У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І.,
Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Онопенка В.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі – ВАТ «СК «Країна») про захист прав споживача страхових послуг, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 6 липня 2009 року між нею як страхувальником і ВАТ «СК «Країна» як страховиком укладено договір добровільного страхування автомобіля «Hyndai Gets», номерний знак НОМЕР_1, №23/020275/ПР/2.1.5.1 (далі - Договір). 24 вересня 2009 року на майданчику для паркування автомобілів біля будинку №52 на просп. В. Маяковського в м. Києві вона виявила, що в указаному автомобілі пошкоджені двері з правого боку та задній бампер, проте, коли відбулося пошкодження, їй невідомо, оскільки в період з 1 до 25 вересня 2009 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні. Постановою Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі – Деснянське РУ ГУ МВС України в м. Києві) від 27 вересня 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 194 Кримінального кодексу України (далі – КК України) за заявою позивачки. Вважаючи випадок страховим, ОСОБА_6 подала до ВАТ «СК «Країна» документи для виплати страхового відшкодування, проте у визначений Договором строк відповідач не сплатив їй страхове відшкодування та запропонував надати постанову про порушення кримінальної справи. Посилаючись на те, що необхідні для виплати страхового відшкодування документи нею були подані в повному обсязі, передбачених законодавством і умовами договору страхування підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування не було, ОСОБА_6 просила стягнути з ВАТ «СК «Країна» 4 685 грн. 28 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а також пеню згідно з умовами договору та понесені судові витрати.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 6 травня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_6 4 685 грн. 28 коп. страхового відшкодування; вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами, встановленими ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що: вигодонабувачем за спірним договором страхування є банк - ТОВ «ПростоФінанс», проте в матеріалах справи відсутні докази про відмову банку від отримання страхового відшкодування; причиною виникнення страхового випадку є протиправні дії третіх осіб і для визнання події страховим випадком та визначення розміру збитку страхувальник відповідно до п. 15.4.1. Договору зобов’язаний надати страховику довідку за встановленою формою з органів МВС України про порушення кримінальної справи, чого позивачка не зробила.
З висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам процесуального права рішення апеляційного суду не відповідає.
Так, за положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 2 ст. 8 цього Закону страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до пп. 6.3 Договору до страхових випадків віднесено: 6.3.1 – дорожньо-транспортна пригода; 6.3.2 - незаконне заволодіння транспортним засобом; 6.3.3 - протиправні дії третіх осіб; 6.3.4 - інші випадкові події.
Пунктом 15.1 Договору визначено, що з метою визнання події страховим випадком страхувальник у будь-якому разі зобов'язаний надати страховику визначені пп. 15.1.1-15.1.11 Договору документи, серед яких - довідка або постанова органів МВС України про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи, а в п. 15.4 визначено документи, які необхідно надати за п. 6.3.3 Договору, серед яких - довідка встановленої форми з органів МВС України про порушення кримінальної справи.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 6 липня 2009 року між ОСОБА_6 і ВАТ «СК «Країна» був укладений договір страхування. 24 вересня 2009 року на майданчику для паркування автомобілів біля будинку №52 на просп. В. Маяковського в м. Києві позивачка виявила, що в застрахованому автомобілі пошкоджені двері з правого боку та задній бампер, проте, коли відбулося пошкодження, їй невідомо, оскільки в період з 1 до 25 вересня 2009 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні. До заяви про виплату страхового відшкодування ОСОБА_6 надала постанову Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 27 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 194 КК України за фактом пошкодження автомобіля. Листом від 29 грудня 2009 року ВАТ «СК «Країна» повідомило ОСОБА_6, що вказана подія кваліфікується за ризиком «Протиправні дії третіх осіб», та з урахуванням п. 15.4 Договору просило її надати постанову про порушення органами МВС України кримінальної справи для визнання випадку страховим і прийняття рішення про відмову (виплату) страхового відшкодування. Страхове відшкодування на час розгляду справи виплачено не було.
Ураховуючи установлені обставини, висновок апеляційного суду про ненадання ОСОБА_6 необхідних документів для виплати страхового відшкодування є передчасним, оскільки це суперечить умовам Договору й вимогам чинного законодавства.
Так, вирішення питання про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи належить до компетенції органів внутрішніх справ і не залежить від волевиявлення позивачки. Крім того, постановою Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві в порушенні кримінальної справи за фактом умисного пошкодження чужого майна відмовлено за відсутністю в діянні складу злочину, що унеможливлює надання ОСОБА_6 постанови про порушення кримінальної справи.
Дійсно за п. 15.1.8 Договору з метою визнання події страховим випадком страхувальник зобов’язаний надати страховику лист вигодонабувача із зазначенням реквізитів для сплати страхового відшкодування – у разі наявності вигадонабувача за договором страхування та законних підстав для виплати йому страхового відшкодування.
Проте, ураховуючи те, що відсутність (наявність) згоди вигодонабувача на виплату страхового відшкодування ОСОБА_6 не є предметом даного спору, доводи з цього приводу не містяться в апеляційній скарзі ВАТ «СК «Країна», суд у порушення принципу диспозитивності й вимог ст. 303 ЦПК України вийшов за межі апеляційного розгляду справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в повному обсязі та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд не звернув також уваги на те, що ВАТ «СК «Країна» не оскаржувало це рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, а з урахуванням повноважень апеляційної інстанції досліджувати нові докази й робити переоцінку наявним у справі доказам справу необхідно передати на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко