Справа № 2-1748 2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Музиченко О.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Білоцерківської спеціалізованої загальноосвітньої шкоди № 9, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, з участю 3-х осіб: ОСОБА_4, управління освіти і науки Білоцерківської міської ради, служби у справах неповнолітніх Білоцерківської міської ради,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, ЗОШ № 9 мотивуючи тим, що 20 квітня 2006 року в ЗОШ № 9 неповнолітній ОСОБА_5 1996 року народження напав на її сина ОСОБА_6 1995 року народження, наніс йому декілька ударів кулаками в голову, чим спричинив закриту черепно-мозкову травму, адміністрація школи, медична частина не надали йому необхідної медичної допомоги, нанесена ОСОБА_5 травма дала ускладнення її сину на органи чуття і зору, вона витратила значні кошти на лікування сина, а батьки ОСОБА_5 в наданні їй матеріальної допомоги відмовили, на придбання необхідних медикаментів, ліків, на проведення обстеження сина вона витратила 2000 грн. Крім того, її сину і їй було спричинено і моральну шкоду, оскільки він змушений був тривалий час лікуватися, у нього погіршився зір, він погано чує, був звільнений від занять по фізкультурі, вона постійно витрачає кошти на його лікування та додаткове харчування, після травми у сина постійно болить голова, він погано спить, а тому спричинену моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 5000 грн. Позивач просила суд стягнути з відповідачів солідарно на її користь 2000 грн. у рахунок відшкодування матеріальних збитків , 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.
За ухвалою суду від 15.02.2007 року в якості співвідповідача по справі притягнуто ОСОБА_3-батька малолітнього ОСОБА_5.
За ухвалою суду від 18.02.2008 року після скасування рішення по справі судом апеляційної інстанції на виконання ухвали апеляційного суду Київської області до розгляду справи залучено в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4-вчителя ЗОШ № 9, управління освіти і науки Білоцерківської міської ради, службу у справах неповнолітніх Білоцерківської міської ради.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили суд стягнути солідарно з батьків малолітнього ОСОБА_5 і ЗОШ № 9 2000 грн. матеріальної шкоди і 5000 грн. моральної шкоди.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов не визнали, в суді пояснили, що між їхнім сином та сином позивачки дійсно відбулася сутичка, яку спровокував сам ОСОБА_6, але жодних травм їхній син йому не завдав, бабуся ОСОБА_6 вимагала у них гроші, навіть погрожувала їхньому синові, а коли вони відмовилися заплатити кошти, вона почала збирати медичні довідки та документи, які жодного відношення до справи не мають, оскільки ОСОБА_6 під час сутички з їхнім сином ніякої закритої черепно-мозкової травми не отримав, з цього приводу до лікаря він не звертався і лікування не проходив.
Представник ЗОШ № 9 позов також не визнала, в суді пояснила, що дійсно 20.04.2006 року близько 16 год. після уроку англійської мови коли діти виходили з класу на перерву між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в класі сталася короткотривала сутичка, під час якої вони декілька разів штовхнули один одного, але жодних наслідків, про які говорять мати та бабуся ОСОБА_6 , не було, він був присутнім на уроках 20.04.2006 року і прийшов до школи наступного дня, нормально себе почував, навіть відповідав на уроках, крім того, в школі на належному рівні організовано контроль за поведінкою учнів під час перебування в навчальному закладі, є графік чергувань вчителів, учнів, які слідкують за порядком.
3-я особа ОСОБА_4, яка була класним керівником 4-Г класу, де навчалися обоє хлопців, просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки не було ні такої бійки, як її описують мати та бабуся ОСОБА_6, ні тих наслідків, про які вони говорять, в той день, коли відбулася сутичка між хлопцями, вона була черговим вчителем і знаходилася в коридорі, коли почула шум в класі, то зразу ж зайшла туди, самого конфлікту між дітьми не бачила, але оглянула обох хлопців і побачивши на щоці у ОСОБА_6 почервоніння, відвела його до медичного кабінету для того, щоб його оглянула медсестра, ОСОБА_6 був присутнім у школі в цей день до закінчення уроків, нормально себе почував, прийшов до школи наступного дня і був здоровим, навіть відповідав на уроках, а з 25 квітня 2006 року він школу вже не відвідував і коли вона поцікавилася у бабусі станом його здоров»я, то остання повідомила, що її внук хворіє і лікується у лор-лікаря, але жодних підтверджуючих документів до школи не було надано.
Представник управління освіти і науки Білоцерківської міської ради просить вирішити спір на розсуд суду, в судовому засіданні пояснив, що по даному факту перевірку проводила сама адміністрація школи, до управління освіти було тільки надано письмові пояснення директора школи, крім того, в результаті звернення бабусі ОСОБА_6 з листом до Президента України управлінням освіти проводилася відповідна перевірка, яка стосувалася навчання ОСОБА_6, до вказаного вище конфлікту ця перевірка відношення не мала.
Представник служби у справах неповнолітніх Білоцерківської міської ради просив також вирішити спір на розсуд суду, пояснив, що ні сім»я ОСОБА_5, ні сім»я ОСОБА_6 на обліку у службі не перебувають, працівники служби взагалі не залучалися до проведення будь-яких перевірок з приводу вказаного конфлікту в ЗОШ № 9 і жодна інформація з цього приводу до служби не надходила, в послідуючому в судове засідання представник служби не з»являвся, але особи, які беруть участь у розгляді справи, не заперечували щодо продовження судового засідання без представника служби у справах неповнолітніх.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, представника відповідача, 3-ї особи, представника 3-ї особи, покази свідка, оглянувши відмовні матеріали Білоцерківського МВМ-2, прокуратури м.Білої Церкви, матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим і до задоволення не підлягає з слідуючих підстав.
Так, в судовому засіданні безспірно встановлено, що 20 квітня 2006 року в Білоцерківській ЗОШ № 9 в 4-Г класі під час третього уроку між учнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_6 почав погрожувати ОСОБА_7, а після уроку на перерві він підійшов до ОСОБА_7 і між ними виникла сварка, в ході якої вона штовхали один одного, поки їх не розборонили діти. Після цього до ОСОБА_6 підійшов ОСОБА_5 , щоб захистити свого товариша ОСОБА_7, в ході розмови між хлопцями виникла сварка і вони почали штовхати один одного, але їх розборонили діти і вони більше не сварилися. Ці події відбувалися в класі на перерві близько 16 год. після уроку англійської мови, коли діти виходили з класу.
Класний керівник 4-Г класу ОСОБА_4 побачивши почервоніння на щоці у ОСОБА_6, відвела його до медичного кабінету, де медсестра школи надала йому допомогу, приклавши лід до щоки, при цьому він почував себе нормально, ні на головний біль, ні на запаморочення не скаржився, повернувся в клас і був присутнім далі на уроках.
Всі ці обставини стверджуються поясненнями сторін, 3-ї особи ОСОБА_4, відмовними матеріалами Білоцерківського МВМ-2, письмовими поясненнями медсестри ОСОБА_8 /а.с.123, т.1/, письмовими поясненнями директора ЗОШ № 9 на ім.»я заступника начальника управління освіти /а.с.69-72, т.2/.
Судом також встановлено, що ні 20.04.2006 року, ні наступного дня мати та бабуся ОСОБА_6 не зверталися з ним за медичною допомогою ні з приводу жодних отриманих ним тілесних ушкоджень, ні з приводу його поганого самопочуття, що вбачається із записів в його амбулаторній медичній картці, яка оглядалася судом.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 був присутнім на уроках в школі 21 квітня 2006 року, тобто, на наступний після вказаного інциденту день, навіть відповідав на уроках і отримував оцінки, 22,23 і 24 квітня-це були вихідні дні, а з 25 квітня 2006 року ОСОБА_6 школу не відвідував.
Це слідує з пояснень представника ЗОШ № 9, ОСОБА_4, з наданих суду витягів з журналів обліку відвідування учнями уроків на їх успішності /а.с.61-64, т.2/.
Представниками позивача не надано жодних доказів для спростування цих обставин.
Як вбачається з наданих суду медичних документів, ОСОБА_6 звертався до чергового хірурга 24 квітня 2006 року зі скаргами на головний біль, блювоту, йому було встановлено діагноз: забій м»яких тканин голови і направлено до невропатолога та на рентген, що стверджується відповідними довідками /а.с.23, т.1, а.с.67, т.2/.
З показів хірурга ОСОБА_9, якого було допитано в якості свідка, слідує, що жодних ознак струсу головного мозку, закритої черепно-мозкової травми у ОСОБА_6 при огляді 24.04.2006 року він не виявив, також не було ним виявлено і синців на обличчі у хлопця або якихось інших ушкоджень, оскільки про це він не вказав у своїх записах в журналі відвідувань, крім того, такі ознаки ЗЧМТ як головний біль, запаморочення і навіть втрата свідомості проявляються в першу-другу добу після травми, таких ознак у ОСОБА_6 не було, після огляду він направив його до невропатолога.
З амбулаторної картки ОСОБА_6 вбачається, що на прийом до лікаря-невропатолога з приводу струсу головного мозку, ЗЧМТ він не звертався, а з 21 квітня по 29 травня 2006 року перебував під наглядом лор-лікаря з приводу гострого респіраторного захворювання.
Про це вказано і в постанові Білоцерківського МВМ-2 про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.11.2006 року, оскільки при проведенні перевірки вказаного конфлікту працівники міліції опитували заступника головного лікаря дитячої лікарні, яка підтвердила, що ОСОБА_6 з приводу ЗЧМТ на лікуванні в дитячій лікарні не перебував, а лише був на прийомі в хірурга, з 21 квітня 2006 року перебував під наглядом лор-лікаря ОСОБА_10 з діагнозом-гостре респіраторне захворювання.
Згідно висновку поліклінічного відділення інституту нейрохірургії ім..акад. А.П. Ромоданова від 25.05.2006 року за № 18241 /а.с.21, т.1/ у ОСОБА_6 при огляді виявлено стан після ЗЧМТ, струсу головного мозку.
З довідки цього ж інституту від 25.03.2008 року /а.с.87, т.2/ вбачається, що при огляді нейрохірургом у ОСОБА_6 виявлено стан після перенесеної ЧМТ, церебрастенічний синдром.
Відповідно до довідки поліклінічного відділення дитячої міської лікарні від 29.05.2006 року /а.с.8, т.2/ ОСОБА_6 хворів з 21.04. по 29.05.2006 року на гостру респіраторну інфекцію, двосторонню сенсоневральну туговухість, стан після ЗЧМТ.
Але, як пояснила в суді представник позивача ОСОБА_11, запис в довідку про стан після ЗЧМТ було внесено на підставі висновку інституту нейрохірургії , оскільки в дитячій лікарні з цього приводу її внук обстеження не проходив.
З записів в амбулаторній картці, матеріалів справи також вбачається, що 10.05.2006 року ОСОБА_6 був проконсультований в поліклінічному відділенні інституту отоларингології ім..проф.О.С. Коломійченка і у нього виявлено двобічний тубоотит, хронічний гіпертрофічний риніт, що слідує з консультативного висновку /а.с.37,т.1/.
Крім того, на запит ЗОШ № 9 вказаним інститутом було надано консультативний висновок від 12.03.2008 року /а.с.66, т.2/, згідно якого 07.08.2006 року було проведено обстеження органів слуху у ОСОБА_6, клінічно-слух в нормі на обидва вуха, рекомендовано -консультація невропатолога, МРТ головного мозку, проведення дообстеження дитини, від чого бабуся ОСОБА_6 відмовилася.
Під час розгляду даної справи було також встановлено, що ОСОБА_11 працівниками міліції надавалося направлення для проходження судово-медичної експертизи до Київського обласного бюро судово-медичної експертизи для визначення ступеня тяжкості отриманих її внуком тілесних ушкоджень по медичних документах.
Судово-медичний експерт Болобан Л.В. для вирішення питань щодо наявності у ОСОБА_6 ЧМТ, її характеру, зв»язку травми з тією патологією, яка зафіксована в медичних документах, передала надані їй документи на консультацію до нейрохірурга в м.Київ через бабусю ОСОБА_6, але остання документи так і не повернула і відповідь не привезла, тобто, фактично відмовилася від проведення СМЕ.
Все це стверджується відмовними матеріалами Білоцерківського МВМ-2 і матеріалами перевірки прокуратури м.Білої Церкви.
Отже, з аналізу наданих суду медичних документів вбачається, що з приводу отриманих ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, струсу головного мозку, ЗЧМТ ні його мама, ні бабуся за наданням йому медичної допомоги з цього приводу не зверталися, 24 квітня 2006 року він був оглянутий черговим хірургом, але жодних ознак струсу головного мозку, ЗЧМТ, якихось тілесних ушкоджень ним у ОСОБА_6 не було виявлено, рекомендації хірурга щодо проведення рентгену, звернення до невропатолога не були виконані, з 21.04.2006 року ОСОБА_6 перебував під наглядом лор-лікаря, але з іншим діагнозом-гостре респіраторне захворювання, що ніяким чином не пов»язане з сутичкою між ним та ОСОБА_5 20.04.2006 року в ЗОШ № 9, і тільки 25.05.2006 року у ОСОБА_6 в інституті нейрохірургії при проведенні обстеження виявлено наслідки ЗЧМТ, струсу головного мозку, але з цього висновку не вбачається, коли саме мала місце ЗЧМТ, характеристика цієї травми, тоді як з досліджених в суді доказів достовірно встановлено, що до 25.05.2006 року медична допомога ОСОБА_6 з приводу струсу головного мозку, ЗЧМТ не надавалася, не дивлячись на серйозність такого захворювання за медичною допомогою з цього приводу мама і бабуся ОСОБА_6 не зверталися, ознак ЗЧМТ і струсу головного мозку у нього не було виявлено при огляді хірургом 24.04.2006 року, про що вказано вище в рішенні.
В підтвердження своїх позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивач в позовній заяві, представники позивача в суді посилаються саме на те, що в результаті бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 отримав ушкодження у вигляді струсу головного мозку та ЗЧМТ, саме з цими тілесними ушкодженнями вони пов»язують як матеріальну, так і моральну шкоду.
Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану як матеріальну, так і моральну шкоду, передбачених ст.ст.1166, 1167 ЦК України, для настання такої відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв»язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Представники позивача просили суд стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди 2000 грн., тобто, відшкодувати вартість обстеження, придбання ліків, інших медикаментів.
Як докази цих витрат суду надано договір добровільного медичного страхування від 24.05.2006 року, укладений на ім.»я ОСОБА_6/а.с.38,т.1/ на страхову суму 300 грн., але ці витрати є добровільними і не зрозуміло, яким чином вони пов»язані з витратами на лікування ОСОБА_6 і від якого захворювання.
Не вважає суд належними доказами понесених витрат і надані рецепти на ім.»я ОСОБА_6 в матеріалах справи, чеки, направлення лікарів /а.с.67-34/, оскільки майже в кожному з цих рецептів є виправлення дати виписки, рецепт лор-лікаря ОСОБА_10 від 15.05.2006 року без виправлень, але з цих рецептів не вбачається, що вказані в них ліки були придбані, вартість цих ліків і з чим пов»язано лікування; направлення від лікарів також не підтверджують понесені витрати, в деяких з них навіть не вказано, на чиє ім.»я виписано це направлення; в чеку /а.с.76, т.1/ дата виправлена; білети на проїзд /а.с.79-80, т.1/ майже не читаються і з них не вбачається ні дата, ні вартість проїзду.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено в суді наявність матеріальної шкоди, оскільки не надано з цього приводу жодних належних доказів.
Що стосується моральної шкоди в розмірі 5000 грн., то як вказано вище, вона також відшкодовується як при наявності вини заподіювача, так і причинного зв»язку між спричиненою шкодою і діями заподіювача шкоди.
А як встановлено судом, жодних безспірних доказів, які б свідчили про наявність причинного зв»язку між сутичкою 20.04.2006 року і такими ушкодженнями як струс головного мозку, ЗЧМТ, наслідки яких були виявлені у ОСОБА_6 більш як через місяць після вказаного випадку і з якими позивач, її представники пов»язують також наявність і розмір моральної шкоди, суду не було надано.
Крім того, суду не надано безспірних доказів щодо того, що у ОСОБА_6 погіршився зір після зазначеного вище інциденту в школі, а посилання на те, що у нього погіршився слух не знайшли взагалі підтвердження в судовому засіданні.
Суд також вважає, що відсутні безспірні докази того, що погіршення навчання сина позивачки пов»язане з погіршенням стану його здоров»я, а як вбачається з табелів успішності ОСОБА_6 за 2003-2007 навчальні роки /а.с.26-30, т.1/, його успішність з деяких предметів погіршилася ще в 2005 році, на початку 2006 року, тобто, до вказаного випадку в ЗОШ № 9.
Щодо наявності вини заподіювача шкоди, яка є однією з необхідних підстав для цивільно-правової відповідальності, то суд виходить з наступного.
За ч.1 ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою /яка не досягла чотирнадцяти років/, відшкодовується її батьками /усиновлювачами/ або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи,-якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров»я чи іншого закладу, що зобов»язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов»язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Згідно свідоцтва про народження /а.с.143, т.1/ ОСОБА_5 є малолітнім, його батьками є відповідачі по справі-ОСОБА_3 і ОСОБА_2.
Відповідно до законодавства вина цих осіб полягає в несумлінному здійсненні або ухиленні ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
В ст.150 СК України визначені обов»язки батьків щодо виховання дитини, згідно якої батьки зобов»язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім»ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
В судовому засіданні встановлено, що сім»я ОСОБА_2 на обліку в службі у справах неповнолітніх не перебуває, за неналежне виховання свого сина батьки до адміністративної відповідальності ніколи не притягувалися, жодні негативні характеристики на батьків ОСОБА_5 і на нього самого суду не були надані.
Як встановлено судом, сутичка між сином позивачки і сином відповідачів носила обопільний характер, ОСОБА_5 мав намір захистити свого товариша ОСОБА_7, крім того, як слідує з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, сутичку спровокував саме ОСОБА_6, а як слідує з шкільної характеристики на ОСОБА_6 /а.с.122, т.1/, він не вміє доброзичливо спілкуватися з ровесниками, на дрібні зауваження, незначну образу може зреагувати агресивно, розпочати бійку.
З пояснювальної записки директора ЗОШ № 9 в матеріалах справи вбачається, що випадок 20.04.2006 року не поодинокий, в лютому 2006 року стався подібний інцидент між ОСОБА_6 та іншим учнем, батьки якого задовольнили вимогу бабусі ОСОБА_6 і заплатили кошти, щоб уникнути подальшого конфлікту.
Отже, з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави стверджувати про вину батьків ОСОБА_5, яка полягає в несумлінному здійсненні або ухиленні ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою, до того ж вказаний вище випадок з дітьми мав місце під час перебування сина відповідачів в школі.
В судовому засіданні представник відповідача ЗОШ № 9, заперечуючи вину школи у вказаному інциденті, посилалася на те, що в ЗОШ № 9 на належному рівні організовано контроль за поведінкою учнів під час перебування в навчальному закладі.
Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників спеціалізованої ЗОШ № 9 з поглибленим вивченням іноземних мов /а.с.53-57, т.2/ у школі здійснюється чергування вчителів згідно графіка, затвердженого адміністрацією із погодженням з ПК. Черговий вчитель знаходиться у рекреації школи й відповідає за дотримання учнями правил поведінки під час перерви. Учитель здійснює чергування спільно з черговим класом по школі.
Суду надано також копію графіка чергування вчителів на 2005-2006 навчальний рік /а.с.58, т.2/.
Судом було встановлено, що 20.04.2006 року в той день, коли сталася ця сутичка між хлопцями, черговою була ОСОБА_4, яка знаходилася після дзвінка на перерву близько 16 год. в шкільному коридорі, куди повинні були вийти учні, а сутичка між учнями 4-Г класу сталася тоді, коли вони саме виходили на перерву, про що вказано вище в рішенні.
Отже, черговий вчитель виконував свої обов»язки відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, а тому посилання на те, що в ЗОШ № 9 не забезпечується контроль за поведінкою учнів є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до ст.52 Закону України «Про освіту» обов»язками вихованців, учнів, студентів, курсантів і т.д. є додержання законодавства, моральних, етичних норм; додержання статуту, правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу.
Тобто, обов»язком не тільки педагогічних працівників, а й учнів є додержання правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме для учнів: належна поведінка під час перебування в школі.
Крім того, як вказано вище, відповідальність навчального закладу чи іншого закладу, під наглядом якого перебувають діти, має місце у випадку завдання шкоди малолітнім.
А тому з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що відсутні підстави стверджувати про вину ЗОШ № 9 в даному випадку, яка полягає в незабезпеченні належного контролю за поведінкою учнів під час перебування в школі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, проаналізувавши всі надані докази в їх сукупності суд вважає, що представниками позивача не доведено того, що в результаті сутички між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 останньому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та ЗЧМТ, що дії ОСОБА_5 призвели до погіршення зору та слуху у ОСОБА_6, до погіршення його успішності, тобто, не доведено наявності причинного зв»язку між тими захворюваннями, які виявлені у ОСОБА_6 і з приводу яких він проходив лікування, та діями ОСОБА_5, не доведено факт спричинення матеріальної шкоди і її розміру, наявності вини відповідачів в спричиненні як матеріальної, так і моральної шкоди.
Отже, з врахуванням всього наведеного суд відмовляє в задоволенні позову за його необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1178 ЦК України, ст.150 СК України, ст.52 Закону України «Про освіту», ст.ст.10,60,88, 209,212-215 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Дмитренко А.М.