22.09.2011

    Справа № 2-524/11

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді –Щербакова С.О.,

при секретарі     –Стрекоченковій І.Л.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», 3-тя особа: Приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»в особі Севастопольської філії до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення, стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” в особі Севастопольської філії (далі ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання недійсними кредитного договору                       № SE00G40000007182 від 29.07.2008 року, додаткової угоди до кредитного договору                № SE00G40000007182 від 25.04.2008 року, додаткової угоди до кредитного договору                № SE00G50000007182 від 25.04.2008 укладених між сторонами та договору іпотеки                  № SE00G40000007182 від 25.04.2008р. Також позивач просить суд зобов’язати приватного нотаріуса Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотеки та заборони на відчуження запис про іпотеку та заборону на відчуження нерухомого майна, яке було передане в іпотеку.

Позов мотивований тим, що відповідачем при укладенні додаткових угод до кредитних договорів про надання йому кредиту в грошовій одиниці –іноземній валюти (доларах США) були порушені норми чинного законодавства України. Так позивач зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк»не має відповідної індивідуальної ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті;  курс долара відносно гривні значно виріс, тобто у зв’язку з знеціненням національної валюти та ростом курсу долару США йому необхідно повернути банку кредитні кошти вдвічі більше, ніж було отримано. Тобто на даний час позивач вважає умови додаткових угод до кредитних договорів несправедливими, тому що вони значно погіршують фінансовий стан позичальника та суперечать діючому законодавству України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, вважає його необґрунтованим і просить в його задоволенні відмовити. Так в своїх запереченнях на позов відповідач вказує на наявність у банку повноважень (відповідного дозволу) на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України відповідно до Закону України „Про банки та банківську діяльність”. Доводи позивача щодо несправедливості умов додаткових угод до кредитних договорів представник відповідача вважає безпідставними, оскільки стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, тому ОСОБА_1, укладаючи зазначені додаткові угоди усвідомлював, що курс долару не є незмінним незалежно від настання економічної кризи. Представник відповідача також зазначив, що позивача під час укладення додаткових угод та договору іпотеки ніхто не змушував до їх укладення, тобто позичальнику в момент укладення додаткових угод були відомі всі умови та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позичальника прийняти їх.

Ухвалою суду від 16.09.2011 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», 3-тя особа: Приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору була об’єднана в одне провадження із цивільною справою позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»в особі Севастопольської філії до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SE00G40000007182 від 25.04.2008 року та додаткової угоди до нього в розмірі 134553,60дол. США, що еквівалентно 1069701,12 грн. та про стягнення заборгованості за кредитним договором № SE00G50000007182 від 25.04.2008 року та додатковою угодою до нього у розмірі 4255,26 доларів США, що еквівалентно 33829,31 грн.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що у рамках кредитного договору             № SE00G40000007182 від 25.04.2008року, укладеному між позивачем за зустрічним позовом і ОСОБА_1, останньому був наданий кредит у розмірі 414000,00 грн. строком повернення до 25.04.2028 року зі сплатою за користування кредитом 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Додатковою угодою до вказаного кредитного сума кредиту в розмірі 414000,00 грн. була конвертована відповідно до курсу НБУ в 89192,23 дол. США на цілі придбання нерухомості, зі сплатою 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно: будинок загальною площею 69,90кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1. Умови кредитного договору та додаткової угоди до нього позичальником не виконуються, сума кредиту  у повному обсязі не повернута, відсотки за користуванням кредитом не сплачені, сума заборгованості склала 134553,60 доларів США, що еквівалентно 1069701,12грн. Та в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Також між позивачем та відповідачем був укладений кредитним договір                     № SE00G50000007182 від 25.04.2008 року. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредитні кошти на сплату страхових внесків в сумі 13375,18 грн. зі сплатою 1,25% на місяць строком до 25.04.2028 року. До вказаного договору бу29.07.2008 року була укладена додаткова угода, відповідно до якої кредитні кошти були конвертовані відповідно до курсу НБУ в іноземну валюту в сумі 2884,77дол. США зі сплатою 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості. Умови вказаного договору позичальником також не виконуються сума кредиту  у повному обсязі не повернута, відсотки за користуванням кредитом не сплачені, сума заборгованості склала 4255,26 дол. США, що еквівалентно 33829,31 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат у розмірі 1708,50грн. - судовий збір та 30,00 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, які він зазнав при зверненні до суду.

Відповідачі за зустрічним позовом вимоги позову не визнали та просили в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у первісному позові. Крім цього, відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 вказували, що не повинні відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_1 як поручителі, оскільки не були повідомлені про укладення додаткових угод до договорів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.04.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк»(позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений іпотечний кредитний договір                      № SE00G40000007182, згідно якого банк зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок на строк з 25.04.2008 до 25.04.2028 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 414000,00 грн., які відповідно до додаткової угоди від 29.07.2008 року були перераховані в 89192,23 дол. США на придбання нерухомості - будинку за адресою: АДРЕСА_1. Крім того між тими ж сторонами був укладений кредитний договір № SE00G50000007182 від 25.04.2008 року, відповідно до якого позичальнику були надані кошти на сплату страхового платежу в сумі 13356,48 грн., які відповідно до додаткової угоди укладеної 29.07.2008 року були перераховані в 2884,77 дол. США.

ПАТ КБ «Приватбанк»виконав свої договірні зобов’язання в повному об’ємі та надав ОСОБА_1 кредит.

На забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань по поверненню кредиту, сторонами був укладений іпотечний договір від 25.04.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на несправедливість умов додаткових угод до кредитних та іпотечного договорів, на порушення відповідачем при укладені зазначених договорів чинного законодавства України щодо можливості укладення таких договорів в іноземній валюті в порушення вимог ст. 524 ЦК України, ст.35 ЗУ „Про Національний банк України” та Декрету Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги зазначені доводи позивача, оскільки при укладенні кредитного договору, додаткових угод до кредитних та іпотечного договорів сторонами додержано вимоги до письмової форми договору, ОСОБА_1 до банку чи в суд із заявою про тлумачення даних угод не звертався, тобто текст та положення додаткових угод йому були зрозумілі.

Доводи позивача щодо недійсності додаткових угод до кредитних договорів та договору іпотеки з причини їх укладення в доларах США, суд вважає необґрунтованими на підставі наступного.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

-          неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ КБ „Приватбанк” 04.12.2001 р. отримав банківську ліцензію № 22, зареєстровану Національним Банком України 19.03.1992 р. за  № 92 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також банком отримано дозвіл № 22-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" згідно з Додатком до цього Дозволу.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити.

Щодо зустрічного позову ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки: будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SE00G40000007182 від 25.04.2008 року та додаткової угоди до нього від 29.07.2008р.  та про стягнення заборгованості за кредитним договором № SE00G50000007182 від 25.04.2008 року та додаткової угоди до нього від 29.07.2008 року такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до наданих розрахунків, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем з урахуванням заборгованості станом на 07.12.2010г. за кредитом складає 138808,86 дол. США, що еквівалентно 1103530,44грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов’язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.  Зобов’язання має  виконуватися належним чином відповідно договором до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що  звичайно  ставляться.

В силу статей 610, 611 ЦК України  порушенням зобов’язання  є його невиконання або виконання з порушенням  умов, визначених  змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов  зобов’язання; сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На вимогу ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник , який прострочив виконання  грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої суми, якщо  інший розмір процентів не встановлений договором. Якщо договором  встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право  вимагали дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Порушуючи вказані норми законодавства України і умови договору відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 кредит в установленому порядку не погашає, відсотки за його використовування не виплачує у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 138808,86 доларів США, що еквівалентно 1103530,44грн., а тому суд приходить до висновку, що сума заборгованості повинна бути стягнута у судовому порядку.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки Позивач має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на  предмет застави  здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 0,0331 га., які розташовані в АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки є обґрунтованими.

Відповідно до ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян , що мешкають у ньому.

Враховуючи викладене позовні вимоги про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 є обґрунтованими.

Проте, суд вважає відмовити в частині зустрічних позовних вимог до  ОСОБА_3, ОСОБА_2 як майнових поручителів за зобов’язаннями ОСОБА_1, оскільки поручителі не були повідомлені про зміну зобов’язання, яка виразилась в укладенні ОСОБА_1 додаткових угод до кредитних договорів.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати розподіляються наступним чином: - з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” судовий збір у сумі  1700,0 0 грн., ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30,00 грн..

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 615, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», 3-тя особа: Приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору –відмовити у повному обсязі.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»в особі Севастопольської філії до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення, стягнення заборгованості –задовольнити частково.

Звернути стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 0,0331 га., які розташовані в АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №SE00G40000007182 від 25.04.2008 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк»з наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м.Севастополі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»суму заборгованості за кредитним договором № SE00G50000007182 від 25.04.2008 року в розмірі 3355,99 доларів США, що еквівалентно 26747,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»суму судового збору у розмірі 1700,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно судовий збір у розмірі 8,50 та витрати з ІТЗ у розмірі 30 грн.

У задоволенні зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»в особі Севастопольської філії в частині вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_2 як майнових поручителів за зобов’язаннями ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                     /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                   С.О. Щербаков