донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.08.2011 р. справа №16/120пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:Малашкевича С. А.
Азарової З. П., Склярук О. І.
при секретарі судового засідання Мірошник Г. І.
за участю представників сторін:
від відповідача:ОСОБА_2 - предст. за довір.
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
на рішення
господарського суду Донецької області
від20.06.2011р.
у справі№ 16/120пн ( суддя Манжур В. В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», м. Українськ
до
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
прозобов`язання виконати умови п. 6.5 Договору оренди № 1064/2003 від 26.06.2003 р. та укласти додаткову угоду до нього,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2011 р. у справі № 16/120пн задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», м. Українськ (далі ТОВ «Донбасвуглепереробка») до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області в частині зобов`язання останнього виконати умови п. 6.5 Договору оренди № 1064/2003 від 26.06.2003 р., шляхом надання дозволу ТОВ «Донбасвуглепереробка»на списання орендованого майна згідно з відомістю про вартість майна, яке пропонується до списання на ЦЗФ «Україна», станом на 01.11.2010 р. у кількості 161 одиниці та залишковою вартістю 172362,58 грн., згідно з порядком списання об`єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. № 1314 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності». В частині вимог позивача про зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду № 1 від 17.05.2011 р. до договору оренди державного майна № 1064/2003 від 26.06.2003 р. провадження у вказаній справі припинено відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано невиконання ним умов пункту 6.5 Договору оренди 1064/2003 від 26.06.2003 р. щодо необхідності списання основних засобів станом на 01.11.2010 р., у зв`язку з їх неналежним станом, пов`язаного із руйнуванням, пошкодженням та знищенням, у тому числі ненадання без належних правових підстав з боку відповідача дозволу на списання державного орендованого майна (основних засобів).
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення частково, а саме в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування підстав для скасування рішення посилається на те, що судом першої інстанції: 1) не досліджено та проігноровано приписи п. 2 Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314 (далі –Порядок № 1314); 2) не вірно застосовано п. 3 зазначеного Порядку, яким чітко встановлено, що його дія не поширюється на майно, порядок списання якого визначається окремими законами (об`єкти житлового фонду, військове майно, державний матеріальний резерв, об`єкти цивільної оборони, цілісні майнові комплекси підприємств тощо). Отже порядок № 1314, на думку відповідача, містить пряму вказівку на майно, яке не може бути списано відповідно до його приписів, до якого в тому числі належить майно, що входить до складу цілісних майнових комплексів; 3)не досліджено та не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідно до приписів п. 5 Порядку № 1314 списання майна здійснюється суб`єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб`єктом управління рішення про надання згоди на його списання. Відповідач вважає, що він не відноситься до суб`єктів управління щодо державного майна, що входить до складу орендованого позивачем цілісного майнового комплексу, таким є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; 4) не досліджено та не надано правової оцінки змісту п. 6.5 Договору оренди, яким встановлено право позивача у встановленому порядку з дозволу орендодавця списувати орендоване майно, проте самого порядку списання, ні Договором, а ні діючим законодавством не встановлено; 5) не надано належної оцінки способу захисту прав, який обрав позивач, оскільки ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України не передбачають можливість захисту порушених прав у спосіб, обраний позивачем, а саме шляхом зобов`язання відповідача реалізувати своє право.
У судовому засіданні 02.08.2011 р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що посилання відповідача на п. 3 Порядку № 1314, який передбачає, що його дія не поширюється на цілісні майнові комплекси спростовуються тим, що списанню підлягає лише частка майна за переліком, а ні весь цілісний майновий комплекс, що є предметом договору оренди. Оскільки відповідач умови договору не виконав, дозвіл позивачу на списання спірного майна за переліком не надав, позивач був вимушений звернутися із зазначеним позовом за захистом своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Апеляційним господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір оренди державного майна № 1064/2003 від 26.06.2003 р. (далі –Договір).
Згідно п. 1.1. Договору позивач прийняв в оренду цілісний майновий комплекс ЦЗФ «Україна», склад і вартість якого визначено у відповідності з додатками № 1,2 до договору оренди, протоколом про результати інвентаризації, актом оцінки вартості майна та передавальним балансом, складеним станом на 30.04.2003 р., вартість якого становить 3253570,00 грн., у т. ч. основні засоби: а) по первісній вартості 10127502,00 грн.; б) по балансовій (залишковій) вартості 3253570,00 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі від 26.06.2003 р. позивач прийняв від відповідача державне майно ЦМК «ЦЗФ «Україна».
