КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2011 № 11/2470
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.11.2011 року по справі № 11/2470 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора міста Черкаси та житлово-будівельного кооперативу № 23 «Авіаційний» на рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2008 року у справі № 11/2470 (суддя – Довгань К.І.)
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1,
м. Черкаси
до 1. Виконавчого комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси
2. Черкаської міської ради, м. Черкаси
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів житлово-будівельний кооператив № 23 «Авіаційний», м. Черкаси
про визнання права власності на самочинне будівництво
В С Т А Н О В И В :
До господарського суду Черкаської області звернулася приватний підприємець ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
Рішенням від 26.05.2008 року господарський суд Черкаської області позов задовольнив повністю: визнав право власності на приміщення магазину площею 27,2 кв.м. (А-1), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 за суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, АДРЕСА_1, свідоцтво № НОМЕР_2, код № НОМЕР_3.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, прокурор міста Черкаси, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.
Апеляційну скаргу прокурор мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, прокурор зазначає, що відповідно до п. 1.1. договору, предметом договору є строкове платне користування земельної ділянки під торговий павільйон. В зв’язку з цим прокурор зазначає, що павільйон не є нерухомістю, а визнання права власності на об’єкти малої архітектурної форми законом не передбачено. Разом з тим, прокурор зазначає, що визнання за позивачем права власності на приміщення на нерухоме майно, істотно і суттєво порушує права Черкаської міської ради як власника земельної ділянки та ЖБК-23 «Авіаційний» як користувача.
До того ж, з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду звернувся житлово-будівельний кооператив № 23 «Авіаційний», м. Черкаси, якою просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.
Зазначену апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції не з’ясовано, що земельна ділянка, на якій вчинено самочинне будівництво знаходиться у постійному користуванні ЖБК № 23 «Авіаційний».
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року по справі № 11/2470 колегія суддів у складі: головуючий суддя – Яковлєв М.Л., судді: Жук Г.А., Тарасенко К.В. апеляційні скарги прийняла до провадження і призначила перегляд рішення на 20.09.2011 року. Ухвалою від 25.08.2011 року розгляд апеляційних скарг прокурора міста Черкаси та житлово-будівельного кооперативу № 23 «Авіаційний» об’єднано в одне апеляційне провадження.
Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею – Яковлєвим М.Л., суддями – Жук Г.А., Майданевичем А.Г.
Апеляційною інстанцією при вивченні матеріалів справи, було встановлено, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі власника та користувача земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, відповідно Черкаську міську раду та житлово-будівельний кооператив № 23 «Авіаційний», що порушує їх права.
Згідно ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обв’язки.
В свою чергу, 20.09.2011 року суд апеляційної інстанції прийняв ухвалу, якою залучив до участі у справі в якості 2-го відповідача Черкаську міську раду та житлово-будівельний кооператив № 23 «Авіаційний» - в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Представники відповідачів першого та другого в судове засідання не з’явилися, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням врученням поштового відправлення, що засвідчує факт отримання сторонами ухвали про розгляд апеляційної скарги.
Що стосується відсутності представників відповідачів колегія зазначає, оскільки останні повідомлені належним чином, матеріалів справи достатньо для здійснення перегляду рішення, а також розгляд справи за їх відсутністю не заперечується ні прокурором, ні позивачем та третьою особою, апеляційний суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами за участю представників позивача, третьої особи та прокурора.
Позивач проти вимог апеляційної скарги житлово-будівельного кооперативу № 23 «Авіаційний» заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, поданого відповідно до ст. 96 ГПК України.
Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу прокурора, який звернувся в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, в порядку ст. 96 ГПК України позивач не скористався, заперечення не подав, відсутність відзиву на апеляційну скаргу прокурора не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників позивача, третьої особи та прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга житлово-будівельного кооперативу № 23 «Авіаційний» задоволенню не підлягає, апеляційну скаргу прокурора міста Черкаси слід задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2008 року по справі № 11/2470 – скасувати, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаського виконкому Черкаської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керуючись ст.ст. 20, 328, 331, 376 Цивільного кодексу України, ст. 41 Конституції України, ст. 49 Закону України «Про власність» виходив з того, що оскільки оспорювані приміщення збудовані позивачем за власні кошти, приміщення відповідають будівельним нормам та правилам, їх наявність на земельній ділянці не порушує прав інших осіб, а відтак за позивачем слід визнати право власності на оспорювані приміщення.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком, виходячи з наступного.
Загальні засади здійснення будівництва об’єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Матеріалами справи доведено, що власником орендованої земельної ділянки є територіальна громада, яка реалізує це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, а саме через Черкаську міську раду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи судом першої інстанції, останній в порушення прав та інтересів Черкаської міської ради не залучив до участі у справі в якості другого відповідача безпосереднього розпорядника земель – орендодавця.
Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений права направляти матеріали справи до місцевого суду на новий розгляд та враховуючи положення ст. 99 ГПК України, колегія суддів прийняла рішення про усунення порушення прав та інтересів власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, та залучали до участі у справі в якості другого відповідача Черкаську міську раду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаської міської ради від 22.11.2005 року № 8-740 «Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_3» позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 31,5 кв. м. по АДРЕСА_3 терміном на 5 років (без права передачі її в суборенду) під торговий павільйон за рахунок землекористування приватного підприємця ОСОБА_3
На виконання рішення міської ради, 13.12.2005 року Черкаська міська рада в особі міського голови на підставі рішення Черкаської міської ради від 22.11.2005 року № 8-740, в якості орендодавця, з однієї сторони, та приватний підприємець ОСОБА_1, в якості орендаря, з іншої сторони, уклали договір оренди землі, який зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Деркомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.02.2006 року за № 040677500049.
Відповідно до умов договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площе 31,5 кв.м. по АДРЕСА_3 під торговий магазин, яка за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови.
Положеннями статті 95 Земельного кодексу України та статті 25 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
До того ж, відповідно до п. «б» п. 9.3. договору оренди землі, орендар має право за погодженням з орендодавцем зводити на орендованій земельній ділянці будівлі виробничого і невиробничого призначення (постійні або тимчасові).
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 вказаного Кодексу, за приписами якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об’єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об’єкт.
Разом з цим, відповідно до приписів статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, колегія суддів апеляційного суду встановила, що спірна будівля позивачем була збудована самовільно, за відсутності дозвільної та затвердженої проектної документації, на орендованій земельній ділянці, цільовим призначення якої є житлова та громадська забудова та умови використання якої виключають самовільну забудову.
Встановлено апеляційним судом і те, що згода на таке будівництво власником (орендодавцем) земельної ділянки не надавалася, як і не надавалася спірна земельна ділянка позивачеві у встановленому законом порядку під вже збудоване майно.
Відтак, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання права власності на самочинний об’єкт за наведених обставин.
Разом з тим, в апеляційній скарзі прокурор, який звернувся в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, зазначає, що орендарю земельна ділянка відповідно до умов п.1.1. договору оренди землі надавалася під торговий павільйон. А за умовами законодавства, павільйон – це різновид об’єкта роздрібної торгівлі, який розташований в споруді легкого, некапітального будівництва з невеликою торговою залою і допоміжними приміщеннями. Тобто павільйон не є нерухомістю, а визнання права власності на об’єкти малої архітектурної форми законом не передбачено.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.1 договору оренди землі, орендодавець надає,а орендар приймає в земельну ділянку площею 31,5 кв. м по АДРЕСА_3 під торговий магазин.
За умовами договору, зокрема п. 2.3 та п. 5.1, на земельній ділянці знаходиться павільйон.
Магазин (крамниця) - об’єкт стаціонарної роздрібної торгівлі, розміщений у відокремленій будівлі або приміщенні, що має торговий зал для покупців з достатньою торговою площею для їх обслуговування. (Держкомстат, Наказ "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства» від 24.10.2005 року N 327).
Павільйон - різновид об’єкта роздрібної торгівлі, який розташований в споруді легкого, некапітального будівництва з невеликою торговою залою і допоміжними приміщеннями. Якщо павільйон має торговий зал з площею 20 м2 і більше, то він ураховується як магазин, а з площею менше 20 м2 - як кіоск. На ринках павільйон має торговий зал, місця в якому здаються в оренду підприємствам та підприємцям для здійснення діяльності з роздрібної торгівлі. (Держкомстат, Наказ «Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства» від 24.10.2005 року N 327).
Таким чином, враховуючи що павільйон може бути магазином, тобто некапітальною спорудою, призначеної для торгівлі, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо того, що позивачу земельна ділянка надавалася саме під некапітальну будівлю, а не під магазин як об’єкт капітального будівництва.
Однак, зазначені доводи прокурора щодо неправомірності визнання права власності на некапітальну будівлю не впливають по суті на рішення, оскільки спір виник в зв’язку з тим, що позивач саме побудувала магазин як капітальну споруду.
Що стосується доводів апеляційної скарги житлово-будівельного кооперативу № 23 «Авіаційний», колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, оскільки скаржником не доведено на підставі поданих останнім документів, що його права як користувача земельної ділянки порушені у зв’язку з прийняттям рішення місцевим господарським судом у справі № 11/2470.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга житлово-будівельного кооперативу № 23 «Авіаційний» задоволенню не підлягає, апеляційна скарга прокурора міста Черкаси підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2008 року у справі № 11/2470 – слід скасувати з прийняттям нового рішення.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, керуючись ст. ст. 99, 101-104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу № 23 «Авіаційний» на рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2008 року у справі № 11/2470 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу прокурора міста Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2008 року у справі № 11/2470 задовольнити.
3. Рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2008 року у справі № 11/2470 скасувати. Прийняти нове рішення:
В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_2, свідоцтво № НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету 42,50 грн. за розгляд апеляційної скарги прокурора.
5. Видати наказ.
6. Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.
7. Матеріали справи № 11/2470 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
18.11.11 (відправлено)