Справа № 22-ц-2690/13025/11
Головуючий у 1 інстанції: Крижанівська Г.В.
Доповідач: Махлай Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
у травні 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з останнього 120 874,83 грн. заборгованості по кредитному договору посилаючись на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання по кредитному договору від 19.04.2007 року щодо щомісячної сплати платежів відповідно до графіку погашення кредиту.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 120 874, 83 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення суду в частині розміру заборгованості по процентах за користування кредитом. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. А саме, судом не враховано, що банк неодноразово в односторонньому порядку змінював процентну ставку без повідомлення його про таку зміну. Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем банк провів повторне нарахування процентів за період, за який проценти вже були нараховані, що не передбачено ні чинним законодавством, ні умовами договору. До того ж резолютивна частина рішення щодо розміру заборгованості та судових витрат суперечить мотивувальній частині цього рішення.
У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залити без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», який змінив своє найменування на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, згідно з яким позичальником отримано кредит у розмірі 13 643 доларів США, що еквівалентно 68 897,15 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 19.04.2014 року. Погашення заборгованості було передбачено шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до графіку погашення боргу.
Пунктом 1.3.1 цього договору передбачено, що за користування кредитними коштами протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором у попередньому місяці.
П. 4.1 договору про надання споживчого кредиту передбачено, що за порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов`язань банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена в гривнях; у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена у іноземній валюті.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів в рахунок погашення кредиту у відповідності з графіком погашення кредиту, а тому суд першої інстанції правильно достроково стягнув суму залишку кредиту, заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитом та пеню.
Зміна відсоткової ставки та порядок такої зміни, передбачені розділом 5 договору про надання споживчого кредиту, відповідно до якого ця ставка може бути збільшена у разі порушення позичальником кредитної дисципліни (п.а); погіршення фінансового стану позичальника (п.б); здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ, та/або підвищення ставки на 3 % пункту за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дату укладення договору чи останнього перегляду процентної ставки (п. в). Сторони погодили, що при настанні зазначених обставин банк має право збільшити розмір процентної ставки повідомивши про це позичальника не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати збільшення. У разі незгоди із новим розміром процентної ставки позичальник має право не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, достроково повернути всю суму кредиту.
Процентна ставка була збільшена на підставі п.п. «в» п. 5.2 кредитного договору на 2 %. Про підвищення ставки позичальник був повідомлений листом від 17.07.2008 року (а.с. 119, 120).
Також процентна ставка була збільшена на підставі п.п. «а» п. 5.2 кредитного договору, при цьому у зв`язку з простроченням платежів процентна ставка збільшена вдвічі, але не на всю суму кредиту, а лише на прострочену суму основного боргу. Про таку зміну позичальник також був повідомлений (а.с. 121-123).
Оскільки зміна процентної ставки була погоджена сторонами при укладенні договору, відповідач про зміну такої ставки повідомлявся відповідно до умов договору, у разі незгоди з новим розміром процентної ставки всю суму кредиту відповідно до п. 5.2 договору не повернув, доводи апелянта про неправомірне підвищення процентної ставки колегія суддів вважає безпідставними. Більш того, у суді першої інстанції заперечень щодо неправомірності підвищення процентної ставки відповідач не заявляв.
Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості процентів за користування кредитом апелянт не надав.
Договір між сторонами укладено 19.04.2007 року. Згідно із Законом № 661-V1 від 12.12.2008 року Цивільний Кодекс України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Оскільки закон не має зворотної дії в часі положення даної норми до спірних правовідносин не застосовуються.
Доводи апеляційної скарги про відмінність мотивувальної частини рішення щодо загальної суми заборгованості та судових витрат не є підставою для скасування судового рішення, оскільки описки у мотивувальній частині рішення можуть бути виправлені відповідно до ст. 219 ЦПК України. Розмір загальної суми заборгованості та судових витрат у резолютивній частині рішення визначено правильно.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді