rexton 270 XDI», державний номерний знак НОМЕР_1, залишити йому.
У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Крона - 90» ОСОБА_3 порушує питання про її відхилення та залишення без змін рішення апеляційного суду, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 ТОВ «Крона - 90» порушує питання про її відхилення.
Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.
Касаційна скарга ТОВ «Крона - 90» підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ОСОБА_3 - відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Крона - 90» не укладався договір довготермінового зберігання автомобіля на невизначений строк, а строк дії договору зберігання від 13 липня 2008 року на час пожежі закінчився.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 неодноразово користувався послугами автостоянки «Центральна» ТОВ «Крона - 90», і це підтверджується поясненнями самого позивача та наданим ним фіскальним чеком від 16 червня 2008 року. Колегія суддів апеляційного суду вважала за можливе застосувати ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) згідно з якою, якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов’язаний зберігати річ до пред’явлення поклажедавцем вимоги про її повернення.
При цьому апеляційний суд виходив також із вимог ч. 2 ст. 977 ЦК України та п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на стоянках (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, про те, що за договором зберігання автостоянки гарантують схоронність прийнятих на зберігання транспортних засобів і несуть відповідальність за їх пошкодження.
З таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його всупереч ст. ст. 57, 212, 213, 214, 316 ЦПК України.
Посилаючись як на доказ підтвердження позовних вимог на пояснення позивача, суд не зважив на те, що в силу ст. 57 ЦПК України пояснення сторони не є доказом.
Залишено поза увагою суду й доводи відповідача (а.с. 59, 211-216) та відповідні положення Правил (а.с. 101-108) і Правил користування послугами по наданню місця для стоянки транспортних засобів на автостоянках ТОВ «Крона-90» (далі – Правила ТОВ) (а.с. 60-62) про те, що Правила поширюються на всі автостоянки, що охороняються, (п. 1 Правил) і що Правила ТОВ регламентують організацію та порядок надання послуг, щодо користуванням місцем для стоянки транспортних засобів (п. 1), плата за користування місцем справляється за передбачуваний термін (строк дії договору) (п. 13), товариство не несе відповідальності за втрату або пошкодження автотранспорту, якому надане місце для стоянки, і не бере на себе обов’язки по його охороні чи зберіганню (п. 22) та що ТОВ «Крона -90» не брало автомобіль на зберігання.
Ці доводи судом не перевірені, оцінки обставинам і відповідним доказам не дано.
Не перевірено доводи відповідача й про те, що в силу п. 14 Правил ТОВ і п. 17 Правил транспортні засоби повинні знаходиться на автостоянках знятими з гальм та передач, а позивач у порушення цих положень залишив автомобіль із включеною передачею, що позбавило можливості відкотити автомобіль від джерела пожежі.
Застосувавши ч. 2 ст. 938 ЦК України, апеляційний суд не вказав, з яких підстав він дійшов висновку про те, що строк зберігання договором не встановлений і він не може бути визначений виходячи з його умов.
При цьому суд залишив поза увагою, що в силу ст. 937 ЦК України договір зберігання за формою має бути письмовим, зокрема, посвідченим квитанцією, розпискою або іншим документом, та що згідно запису в журналі обліку транспортних засобів тимчасового знаходження на стоянці (аркуш 63) та його ксерокопії (а.с. 89) позивачем поставлено автомобіль на стоянку 14 липня 2008 року на 1 добу зі сплатою 6 грн.
Посилаючись при цьому на квитанцію від 13 липня 2008 року про сплату 12 грн. (а.с. 147), апеляційний суд не перевірив її відповідності запису в журналі обліку транспортних засобів тимчасового знаходження на стоянці (аркуш 61 зворот, позиція № 107), оцінки цим обставинам не дав.
Вважаючи, що між сторонами був укладений договір зберігання, апеляційний суд усупереч цьому вирішив питання про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди не за договірними відносинами, а за деліктними.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, тому рішення суду апеляційної інстанції та додаткове рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Крона - 90» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 2 березня 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 червня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко