донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.10.2011 р. справа №15/5009/4246/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБойко І.А., Гези Т.Д.
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1. –за довіреністю
від відповідача:ОСОБА_2. –за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя
на рішення
господарського суду Запорізької області
від23.08.2011р. (повний текст підписано 29.08.2011р.)
по справі№ 15/5009/4246/11 (суддя Горохов І.С.)
за позовомДержавного науково-дослідного та проектного інституту титану, м.Запоріжжя
доКазенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя
Про
за зустрічним позовом
до
простягнення 8587816,36грн,
Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя
Державного науково-дослідного та проектного інституту титану, м.Запоріжжя
визнання договорів про надання поворотної фінансової допомоги недійсними
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державний науково-дослідний та проектний інститут титану, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя основного боргу в розмірі 7 450 000,00грн., пені в розмірі 358 941,77грн., індексу інфляції в розмірі 187 900,00грн., 3% річних в розмірі 69474,59грн. (всього 8 066 316,36грн.).
У заяві від 16.08.2011р. за № 825 Позивач, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, уточнив позовні вимоги та додатково просив стягнути з Відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 521 500,00грн.
В порядку ст.60 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач, Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Запорізької області із зустрічною позовною заявою до Державного науково-дослідного та проектного інституту титану, м.Запоріжжя про визнання договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 29/11 від 29.11.2010р., № 04/01 від 04.01.2011р., № 10/01/11/11/11 від 10.01.2011р. недійсними з моменту укладення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.08.2011р. у справі № 15/5009/4246/11 позовні вимоги Державного науково-дослідного та проектного інституту титану, м.Запоріжжя (з урахуванням заяви від 16.08.2011р. № 825 про уточнення позовних вимог) до Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 7 450 000,00грн., суму витрат від інфляційних процесів в розмірі 187 900,00грн., 3% річних в розмірі 68 864,38грн., пеню в розмірі 355 799,31грн. та судові витрати, у задоволенні зустрічних позовних вимог Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя про визнання договорів про надання поворотної фінансової допомоги недійсними відмовлено.
Ухвалою від 01.09.2011р. господарським судом Запорізької області було виправлено описку в судовому рішенні від 23.08.2011р. та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 521 500,00грн.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 23.08.2011р. у справі № 15/5009/4246/11 скасувати та визнати недійсними укладені між сторонами договори про надання поворотної фінансової допомоги № 29/11 від 29.11.2010р., № 04/01 від 04.01.2011р., № 10/01/11/11/11 від 10.01.2011р. недійсними з моменту укладення.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права та зазначає, що при винесенні рішення судом досліджені не всі обставини, які мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані положення ст.67 Господарського кодексу України та ст.1048 Цивільного кодексу України та вважає доведеними підстави визнання недійсними спірних договорів.
Позивач у відзиві від 07.10.2011р. за № 992 проти вимог скаржника заперечує, посилаючись на відповідність висновків суду дійсним обставинам справи та правовідносинам, що склались між сторонами, а тому вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення скаржника (відповідача) та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги № 29/11 від 29.11.2010р., № 04/01 від 04.01.2011р., № 10/01/11/11/11 від 10.01.2011р. (далі за текстом –договори), відповідно до умов яких Позивач за первісним позовом (Позикодавець) надає Відповідачеві за первісним позовом (Позичальнику) поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Відповідач зобов’язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цими договорами.
Згідно п.1.2. договорів, сторони визначили, що поворотна фінансова допомога –це сума грошових коштів в національній валюті України, яка передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даних договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Відповідно до п.2.3. договорів, поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем шляхом перерахування її в повному обсязі на рахунок Позичальника (Відповідача за первісним позовом) протягом двох робочих днів з дати надання Позичальником Позикодавцеві усної або письмової (на розсуд Позичальника) заявки на одержання фінансової допомоги.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить статті 193 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На виконання умов договорів Позивач за первісним позовом перерахував Відповідачеві за первісним позовом грошові кошти в розмірі 50 000,00грн., 900 000,00грн., 6 500 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3 від 30.11.2010р., № 3 від 05.01.2011р., № 681 від 13.01.2011р., № 2 від 13.01.2011р.
Строк повернення наданої Відповідачеві за первісним позовом поворотної фінансової допомоги передбаченої в пункті 3.1. договорів:
- за договором № 29/11 від 29.11.2010р. –до 30.12.2010р.,
- за договором № 04/01 від 04.01.2011р. –до 31.03.2011р.,
- за договором № 10/01/11/11/11 від 10.01.2011р. –до 31.03.2011р.
Однак, в обумовлені договорами строки отримані Відповідачем за первісним позовом грошові кошти в якості поворотної фінансової допомоги не повернуті, у зв’язку з чим Позивач (Державний науково-дослідний та проектний інститут титану) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми боргу.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
В ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивачем за первісним позовом, у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов’язань, заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 358 941,77грн., індексу інфляції в розмірі 187 900,00грн. та 3% річних в розмірі 69 474,59грн.
Судом першої інстанції зазначені позовні вимоги Державного науково-дослідного та проектного інституту титану задоволені частково, а саме: з відповідача стягнуто пеню в розмірі 355 799,31грн., суму витрат від інфляційних процесів в розмірі 187 900,00грн., 3% річних в розмірі 68 864,38грн., у зв’язку з невірним розрахунком суми пені та 3% річних.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення наданої Позивачем поворотної фінансової допомоги за спірними договорами у визначені строки, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність Позивачем за первісним позовом вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7 450 000,00грн.
Судова колегія, перевіривши арифметичні розрахунки позивача та суду першої інстанції, зважаючи на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором, погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача пені в розмірі 355 799,31грн., суми витрат від інфляційних процесів в розмірі 187 900,00грн. та 3% річних в розмірі 68 864,38грн.
У заяві про уточнення позовних вимог від 16.08.2011р. за № 825 Позивачем за первісним позовом були заявлені додаткові вимоги про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 521 500,00грн., які місцевим господарським судом задоволені в повному обсязі, про що винесено ухвалу від 01.09.2011р, про виправлення описки в рішенні від 23.08.2011р.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що господарським судом Запорізької області безпідставно прийнято до розгляду позовні вимоги Державного науково-дослідного та проектного інституту титану в частині стягнення з Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра»суми штрафних санкцій в розмірі 521 500,00грн., у зв’язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 23.08.2011р. з урахуванням ухвали від 01.09.2011р. про виправлення описки в цій частині підлягає скасуванню, виходячи з наступного:
Згідно приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В підпункті 3.7. пункту 3 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. за № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»передбачено: під збільшенням розміру позовних вимог (ч.2 ст.22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог. Про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути штрафні санкції –штраф. Останні вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо.
Оскільки позивачем при зверненні до суду з позовної заявою були заявлені вимоги лише про стягнення суми боргу, пені, суми інфляційних нарахувань та 3% річних, додаткові вимоги про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 521 500,00грн. у розумінні ст.22 Господарського процесуального кодексу України, у даному випадку є додатковою вимогою, про яку не йшлося в позовній заяві (оскільки не було заявлено про подачі первісного позову), тобто новою вимогою, яка має бути розглянута окремо при подачі іншого позову.
Скаржник в обґрунтування вимог про визнання спірних договорів недійсними посилається на приписи ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.
Підставами визнання правочину недійсним, які закріплені в статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам,
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним,
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Зміст договорів поворотної фінансової допомоги, укладених між сторонами, не суперечить Цивільному кодексу України і актам цивільного законодавства, не суперечить інтересам держави і суспільству, його моральним засадам, оскільки в даному випадку одне державне підприємство надавало поворотну фінансову допомогу іншому державному підприємству для запобігання настання негативних наслідків для підприємства та його працівників.
В частині ч.2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. При дослідженні наданих документів судом першої інстанції встановлено, що обсяг цивільної дієздатності осіб, які підписували оспорювані договори, визначені їх статутами та відповідно до яких Директор має право діяти без довіреності від імені Підприємства, представляти його на всіх підприємствах та організаціях, укладати договори. При дослідженні статутів як позивача так і відповідача місцевим господарським судом не встановлено, а скаржником не доведено, визначення будь-яких обмежень для їх керівників на укладання договорів поворотної фінансової допомоги.
Крім того, згідно ч.1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу іншій стороні і т.ін.).
У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (пункт 9.2. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»).
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору Позикодавцем на рахунок Позичальника були перераховані обумовлені спірним договором грошові кошти на загальну суму 7 450 000,00грн., що підтверджується матеріалами справи. Отже, грошові кошти були перераховані Позичальнику в обумовлені договором строки та прийняті останнім.
Тобто зазначені дії сторін свідчать про прийняття правочину до виконання, а тому він є схваленим, згідно приписів статті 241 Цивільного кодексу України.
Отже, судова колегія не вбачає підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.
Зважаючи на недоведеність Казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” підстав для визнання спірних договорів недійсними, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, однак судова колегія дійшла висновку: рішення господарського суду Запорізької області від 23.08.2011р. в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя залишити без змін з підстав, викладених в даній постанові Донецького апеляційного господарського суду у цій справі.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, п.4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.08.2011р. з урахуванням ухвали від 01.09.2011р. про виправлення описки у справі № 15/5009/4246/11 –задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 23.08.2011р. з урахуванням ухвали від 01.09.2011р. про виправлення описки скасувати в частині задоволення позовних вимог Державного науково-дослідного та проектного інституту титану, м.Запоріжжя про стягнення з Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя штрафу в розмірі 521 500,00грн.
В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 23.08.2011р. у справі № 15/5009/4246/11 про стягнення з Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя на користь Державного науково-дослідного та проектного інституту титану, м.Запоріжжя суми основного боргу в розмірі 7 450 000,00грн., суми втрат від інфляційних процесів в розмірі 187 900,00грн., 3% річних в розмірі 68 864,38грн., пені в розмірі 355 799,31грн., державного мита в розмірі 25 488,86грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,90грн. та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», м.Запоріжжя про визнання договорів про надання поворотної фінансової допомоги недійсними –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: І.А.Бойко
Т.Д.Геза
Повний текст постанови підписаний 18.10.2011р.
Надруковано 5 примірників:
1 –у справу
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –ГСЗО.
1 –ДАГС