Відповідно до п. 6.5 Договору, Орендар має право у встановленому порядку з дозволу Орендодавця списувати орендоване майно підприємства.
Позивач з посиланням на вказаний пункт Договору наполягає на тому, що відповідач повинен надати дозвіл на списання об`єктів державної власності (основні засоби за переліком) на певну дату з урахуванням її залишкової вартості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на списання орендованого майна, з наступних мотивів.
Згідно ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автоматичними інженерними спорудами, комунікаціями, системою енергопостачання.
Статтею 629 Цивільного кодексу встановлено обов`язковість договору для виконання, оскільки всі його умови –істотні, звичайні та випадкові стають обов`язковими для сторін з моменту його укладення.
Суд першої інстанції дав вірну правову оцінку спірним правовідносинам, застосувавши при цьому положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України, оскільки господарські зобов`язання, які виникли між позивачем та відповідачем є обов`язковими для їх виконання.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 6.5 Договору позивач має право у встановленому порядку з дозволу відповідача списувати орендоване майно підприємства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з листом від 04.02.2011 р. № 681 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за погодженням на списання основних засобів, що є державною власністю та входять до складу цілісного майнового комплексу ЦЗФ «Україна», на що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в листі від 29.04.2011 р. № 01/12-0535 дало згоду за умови його обов`язкового погодження з Орендодавцем цілісного майнового комплексу.
Листом від 05.05.2011 р. № 144 позивач звернувся до відповідача за погодженням на списання об`єктів державної власності, що пропонувались до списання станом на 01.11.2010 р. в сумі 172362,58 грн., проте відповідач листом від 13.05.2011 р. № 11-06-02-05333 відмовив з посиланням на відсутність правових підстав для надання такої згоди.
Таким чином, відповідач вимоги п. 6.5 Договору не виконав, дозвіл позивачу на списання спірного майна за переліком не надав, чим порушив ст. 629 ЦК України.
Позивач просить суд зобов`язати відповідача надати дозвіл на списання частини об`єктів державної власності, а саме станом на 01.11.2010 р. у кількості 161 одиниці та залишковою вартістю 172362,58 грн., які входять до цілісного майнового комплексу ЦЗФ «Україна»та які, у зв`язку з їх фактичним руйнуванням, відновленню не підлягають та непридатні до подальшого використання за їх цільовим призначенням, що підтверджується техніко-економічним обґрунтуванням необхідності списання майна, актом інвентаризації майна, що пропонується до списання та актами технічного стану майна по кожному об`єкту.
Зазначені в переліку об`єкти на теперішній час обліковуються на балансі у позивача, вільні від будь-яких обтяжень, під арештом та забороною не перебувають.
Враховуючи невиконання відповідачем п. 6.5. Договору та наявність згоди Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язання відповідача надати дозвіл на списання орендованого майна згідно з переліком орендованих основних засобів, які пропонуються до списання на ЦЗФ «Україна»станом на 01.11.2010 р.
Що стосується посилань відповідача на п. 3 Порядку № 1314, який передбачає, що його дія не поширюється на цілісні майнові комплекси, то вони спростовуються тим, що до списання пропонується лише частина майна, про що зазначалось вище, а не цілісний майновий комплекс.
Безпідставні доводи апелянта стосовно обрання позивачем неналежного способу захисту свого порушеного права. Так, статтею 20 Господарського кодексу України, на яку також посилається апелянт, визначено, що права та законні інтереси суб`єкта господарювання захищаються, у тому числі іншими способами, передбаченими законом. Колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання належним чином виконати свої зобов`язання за договором та вчинити певні дії, врегульовано, зокрема статтею 12 ГПК України, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Таким чином, позивачем обраний належний спосіб захисту порушеного права.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова позивача від позовних вимог в частини зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду № 1 від 17.05.2011 р. до договору оренди державного майна № 1064/2003 від 26.06.2003 р. не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювальні законом інтереси інших осіб та правомірно припинив провадження в цій частині на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми матеріального та процесуального права місцевим господарським судом застосовані правильно, тому подана відповідачем апеляційна скарга з заявлених в ній підстав не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 р. у справі № 16/120пн –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 р. у справі № 16/120пн –залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя С.А. Малашкевич
Судді: З.П. Азарова
О. І. Склярук