УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

9 листопада 2011  року             м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

Жайворонок Т.Є., Онопенка В.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 30 вересня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

В березні 2010 року ОСОБА_6   звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7   про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 22 липня 2006 року о 13 годині 30 хвилин на вул. Вінницьке шосе в м. Хмельницькому ОСОБА_7, який  керував автомобілем ВАЗ-21213 «Нива», номерний знак НОМЕР_1, що належить йому на праві власності, при повороті ліворуч не з крайнього лівого положення на проїзній частині дороги не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ-21213 «Нива», номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності позивачу, який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення. У результаті зіткнення пошкоджено автомобіль ВАЗ-21213 «Нива», чим позивачу завдана матеріальна та моральна шкода.

Збитки на ремонт автомобіля, згідно зі звітом ВАТ «Хмельниччина-авто» вартість відновлювального ремонту становить 4 162 грн., моральна шкода завдана в розмірі 5 тис. грн.

Посилаючись на те, що зіткнення автомобілів сталося з вини відповідача, який порушив Правила дорожнього руху, просив стягнути завдану шкоду з нього та судові витрати у справі.

У червні 2010 року позивач збільшив свої вимоги та просив стягнути з відповідача 4 158 грн. 42 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1531 грн. 46 коп. витрат на оплату проведення експертизи, направлення повідомлень та судові витрати та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв’язку із спливом позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 30 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 4 158 грн. 42 коп. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди та  1 531 грн. 46 коп. судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;  за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову,   апеляційний суд виходив з того, що застосовувати позовну давність в даному спорі немає підстав, оскільки її  перебіг починається з 12 грудня 2007 року – з дня ухвалення судом постанови про визнання відповідача винним у скоєнні ДТП.

Проте погодитися з таким висновком не можна, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановлено, що дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) в результаті якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано шкоду, сталася 22  липня 2006 року, коли він і дізнався про порушення свого права.

До суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся у березні 2010 року – за спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ураховуючи встановлені у справі обставини й вимоги закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в позові у зв’язку з пропуском позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України та роз’яснень, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду від України 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних за позовами про відшкодування шкоди”, суд першої інстанції встановив і ступінь вини кожного з водіїв в даній ДТП.

Під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права.

Ураховуючи те, що апеляційний суд помилково скасував судове рішення, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7   задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 30 вересня 2010 року скасувати, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Патрюк

Судді:

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко