Справа № 22-719/06                                      Головуючий в 1-й інст.- Красовський О.О.

Доповідач - Ковалевич С.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 вересня 2006р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого- судді: Буцяка З.І. суддів: Ковалевича С.П., Шимківа С.С. при секретарі - Івановій І.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 01 березня 2006 року та ухвалу Рівненського районного суду від 13 квітня 2006 року про виправлення описки та роз»яснення рішення Рівненського районного суду від 01.03.2006 року по справі за позовом  ОСОБА_2,  ОСОБА_1 до  Великоомелянівської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши докази у справі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Рівненського районного суду від 01 березня 2006 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 власницею 2/3 частини житлового будинку та всіх господарських будівель і споруд, що по АДРЕСА_1 Рівненського району.

Визнано ОСОБА_1 власницею 1/3 частини житлового будинку, що по АДРЕСА_1Рівненського району.

23 березня 2006 року ОСОБА_1 подала заяву про виправлення описки та роз»яснення рішення Рівненського районного суду від 01 березня 2006 року, в якій просила виправити у резолютивній частині рішення суду описку - замість слів «господарських будівель і споруд» записати «господарських приміщень» та роз»яснити рішення суду в частині визнання права власності позивачів на господарські будівлі та споруди біля житлового АДРЕСА_1 Рівненського району.

Ухвалою Рівненського районного суду від 13 квітня 2006 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Не погодившись з вищевказаними рішенням та ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, в яких покликається на їх незаконність. Вказує, що рішення суду було прийнято у відсутності представника відповідача, судом неповно було з»ясовано обставини справи. Вважає безпідставним висновок суду щодо належності всіх господарських будівель і споруд лише ОСОБА_2 Рахує, що їй в такій же мірі як і ОСОБА_2 мають належати сарай, вбиральня, льох, колодязь.

Просить змінити рішення Рівненського районного суду від 01 березня 2006 року в частині визнання її власницею 1/3 частини всіх будівель і споруд.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_1 зазначає, що поскільки в заповіті було зазначено «господарські приміщення» то суд в своєму рішенні повинен був записати саме ці слова, а не змінювати їх на «господарські будівлі та споруди». З цієї причинпи вважає їх опечаткою суду, а відмову у її виправленні - незаконною. Просить скасувати ухвалу Рівненського районного суду від 13 квітня 2006 року і постановити нову ухвалу з цього питання.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Постановлюючи рішення по справі та визнаючи право власності за ОСОБА_2 на 2\3 частини житлового будинку та всіх господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та визнаючи право власності на 1\3 за ОСОБА_1, суд першої інстанції виходи з того, що позивачі є спадкоємцями на зазначене майно за заповітом після померлої ОСОБА_3 та своєчасно прийняли спадщину.

З такими висновками суду погоджується і колегія судців, оскільки вони ґрунтуються на законі та є правомірними.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі при оспорюванні рішення та ухвали суду на те, що і вона має право відповідно до її долі в будинковолодінні на частину будівель і споруд є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 381 ЦК України, до садиби, як до об»акта права власності відноситься земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

У разі відчудження житлового будинку вважається, що відчуджується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із заповіту ОСОБА_3 вбачається, що вона заповідала господарські приміщення що знаходяться біля її садиби тільки ОСОБА_2, а тому ОСОБА_1 право вимоги на них не має.

Рішення суду першої інстанції постановлене без порушення норм матеріального чи процесуального права, а заперечення викладені в апеляційній скарзі не спростовують його висновків, з якими погоджується і колегія суддів.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 313,315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 01 березня 2006 року та ухвалу Рівненського районного суду від 13 квітня 2006 року відхилити.

Ухвала суду набуває чинності з моменту її проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двох місяців з дня проголошення ухвали апеляційної інстанції в касаційному порядку до Верховного Суду України.