УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І.,
Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Онопенка В.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАДРА», третя особа - приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про усунення перешкод у здійсненні права власності за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАДРА» (далі – ВАТ КБ «НАДРА») на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 1 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 грудня 2008 року між ним і ОСОБА_8 було укладено й нотаріально посвідчено договори купівлі-продажу жилого будинку і земельної ділянки, які знаходяться на АДРЕСА_1. У квітні 2009 року ОСОБА_6 дізнався, що 24 лютого 2009 року на вказане майно накладено заборону на відчуження. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_6 просив усунути йому перешкоди в користуванні власним майном, а саме: визнати неправомірною вимогу ВАТ КБ «Надра» про реєстрацію обмежень указаних об’єктів нерухомості, яка міститься в заяві останнього від 24 лютого 2009 року №7/0-317; зняти заборону на відчуження цих об’єктів нерухомості, внесену до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 24 лютого 2009 року за № 8493294 та №8493199.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 1 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2010 року, позов задоволено: зобов’язано ВАТ КБ «НАДРА» усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні належним йому нерухомим майном - жилим будинком і земельною ділянкою, що знаходяться на АДРЕСА_1; визнано неправомірною вимогу ВАТ КБ «НАДРА» про реєстрацію обмежень указаних об’єктів нерухомості, які належать ОСОБА_6 на праві власності; знято заборону на відчуження цих об’єктів нерухомості, що внесена 24 лютого 2009 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за №8493294 та №8493199.
Апеляційний суд Луганської області постановив також окрему ухвалу від 22 липня 2010 року на дії приватного нотаріуса ОСОБА_7
У серпні 2010 року ВАТ КБ «НАДРА» звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 1 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
За положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у справі рішення указаним вимогам не відповідають.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 3 листопада 2008 року від ВАТ КБ «Надра» до нотаріуса ОСОБА_7 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_8 виконав зобов’язання за кредитним договором, а тому заборона на відчуження спірного майна може бути знята, що нотаріусом і було зроблено. За таких обставин банк повинен був повідомити ОСОБА_6 про свій намір повторно звернутися із заявою про накладення заборони на відчуження будинку та земельної ділянки й отримати на це його згоду, оскільки позивач є власником цих об’єктів нерухомості, але не є стороною кредитного договору та договору іпотеки, укладених між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_8
Погоджуючись з таким рішенням, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 не укладав з банком ніяких договорів, не є стороною в договорах кредиту й іпотеки, а тому накладення заборони на відчуження його власного майна є незаконним.
З висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 572, ч. 1 ст. 575 ЦК України в силу застави (іпотеки, якщо у заставі нерухоме майно) кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно із чч. 1, 2 ст. 593 цього Кодексу право застави припиняється у разі:
1/ припинення зобов’язання, забезпеченого заставою;
2/ втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3/ реалізації предмета застави;
4/ набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
За положеннями ст. ст. 73, 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус чи посадова особа органу місцевого самоврядування за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження :
- за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири);
- при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
- за повідомленням іпотекодержателя;
- в усіх інших випадках, передбачених законом.
Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус або посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 6 серпня 2008 року між ВАТ КБ «НАДРА» і ОСОБА_8 укладено кредитний договір № ПК 246/08-00 з метою придбання останнім жилого будинку та земельної ділянки, які розташовані на АДРЕСА_1. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_8 і ВАТ КБ «НАДРА» укладено договір іпотеки від 6 серпня 2008 року, предметом якого є вказане нерухоме майно. 6 серпня 2008 року та 29 серпня 2008 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 накладено заборону на відчуження цього майна та внесено відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна й Державного реєстру іпотек відповідно. 3 листопада 2008 року приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зняла заборону на відчуження вказаного майна із зазначенням підстави – повідомлення з ВАТ КБ «НАДРА» від 16 жовтня 2008 року №7/0-293. 11 грудня 2008 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 укладено договори купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки, які розташовані на АДРЕСА_1. 15 грудня 2008 року здійснено реєстрацію прав власності на вказане нерухоме майно в бюро технічної інвентаризації, а 9 січня 2009 року – видано державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_6 24 лютого 2009 року ВАТ КБ «НАДРА» звернулося до приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з повідомленням про те, що зобов’язання ОСОБА_8 за кредитним договором не виконано, і приватним нотаріусом накладено заборону на відчуження спірного нерухомого майна шляхом внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 24 лютого 2009 року за №8493294 та №849199. У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 для оформлення договору купівлі-продажу спірного будинку, проте йому було відмовлено, оскільки вказане нерухоме майно знаходиться в іпотеці та накладено заборону на його відчуження. Станом на 9 лютого 2010 року борг ОСОБА_8 перед ВАТ КБ «Надра» за договором кредиту складає 1 973 118 грн.
За положеннями ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку майно.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі наявність (відсутність) запису про заборону на відчуження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на статус заставленого майна не впливає.
Таким чином, установивши, що договір іпотеки, укладений між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_8, не припинено, оскільки останній не виконав своїх зобов’язань за кредитним договором, суд без достатніх на те правових підстав визнав незаконними дії банку, який 24 лютого 2009 року звернувся до нотаріуса про заборону на відчуження будинку та земельної ділянки шляхом внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
Відповідно висновок суду про зняття заборони на відчуження цих об’єктів нерухомості є передчасним.
Крім того, апеляційний суд Луганської області за результатами апеляційного розгляду постановив окрему ухвалу від 22 липня 2010 року на адресу начальника Луганського обласного управління юстиції на дії приватного нотаріуса ОСОБА_7
В окремій ухвалі суд дійшов висновку, що дії приватного нотаріуса ОСОБА_7 неправомірні і потребують перевірки, оскільки остання не надала суду документи, які стали підставою для зняття заборони на відчуження нерухомості, а саме: лист ВАТ КБ «Надра» від 16 жовтня 2008 року № 293 про те, що ОСОБА_8 виконав зобов’язання за кредитним договором, а тому заборона на відчуження предмета іпотеки може бути знята.
Таким чином, незважаючи на заперечення банку відносно існування такого листа, апеляційний суд у порушення принципу безпосередності в основу своїх висновків поклав доказ, який не досліджувався судом.
Указані порушення норм матеріального й процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
З урахування права апеляційного суду досліджувати нові докази й переоцінювати наявні у справі докази, справу необхідно передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Оскільки в окремій ухвалі апеляційний суд дійшов висновку, що дії нотаріуса є неправомірними, а ці обставини пов’язані з розглядом спору по суті, окрема ухвала також підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАДРА» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2010 року, окрему ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2010 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко