Справа № 22-893 Головуючий в 1 інстанції - Куцеконь Ю.П.
Доповідач - Шимків С.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2006 року м. Рівне
Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області
у складі: головуючого судді ~ Буцяка З.І.
суддів - Ковалевича С.П., Шимківа С.С.
при секретарі - Івановій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою, -
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 17 квітня 2006 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою задоволено в повному обсязі.
Змінено розмір часток у праві спільної часткової власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 у м. Рівне між співвласниками та визначено частку ОСОБА_2 у розмірі 72/100 частин будинку і частку ОСОБА_1 в розмірі 28/100 частин будинку.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку пропорційно часткам співвласників у вартості будинковолодіння:
ОСОБА_2 виділено у користування частину земельної ділянки площею 647,0 кв.м., позначену барвником червоного кольору на плані розподілу земельної ділянки згідно другого варіанту (додаток №3) висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2005 року, проведеної експертом комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації'" ОСОБА_3
ОСОБА_1 виділено у користування частину земельної ділянки площею 252,0 кв.м., позначену барвником зеленого кольору на плані розподілу земельної ділянки згідно другого варіанту (додаток №3) висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2005 року, проведеної експертом комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_3
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи,судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, а саме ч. 4 ст. 120 ЗК України.
ОСОБА_2 провів добудову свого будинковолодіння без згоди іншого співвласника. Судом неправильно визначено розмір часток сторін у спірному будинковолодінні.
Просять змінити оскаржуване рішення суду, задовільнивши позов частково. Встановити порядок користування спірною земельною ділянкою, виділивши ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 434,6 м.кв. та ОСОБА_1 - 434, 5 м.кв.. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 рішення місцевого суду вважає законним, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга піддягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону не виконав.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 у 1984 році за згодою іншого (на той час) співвласника будинку ОСОБА_4, який діяв відповідно до вимог ст. 23 КпШС України та згідно рішення виконавчого комітету Рівненської міської Ради від 14 березня 1984 року НОМЕР_1 провів добудову житлового будинку, яка була прийнята в експлуатацію актом від 13 квітня 1988 року.
При цьому, вказана добудова не ввійшла в підрахунок ідеальних часток співвласників будинковолодіння (а.с. 9-12).
Оскільки його частка у будинковолодінні на даний час складає 72 відсотки то і розмір належної йому земельної ділянки повинен складати також 72 відсотки від всієї земельної ділянки.
З такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.
Згідно роз"яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі є співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1у м. Рівне. їм належить по 1/2 частині даного будинковолодіння (а.с. 3-7).
Згідно ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю або споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.
За таких обставин, доводи апелянта є обгрунтованими.
Враховуючи обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про доцільність проведення розподілу спірної земельної ділянки по першому варіанту
висновку повторної будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_2 від 20 грудня 2005 року, згідно якого ОСОБА_2 виділити земельну ділянку площею 434,6 м.кв., позначену на схемі барвником фіолетового кольору, а ОСОБА_1 - 434,5 м.кв., позначену на схемі барвником синього кольору. Земельну ділянку площею 23,6м.кв., згідно схеми розподілу, залишити у спільному користуванні (а.с. 72-74, 93-97).
Виходячи з наведеного та враховуючи те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, його висновки не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення підлягає частковій зміні з ухваленням в цій частині нового рішення. Керуючись ст.ст. 303, 309 п.п. 3,4, ч. 1, 313-316 ЦПК України, колегія суддів-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду від 17 квітня 2006 року змінити.
ОСОБА_2 виділити у користування частину земельної ділянки площею 434,6 м.кв., згідно першого варіанту висновку повторної будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_2 від 20 грудня 2005 року позначену на схемі барвником фіолетового кольору.
ОСОБА_1 - виділити у користування частину земельної ділянки площею 434,5 м.кв., згідно першого варіанту висновку повторної будівельно-технічної експертизи № НОМЕР_2 від 20 грудня 2005 року позначену на схемі барвником синього кольору.
Земельну ділянку площею 23,6м.кв. ,згідно схеми розподілу, залишити у спільному користуванні (а.с. 72-74, 93-97).
В решті рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.