Справа № 2-1896  2008 рік

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

                                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 квітня  2008 року                       Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання  Музиченко О.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченої суми пенсії,-

                                            В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідач перебувала на обліку в управлінні ПФУ в м.Білій Церкві та отримувала пенсію по втраті годувальника, оскільки навчалась в Національній Академії внутрішніх справ України з 11.12.2002 року, в червні 2006 року відповідачкою була надана довідка про те, що вона дійсно навчається в цьому навчальному закладі, але за результатами перевірки було встановлено, що фактично відповідачка відрахована з числа студентів за наказом ректора від 01.07.2005 року, відносно відповідачки в зв»язку з поданням нею фіктивної довідки було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.1, ст.358 ч.1 та ч.3 КК України, але згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду по вказаній кримінальній справі відповідачку звільнено від кримінальної відповідальності в зв»язку з амністією, за період з липня 2005 року по липень 2006 року позивачем було незаконно виплачено відповідачці пенсію в розмірі                4303 грн.11 коп., тобто, позивачу спричинено на вказану суму матеріальну шкоду, яка полягає в незаконних грошових виплатах. Оскільки відповідач добровільно спричинені збитки не відшкодовує, то позивач просить суд стягнути вказану суму коштів в примусовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач до суду не з»явилася, про час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі, заяви щодо розгляду справи в її відсутності до суду не надходило, а тому за згодою представника позивача на підставі ст.ст.224-226 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали даної справи, кримінальну справу № 1-606 за 2007 рік, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11.12.2002 року управлінням  ПФУ в м.Білій Церкві було призначено пенсію по втраті годувальника в зв»язку зі смертю її батька відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», оскільки вона була студенткою  факультету правознавства інституту заочного та дистанційного навчання Національної Академії внутрішніх справ України, що стверджується матеріалами оглянутої судом пенсійної справи № 9/179820, витягом з наказу  від 14.09.2002 року за № 756 про зарахування відповідачки до числа студентів вказаного навчального закладу /а.кр.с.17/.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» до непрацездатних членів сім»ї, які мають право на пенсію по втраті годувальника,  належать діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах 1-1У рівнів акредитації  та професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення  такими дітьми навчального закладу, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та                   діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Отже, ОСОБА_1 мала право на пенсію по втраті годувальника тільки за умови її навчання, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії вона вже була повнолітньою.

З матеріалів справи також вбачається, що виплата пенсії відповідачці проводилася управлінням ПФУ в м.Білій Церкві по липень 2006 року включно  на підставі наданої нею довідки з місця навчання від 23.05.2006 року за № 351, в якій вказано, що вона навчається з 2002 року і закінчує навчання в 2007 році, хоча фактично її було відраховано з числа студентів з 1 липня 2005 року за наказом ректора № 460 від 01.07.2005 року, що слідує з наданого позивачем розрахунку, довідки з навчального закладу від 31.07.2006 року за № 46/3-504.

В матеріалах кримінальної справи є витяг з вказаного вище наказу по інституту заочного та дистанційного навчання від 01.07.2005 року за № 460 /а.кр.с.18/, згідно якого відповідачку було відраховано з числа студентів за не ліквідацію академічної та фінансової заборгованості у встановлені терміни.

Згідно наданого позивачем розрахунку за період з липня 2005 року по липень 2006 року включно, тобто, за той період, коли відповідачка не навчалась, їй було сплачено пенсію по втраті годувальника в розмірі 4303 грн.11 коп., тоді як права на цей вид пенсії у вказаний період часу вона не мала.

З матеріалів кримінальної справи № 1-606 за 2007 рік вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувалася в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.1, 358 ч.1 та ч.3 КК України, а саме в тому, що в червні 2006 року надала до управління ПФУ в м.Білій Церкві з метою отримання пенсії по втраті годувальника довідку про навчання знаючи про те, що 01.07.2005 року вона відрахована з числа студентів, чим використала завідомо-підроблений документ, який сама ж  і підробила, в результаті чого незаконно отримала пенсію в сумі 4303 грн.11 коп. за період з 01.07.2005 року по 31.07.2006 року.

Згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 15.06.2007 року по вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності і провадження по справі закрито в зв»язку з амністією, що не є згідно законодавства реабілітуючою підставою.

З обвинувального висновку в матеріалах кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 під час досудового слідства по кримінальній справі свою вину в скоєнні злочинів, передбачених ст.190 ч.1 та ст.358 ч.1, ч.3, визнала повністю.

Отже, дійсно за період з липня 2005 року по липень 2006 року включно відповідачка, скориставшись фіктивною довідкою про її навчання, незаконно отримала пенсію по втраті годувальника в розмірі 4303, 11 грн., оскільки не мала права на її отримання у вказаний період.

За ст.50 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного Фонду чи в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача вказану вище суму коштів, які були незаконно їй виплачені внаслідок зловживань з її боку, і  сума переплати не була добровільно відшкодована відповідачкою на користь позивача.

На підставі  п.34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.

А відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України суд також вважає за можливе відшкодувати за рахунок відповідача витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .

Враховуючи все наведене та керуючись ст.ст.36,50 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.10,60,81,88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд-

                                           В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві   4303 грн.11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 51 грн. держмита на користь держави та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

                            Суддя                              Дмитренко А.М.