КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 377/563/24 Головуючий у суді І інстанції Бабич Н.С.

Провадження № 22-ц/824/5271/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 листопада 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Позов обґрунтувало тим, що 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 15 жовтня 2019 року.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписанням анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 80 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував та своєчасно не здійснював щомісячні мінімальні платежі за кредитом і відсотками, тому станом на 21 березня 2024 року за ним рахується заборгованість у загальному розмірі 160 312,47 грн, яка стала простроченою та яку позивач просив стягнути на свою користь разом із витратами по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 06 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15 жовтня 2019 року станом на 21 березня 2024 у розмірі 131 119,74 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 476,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині незадоволених позовних вимог, позивач через представника за довіреністю - Македона О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов про стягнення заборгованості задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту.

Приєднання до Умов та правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Між сторонами було погоджено у визначеній законом формі всі істотні умови кредитного договору, з якими відповідач був ознайомлений ще до активації картки у мобільному додатку. Підписуючи анкету-заяву з використанням електронного підпису, відповідач приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою «Monobank», Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Укладення між банком та відповідачем договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису.

Посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме надані ним Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках тощо). Відповідач надавав свою згоду із змінами і доповненням до договору про надання банківських послуг від 15 жовтня 2019 року.

Відповідач не оспорював розмір заявленої заборгованості, яка складається із загального залишку заборгованості (тілом кредиту) у розмірі 160 312,47 грн. Доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися і явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «monobank | Universal Bank», відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 20 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_2 , спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

У анкеті-заяві зазначено, що позичальник погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.

Згідно із пунктом 3 анкети-заяви підписанням цього договору позичальник підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, позичальник беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а також, що про таку зміну банк повідомляє його шляхом надіслання повідомлень у мобільний додаток.

Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (пункт 6).

Відповідно до пункту 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

До анкети-заяви банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank | Universal Bank», Тарифи за Чорною карткою «мonobank», Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «мonobank», Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, а також копію паспорту громадянина України відповідача.

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 05 серпня 2024 року щодо клієнта ОСОБА_1 останньому було відкрито рахунок НОМЕР_2 , платіжна картка № НОМЕР_1 , тип рахунку - чорна картка, валюта рахунку - UAH, статус картки - активна до 07/29.

Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту від 05 серпня 2024 року через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15 жовтня 2019 року за карткою № НОМЕР_1 клієнту ОСОБА_1 15 жовтня 2019 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн, який у подальшому неодноразово збільшувався та зменшувався і станом 17 серпня 2021 року складав 80 000,00 грн.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 15 жовтня 2019 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 21 березня 2024 року становить 160 312,47 грн, до якої банком включені залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Крім того, позивачем було надано суду деталізовану виписку про рух коштів по особовому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період із 15 жовтня 2019 року по 21 березня 2024 року, відповідно до якої 15 жовтня 2019 року кредитний ліміт по картці № НОМЕР_1 становив 20 000,00 грн та в період користування коштами неодноразово змінювався і станом на 17 серпня 2021 року був підвищений до 80 000,00 грн. При цьому відповідач у зазначений періодсистематично користувався кредитною (платіжною) карткою, здійснював нею розрахунки.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява до договору банківських послуг не містить строків здійснення періодичних платежів та розміру процентної ставки за кредитом, а витяг з Тарифів банку Чорної картки «monobank», в якому визначена процентна ставка, не підписаний відповідачем і матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем пункту 5.9 Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank | Universal Bank» щодо нарахування процентів на суму наданого кредиту за ставками, зазначеним у Тарифах, а отже позивач безпідставно нараховував та здійснював списання процентів за користування кредитом на загальну суму 29 192,73 грн за рахунок коштів відповідач, відтак ці кошти повинні бути зараховані позивачем на погашення заборгованості по тілу кредиту. Оскільки сума процентів, неправомірно списаних позивачем за період з 15 жовтня 2019 року по 21 березня 2024 року за рахунок коштів відповідача, становить 29 192,73 грн, то вимоги банку про стягнення заборгованості у розмірі 160 312,47 грн підлягає частковому задоволенню за мінусом суми 29 192,73 грн, яка безпідставно віднесена позивачем на списання процентів за користуванням кредитом, і становить 131 119,74 грн.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно із частиною другої якої якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20)).

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, яка переглядається, кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , у тому числі анкету-заяву разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та Тарифамибанку, які були надані банком позичальнику через мобільний застосунок, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача.

Суд першої інстанції установив укладення між сторонами договору про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви від 15 жовтня 2019 року відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», встановлення кредитного ліміту на випущену платіжну картку та користування кредитними коштами позичальником.

Отже, наведене вище свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank | Universal Bank» і Тарифів за Чорною карткою «мonobank» шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Висновки суду першої інстанції про те, що АТ «Універсал Банк» безпідставно списало відсотки за користування кредитними коштами з карткового рахунку відповідача на загальну суму 29 192,73 грн, яку необхідно відняти від заявленої суми заборгованості у розмірі 160 312,47 грн, є помилковими, адже всі істотні умови кредитування між сторонами було погоджено в Тарифах за Чорною карткою «мonobank», які є однією із складових укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг.

Зокрема, згідно з Тарифами банку пільговий період за карткою «мonobank» встановлюється до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка - 0,00001 %; розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами - 4 % від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка - 3,1 % на місяць на залишок заборгованості; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості - 6,2 % на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).

При цьому у пункті 3 анкети-заяви позичальник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами (згідно з вимогами діючого законодавства), які отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Посилання суду першої інстанції в рішенні на судову практику, а саме на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) не є релевантними, виходячи зі змісту вказаної постанови та установлених обставин спірних правовідносин.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 встановлені інші обставини щодо укладання кредитного договору у паперовій, а не в електронній формі.

У даному ж випадку послідовність укладення договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» в рамках проекту «мonobank» передбачає, що без ознайомлення з Умовами та Тарифами подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, місцевий суд при вирішенні даного спору безпідставно застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

З матеріалів справи вбачається, що заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 15 жовтня 2019 року, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України у сфері захисту права споживачів.

Відповідач безсумнівно розумів зміст та характер надаваних йому банківських послуг, бо тривалий час користувався наданим йому кредитним лімітом, здійснюючи використання наданих кредитних коштів для задоволення власних потреб.

Крім того, враховуючи те, що послуги банком надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають Тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, відповідач достеменно був ознайомлений саме з Умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання, а тому посилання суду на те, що позивач не надав документів, які б підтверджували погодження між сторонами всіх умов надання банківських послуг, у тому числі обов`язку позичальника зі сплати процентів, не відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що підписанням анкети-заяви в електронному вигляді позичальник погодився зі всіма складовими договору, у тому числі з Тарифами за Чорною карткою «мonobank», які є доказом конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом.

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» в частині стягнення заборгованості у розмірі 29 192,73 грн, суд не врахував наведені вище обставини щодо отримання відповідачем банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру його ознайомлення із Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та Тарифами банку, неповно дослідив наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про те, що договором про надання банківських послуг, який підписаний відповідачем, було визначено розмір відсотків за користування кредитом та порядок їх сплати, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що позивачем було безпідставно нараховано та здійснено списання процентів за користування кредитом, які не були передбачені укладеним між сторонами договором про надання банківських послуг від 15 жовтня 2019 року.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника на користь банку суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 29 192,73 грн, відтак рішення суду в цій частині відповідно до положень статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в суді апеляційної інстанції з відповідачки стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем, а саме 551,40 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Заочне рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15 жовтня 2019 року у розмірі29 192,73 грн (двадцять дев`ять тисяч сто дев`яносто дві гривні 73 копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 551,40 грн (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 40 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній