донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.08.2011 р. справа №13/5009/1930/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:Малашкевича С. А.
Азарової З. П., Склярук О. І.
при секретарі судового засідання Мірошник Г. І.
за участю
прокурора:
за участю представників сторін: не з`явився
від позивача:не з`явились
від відповідача:ОСОБА_2, ОСОБА_1 - предст. за довір.
розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Новомиколаївського району Запорізької області
на рішення господарського судуЗапорізької області
від08.06.2011 р.
у справі№ 13/5009/1930/11 (суддя Серкіз В.Г.)
за позовомПрокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області
до Фермерського господарства "Сузір’я" с.Київське Новомиколаївського району Запорізької області
провизнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки володіння та користування держави
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2011 р. у справі № 13/5009/1930/11 відмовлено у задоволенні позову прокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області до Фермерського господарства "Сузір’я" с. Київське Новомиколаївського району Запорізької області про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки у володіння та користування держави.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що передача відповідачу земельної ділянки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 14.10.2009 р. здійснена з дотриманням законодавства, яке діяло на той час.
Не погодившись із зазначеним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись при цьому на невідповідність висновків, викладених у рішенні та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що спірний договір є недійсним, оскільки при його укладені були порушені норми цивільного законодавства –ст. ст. 127, 134 ЗК України, оскільки земельний аукціон (земельні торги) з приводу передання цієї земельної ділянки в оренду не проводились. Крім того, вважає, що судом невірно застосовані положення ч. 1 ст. 210 ЦК України, згідно якої угода, що підлягає державній реєстрації є вчиненою з моменту реєстрації. Судом не вірно застосовані норми законодавства щодо часу укладення спірної угоди, оскільки часом її укладення є момент її державної реєстрації –20.07.2011 р., а не момент фактичного підписання правочину –14.10.2009 р., як вважає суд.
У судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважають його законним та обґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що передача в оренду земельної ділянки державної власності здійснена та договір оренди цієї земельної ділянки укладений в період дії норми, яка передбачала передачу земельних ділянок у користування без проведення земельних торгів (аукціонів) за умови, що дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки був наданий до 01.01.2008 р., вважає, що прокурор не навів законних підстав для визнання договору оренди земельної ділянки від 14.10.2009 р. недійсним.
Прокурор та позивач в судове засідання не з`явились, хоча про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов`язковою. За таких умов, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами та за участю представників, які прибули в судове засідання.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 14.10.2009 р. між Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області та Фермерським господарством «Сузір`я»укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 35,3544га строком на 49 років, який зареєстрований Запорізькою регіональною філією державного підприємства «Центр ДЗК»20.07.2010 р. за № 041027400044.
Підставою для укладення зазначеного договору було розпорядження голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області № 317 від 02.10.2009 р.
Прокурор просить визнати зазначений договір недійсним з посиланням на те, що при його укладені були порушені норми цивільного законодавства –ст. ст. 127, 134 ЗК України, оскільки земельний аукціон земельні торги (аукціон) з приводу передання земельної ділянки в оренду не проводилось.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність прокурором позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову, з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений ст. 124 ЗК України, зокрема згідно частини 1 цієї статті в редакції, що діяла на час прийняття рішення орендодавцем –02.10.2009 р.) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Підпунктом 17 пункту 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»№ 509-VІ від 16.09.2008 р., який набрав чинності з 14.10.2008 р., внесено доповнення до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України, згідно з яким дозволено передачу земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в оренду без проведення земельних торгів (аукціонів) у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розміщення об`єкта або про надання дозволу на розробку проекту до 01.01.2008 р. Ця умова діяла з 14.10.2008 р. по 14.10.2009 р.
Підпунктом 1 пункту 20 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла»№ 2367- VІ від 29.06.2010 р., який набрав чинності з 23.07.2010 р., зазначений термін продовжено до 14.10.2010 року.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону № 509-VІ від 16.09.2008 р. в редакції Закону України № 2367-VІ від 29.06.2010 р. також встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку. Передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Враховуючи, що рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розробку проекту було прийнято 29.12.2007 року, а рішення про передачу земельної ділянки в оренду прийнято - 02.10.2009 р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в період передачі земельної ділянки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 14.10.2009 р. діяла норма, яка передбачала передачу земельних ділянок у користування без проведення земельних торгів (аукціонів).
Безпідставні доводи прокурора стосовно того, що визначальним для вирішення питання про дійсність договору оренди є момент здійснення державної реєстрації такого договору. Державна реєстрація договору оренди, дійсно відбулася 20.07.2011 р., що не оспорюється сторонами, проте договір та необхідні документи для його реєстрації були направлені на реєстрацію під час, коли діяла норма, яка передбачала передачу земельних ділянок у користування без проведення земельних торгів (аукціонів), а проведення державної реєстрації вже після спливу дії такої норми не залежало від волевиявлення сторін договору. Отже, оцінюючи в сукупності всі обставини справи, зокрема укладення спірного договору, фактичну передачу об’єкту оренди та направлення договору на державну реєстрацію в період дії норми, яка передбачала передачу земельних ділянок у користування без проведення земельних торгів (аукціонів), колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду відповідають фактичним обставинам у справі, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора із заявлених в ній підстав не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Прокурора Новомиколаївського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2011 р. у справі № 13/5009/1930/11 –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2011 р. у справі № 13/5009/1930/11 –залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя С.А. Малашкевич
Судді: З.П. Азарова
О. І. Склярук