Справа № 22-ц-2690/13036/11
Головуючий у 1 інстанції: Виниченко Л.В.
Доповідач: Махлай Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ,
в с т а н о в и л а:
у квітні 2011 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з позовом до ВАТ Страхова компанія «НОВА», в якому просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки 94 369,64 грн., з яких 25 500,00 грн. розмір виплати по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 66 273,47 грн. – виплати за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу, пеня в сумі 1 364,09 грн., упущена вигода в розмірі 1 232,08 грн., витрати на правову допомогу у сумі 3 500,00 грн., судові витрати.
Надалі позивач неодноразово зменшувала позовні вимоги у зв`язку із виплатою їй частини страхового відшкодування. Згідно з останніми змінами до позовної заяви позивач просила стягнути на її користь з відповідача 20 670,42 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 01.12.2010 року внаслідок ДТП, яка трапилася з вини ОСОБА_3 було пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль Хюндай д.н. НОМЕР_1, внаслідок чого вона понесла збитки у вигляді 90 973,47 грн. вартості відновлювального ремонту, 600 грн. вартість проведення експертного дослідження, 200 грн. за евакуацію транспортного засобу та 3 500 грн. витрат на правову допомогу. На час ДТП ОСОБА_3 керував автомобілем Рено д.н. НОМЕР_2, який належить ТОВ «Данон». Цивільно – правова відповідальність осіб, які керують транспортними засобами, належними ТОВ «Данон» застрахована у ВАТ «СК «Нова» відповідно до полісу обов`язкового страхування та відповідно до договору добровільного страхування. Вона звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте лише 18.05.2011 року та 02.06.2011 року їй було сплачено відповідно 45 733,76 грн. та 25 500 грн. Разом з тим залишилася несплаченою різниця між загальним збитком та відшкодованою сумою.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2011 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь невиплачену суму ПДВ, пеню та суму упущеної вигоди. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. А саме, суд не врахував, що відповідачем не було надано доказів того, що наданих нею документів було недостатньо та існувала необхідність у витребуванні будь-яких інших документів. Крім того, судом не враховано положення ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно з якою збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором чи законом не передбачено відшкодування у більшому чи меншому розмірі. Вирахування ПДВ з розміру збитків законодавством не передбачено.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представник відповідача просила відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок ДТП, винним у якій згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року та від 12.01.2011 року визнано ОСОБА_3 було пошкоджено автомобіль Хюндай д.н. НОМЕР_1.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Хюндай д.н. НОМЕР_1, яким є ОСОБА_1, згідно звіту № 28/12/10 від 28.12.2010 року складає 90 973, 47 грн. включаючи фізичний знос та втрату товарного вигляду. За цим же звітом вартість відновлювального ремонту цього автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 84 760,51 грн., в тому числі ПДВ 14 126,75 грн.
На час ДТП автомобіль Рено д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 належав ТОВ «Данон».
Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.04.2010 року цивільно–правова відповідальність власника автомобіля Рено д.н. НОМЕР_2 на час ДТП була застрахована у ВАТ «СК «Нова» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого на одну особу 25 500 грн. з нульовою франшизою.
Договором добровільного страхування ризиків, пов`язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу, укладеного між ТОВ «Данон» та ВАТ «СК «Нова» 23.12.2009 року та додатковою угодою від 24.06.2010 року до цього договору передбачено відшкодування збитків за ризиком «цивільна відповідальність», що перевищують ліміти відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних та ліміт відповідальності встановлено 5 000 000 грн. за усіма страховими випадками.
ВАТ «СК «Нова» сплатила ОСОБА_1 за страховим полісом 25 500 грн. 02.06.2011 року та за договором добровільного страхування ризиків 45 733, 76 грн. 18.05.2011 року (а.с. 78, 79), що разом складає 71 233, 76 грн. У дану суму відшкодування включено вартість відновлювального ремонту без урахування НДС (84 760,51 – 14 126, 75 (20%) = 70 733, 76 грн. та вартість складання звіту про оцінку пошкоджень 600 грн. (а.с.18).
Згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування здійснюється страховиком, який при настанні страхового випадку виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Ні полісом, ні договором добровільного страхування ризиків не передбачено виплата страховиком потерпілій особі ПДВ при виплаті страхового відшкодування без підтверджуючих документів про сплату потерпілим такого податку.
Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку підлягає нарахуванню та оплаті до державного бюджету тільки після фактичного проведення платником ПДВ замовлених робіт або після оприбуткування готівкових коштів у касі платника ПДВ як оплати за фактично проведені роботи платником ПДВ.
Відповідно до підпункту 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 цього ж Закону операції з надання послуг із страхування, передбачених Законом України «Про страхування», не є об`єктом оподаткування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми ПДВ суд першої інстанції, керуючись приписами вищевказаних норм, правильно виходив з того, що сторони у договорі не передбачили відшкодування ПДВ за відсутності підтверджуючих документів про понесення таких витрат.
У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ позивач має право за умовами договору на відшкодування сплаченого нею податку, якщо понесення витрат по сплаті цього податку буде підтверджено відповідними доказами.
На час розгляду справи таких доказів позивачкою надано не було, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Суд першої інстанції також правильно дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди, оскільки п. 4.5.7 договору добровільного страхування ризиків передбачено, що не підлягають відшкодуванню будь-які непрямі збитки страхувальника чи експлуатанта, потерпілого пов`язані із страховим випадком, зокрема, в частині упущеної вигоди, штрафних санкцій, моральних збитків тощо.
Полісом також не передбачено стягнення на користь потерпілого непрямих збитків.
Відповідно до п. 9.2 договору добровільного страхування ризиків страховик здійснює виплату страхового відшкодування за ризиком «цивільна відповідальність» протягом 10 робочих днів після одержання страховиком всіх необхідних документів.
Згідно із полісом строк виплати страхового відшкодування встановлено протягом одного місяця з дня отримання страховиком всіх необхідних документів.
Висновки суду про те, що затримка виплати страхового відшкодування є правомірною відповідно до п. 5.3.6 та п. 5.3.8 договору, оскільки було направлено запит про витребування матеріалів адміністративної справи колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать встановленим обставинам справи.
Так, всі необхідні документи по даному страховому випадку щодо виплати по страховому полісу були отримані ним 04.02.2011 року (а.с. 17), а по договору – 12.03.2011 року. Страховик звернувся із запитом про витребування копії адміністративної справи лише 21.03.2011 року, тобто вже після спливу місячного терміну для виплати страхового відшкодування по страховому полісу. Крім того, відповідач виплатив страхове відшкодування як по полісу, так і по договору без отримання даних матеріалів. При цьому відповідач так і не міг зазначити якого саме документу не вистачало, чи які документи були оформлені не належним чином, що викликало необхідність витребування копії адміністративного матеріалу та неможливості вирішити питання про виплату страхового відшкодування без зазначених матеріалів.
Відповідно до п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Сама по собі умова договору про можливість зупинення виплати страхового відшкодування у зв’язку із запитами до компетентних органів не свідчить про право страховика на затримку виплати страхового відшкодування у будь-якому випадку. В даному випадку слід виходити з необхідності подачі таких запитів. При вирішенні питання про виплату страхового відшкодування позивачці витребування копії адміністративного матеріалу не впливало ні на встановлення причин і наслідків страхового випадку, ні на визначення розміру заподіяних збитків, оскільки копії постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності, у яких встановлено причини та наслідки ДТП було подано своєчасно.
Суд відмовляючи у стягнення пені за прострочку виплати страхового відшкодування не звернув уваги на дані обставини та помилково дійшов висновку про правомірність дій відповідача у затримці виплати.
А тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
За полісом строк прострочення виплати складає 50 днів (з 12.04 по 02.06). Пеня за цей період складає 530 грн. 82 коп. ( 25 500 * (0, 0775*2):365*50).
За договором добровільного страхування ризиків строк прострочення складає 53 дні (з 25.03 по 17.05 включно). Пеня за цей період складає 1 029 грн. 32 коп. (45 733,76 * (0,0775*2):365*53).
Таким чином з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня за прострочення виплати страхового відшкодування загальним розміром 1 560 грн. 14 коп.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо правомірності затримки виплати страхового відшкодування не відповідають встановленим обставинам справи, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення вимог про стягнення пені.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відмову у стягненні пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» на користь ОСОБА_1 1 560 грн. 14 коп. пені.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді