Судове рішення #18949170

       

    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 року                                                                        м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                    Головуючого судді  : Гордійчук С.О.

                    суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.

                    секретар судового засідання : Панас Б.В.

                    

          розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду від 22 вересня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Межиріцької сільської ради Острозького району про визнання недійсним заповітів та про визнання порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на квартиру.

          Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,                                 

                                                         в с т а н о в и л а  :

             Рішенням Острозького районного суду від 22 вересня 2011 року в задовленні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Межиріцької сільської ради Острозького району про визнання недійсним заповітів, визнання порядку спадкування за заповітом та визнання права власності на квартиру відмовлено.

             В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме суд застосував наслідки недійсності правочину до нікчемного правочину та не врахував, що ч.4 ст.1254 ЦК України не передбачає правові наслідки недійсності нікчемного правочину.

   Просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. В решті рішення залишити без зміни.

          Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  до задоволення частково з таких підстав.

          Відмовляючи у задоволенні вимог щодо визнання заповіту недійсним, суд дійшов правильного висновку, що заповіт на користь ОСОБА_2 від 27 вересня 2006 року був складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення і у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 1257 ЦК України він є нікчемним, а тому на підставі ст..215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

          На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з яким погоджується і апеляційний суд.

__________________________________________________________________________

Справа № 22-1967/2011 рік                                                              Головуючий суддя 1 інстанції: Василевич О.В.

                       Суддя-доповідач : Гордійчук С.О

          

          Разом з тим не можна погодитись з висновком суду, що дія заповіту від 10.02.2006 року на ім’я ОСОБА_1 не підлягає відновленню з підстав передбачених ч.4 ст.1254 ЦК України.

          Таким чином, встановивши факт нікчемності заповіту від 27 вересня 2006 року судом невірно застосовано правові наслідки недійсності нікчемного правочину та не враховано, що із вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину позивач до суду не звертався.

          Відповідно до вимог ст..216 ЦК України, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний заповіт, складений з порушенням вимог щодо його посвідчення,  не скасовує попередній заповіт, як це передбачено  ст. 1254 ЦК України, оскільки дана норма надає право на скасування заповіту лише заповідачу.

          Враховуючи, що встановлений факт нікчемності заповіту від 27 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_2, тому заповіт від 10 лютого 2006року, складений на ім'я ОСОБА_1 є дійсним.           

          Оскільки судом встановлено нікчемність заповіту від 27 вересня 2006 року, то позовні вимоги про визнання права власності на спадщину за заповітом від 10 лютого 2006 року, який є дійсним,  може бути вирішено в нотаріальному порядку,  в зв'язку  з чим ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.       

          Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст.215,216,1254,1257 ЦК України, колегія суддів,

                                                                      в и р і ш и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Рішення Острозького районного суду від 22 вересня 2011 року в частині відмови про визнання права власності на квартиру скасувати.           

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Межиріцької сільської ради Острозького району про визнання права власності на квартиру відмовити.

          В решті рішення залишити без зміни.

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

            Головуючий :

     

            Судді :


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація