Справа № 2-а-3549 2008 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 квітня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Музиченко О.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов”язання відповідача провести донарахування одноразової грошової допомоги,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є учасником війни і згідно законодавства має право на щорічну одноразову грошову допомогу до 5 Травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу в 2007 році в значно меншому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести йому доплату вказаної грошової допомоги всупереч діючому законодавству, то позивач просить суд визнати таке рішення відповідача нечинним та зобов”язати відповідача провести донарахування та виплату одноразової грошової допомоги за 2007 рік виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком .
В суді представник позивача уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену одноразову грошову допомогу за 2004-2007 роки в розмірі 3149,08 грн.
Представник відповідача до суду не з”явився, про час розгляду справи повідомлені належним чином, суду надано письмові заперечення відповідача проти позову та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з слідуючих підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач користується пільгами, встановленими для учасників війни, що стверджується копією посвідчення НОМЕР_1.
Відповідно до ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” /в редакції до 01.01.2008 року/ учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
В судовому засіданні також встановлено, що розміри щорічної допомоги для відповідної категорії громадян, на яких розповсюджується дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, встановлюються Законом про Державний бюджет на відповідний рік, а саме: для учасників війни на 2004 рік-виплати не проводилися; на 2005 рік-50 грн., на 2006 рік-50 грн., на 2007 рік-55 грн.
Ці суми були позивачем отримані в повному обсязі, на що вказано в позовній заяві.
В підтвердження позовних вимог представник позивача посилається на те, що права та пільги для ветеранів війни, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, крім того, рішеннями Конституційного Суду України визнавались неконституційними положення статей Законів України Про Державний бюджет України щодо розмірів разової грошової допомоги ветеранам війни, а саме: рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року та від 09.07.2007 року року визнані неконституційними аналогічні положення статей Законів України “ Про Державний бюджет України на 2004 рік” та «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Але згідно ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
За п.1 постанови КМ України від 18.02.2004 року № 177 “Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Отже, як слідує з аналізу зазначених правових норм, обсяги фінансування не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
А саме законами про Державний бюджет України і були визначені розміри разової грошової допомоги для ветеранів війни, на що вказано вище в постанові.
Ст.22 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Європейський суд з прав людини по справі "ОСОБА_2 проти України" зазначив, що в межах дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Згідно із положеннями ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини.
А згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Що стосується зазначених вище Законів “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про Державний бюджет України”, то вони є актами рівної юридичної сили, а діюче законодавство не містить норм, які б встановлювали пріоритетність одних законів над іншими.
Крім того, в Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” /розділ 3/ були внесені зміни і розмір разової грошової допомоги ветеранам війни, яка підлягає виплаті в 2005- 2007 роках, встановлений на рівні, передбаченому законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 та від 09.07.2007 року № 6-рп ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими визначено розміри одноразової грошової допомоги ветеранам війни, визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ст.152 Конституції України нормативні акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.
Аналогічні положення містяться і в ст.3 рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року.
Згідно ст.17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до правовідносин, які виникли до його прийняття, а виплата вказаної допомоги за 2004 рік відповідно до діючого законодавства не могла бути проведена пізніше 30 вересня поточного року, за 2007 рік ця виплата проведена 26.04.2007 року, що стверджується довідкою управління соцзахисту, тобто, виплата цієї допомоги в відповідних роках була проведена до набрання чинності рішенням Конституційного Суду України.
Крім того, дія цих рішень поширюється тільки на положення закону про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.
Що стосується посилань представника позивача на те, що розмір вказаної грошової допомоги необхідно розраховувати відповідно до мінімальної пенсії за віком, то необхідно зазначити наступне: мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
Але згідно ч.3 вказаної статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Отже, положення ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” щодо розміру мінімальної пенсії за віком не можна застосовувати під час визначення надбавок та підвищень до пенсії, різних видів допомог, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, тобто, не можна застосовувати до вказаних правовідносин до внесення відповідних змін в законодавство, а застосовуються вони виключно під час призначення страхових /трудових/ пенсій.
Навіть в Законі України від 15.03.2007 року “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений цим Законом, збільшений на 1 відсоток.
А тому застосування розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для вказаних правовідносин є необгрунтованим, на що вказано вище.
Отже, відповідачем виплата зазначеної допомоги позивачу проведена у розмірах, передбаченому діючими на момент виплати допомоги законодавчими актами.
Таким чином, з врахуванням всього наведеного , вимоги позивача щодо стягнення з відповідача недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2004-2007 роки виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в розмірі 3149 грн.08 коп. суд вважає необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» /ст.20/ були внесені відповідні зміни в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: згідно ч.5 ст.14 розмір вказаної вище допомоги для учасників війни визначається КМ України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Тобто, це в черговий раз підтверджує висновки суду про те, що при визначенні розміру цієї допомоги застосування як розрахункової величини розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму є необґрунтованим.
Крім того, згідно ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
А як вбачається з письмової заяви в матеріалах справи, відповідач просить суд застосувати при вирішенні спору строки звернення до суду , встановлені ст.99 КАС України.
Суд вважає, що позивач дійсно пропустив строки звернення до суду по питанню виплати вказаної допомоги за період з 2004 по 2006 рік, підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними суд не вбачає.
Що стосується вимог про доплату даної допомоги за 2007 рік, то позов також до задоволення не підлягає з вказаних вище в постанові підстав.
Згідно ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.
А тому керуючись ст. ст.95, 152 Конституції України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України від 15.03.2007 року “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст.4 Бюджетного Кодексу України, постановою КМ України від 18.02.2004 року № 177 “Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.ст.6,17, 158-163,167,185,186 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Дмитренко А.М.