Справа № 2-393/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10.11.2011року                                                                                с. Роздольне

Роздольненський  районний суд Автономної Республіки Крим  у складі:

головуючого –судді Абеляшева О.В.,

при секретарі – Оголь О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковильненської сільської Ради, ОСОБА_2, треті особи –Роздольненська районна державна адміністрація,  Відділ Держкомзему у Роздольненському районі АР Крим, ОСОБА_3, ПАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання державного акту недійсним, визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач  ОСОБА_1 звернулась   до суду з позовом до Ковильненської сільської Ради, ОСОБА_2, треті особи –Роздольненська районна державна адміністрація,  Відділ Держкомзему у Роздольненському районі АР Крим, ОСОБА_3, ПАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання державного акту недійсним, визнання права власності. Вимоги мотивовані тим, що відповідач по справі отримав державний акт про право власності на земельну ділянку на підставі рішення суду. Вказане рішення суду скасовано, таким чином, документ на підставі якого видавався державний акт про право власності на земельну ділянку скасовано, а тому слід визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку відповідача. Крім того, позивачка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 на підставі заповіту. ОСОБА_4,  прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, та як мешкав з нею та знаходився у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_6 була рідною сестрою ОСОБА_4 ОСОБА_4, прийняв спадщину після смерті  ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки на час смерті мешкав з ними та у шестимісячний термін не відмовився від спадщини, а позивач є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4, відповідно до заповіту, а тому вважає, що на спадкове майно, що залишилось після смерті   ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, слід визнати за нею.   

У судовому     засіданні позивач та її представник позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача –Ковильненської сільської Ради у судове засідання не зьявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач - ОСОБА_2 проти позову заперечував, у судове засідання в якому було ухвалено рішення не з’явився.

Третя особа - ОСОБА_3 проти позову не заперечувала.

Представники третіх осіб - Роздольненської районної державної адміністрації,  Відділу Держкомзему у Роздольненському районі АР Крим, ПАТ «Державний Ощадний банк України»у судове засідання не з’явилися, належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи, причини не явки суду не повідомили.      

Заслухавши позивача, його представника, третю особу - ОСОБА_3,  дослідивши матеріали справи, суд вважає що  позов підлягає частковому задоволенню на наступних правових підставах.

Дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Ковильненської сільської Ради про встановлення юридичного факту, поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності,  судом встановлено, що відповідно до рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 13 лютого  2007 року по справі № 2-830/07 ОСОБА_2 визнано таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Згідно ухвали  Роздольненського районного суду АР Крим від 10 листопада   2008 року рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 13 лютого  2007 року скасовано.

Ухвалою Роздольненського районного суду АР Крим від 24 березня   2009 року позовну заяву ОСОБА_2 до Ковильненської сільської Ради про встановлення юридичного факту, поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності,  залишено без розгляду.

Відповідно до листа начальника Відділу Держкомзему у Роздольненському районі АР Крим № 725 від 25.10.2011 р., копії державного акту ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ № 975529 на підставі рішення Роздольненського районного суду АР Крим по справі № 2-830/07 від 13.02.2007 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Роздольненського районного суду АР Крим на підставі якого було видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 975529 під № 011001400029 скасовано ухвалою суду.

          Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 р., «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», яка відповідно до ст. 7 ЦК України є правовим звичаєм     за  загальним  правилом  розмежування компетенції судів з розгляду   земельних   та  пов'язаних  із  земельними  відносинами майнових  спорів  відбувається  залежно  від суб'єктного складу їх учасників.  Ті  земельні  та  пов'язані  із земельними відносинами майнові  спори,  сторонами  в  яких  є  юридичні  особи,  а  також громадяни,  що  здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної  особи  і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема,
щодо  оскарження  рішень,  дій  чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень  при  реалізації  ними  управлінських  функцій у сфері земельних  правовідносин,  вирішення  яких  згідно з пунктами 1, 3 частини  першої  статті 17 Кодексу  адміністративного  судочинства Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції статей  26,  30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149,
151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України статті 12 Господарського процесуального кодексу  України  судам (підсудні) справи за заявами, зокрема:    з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками,  що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право
постійного користування земельними ділянками;

          Згідно ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності  на  земельні ділянки на підставі, зокрема  прийняття спадщини.  

          Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право   власності   на   земельну   ділянку  посвідчується державним актом.

          При  набутті  права  власності  на  земельну  ділянку   на підставі  документів,  визначених  частиною  другою  цієї  статті, державний  акт  на  право  власності  на  земельну   ділянку,   що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на  земельну  ділянку,  в  кожному  такому випадку відчуження земельної ділянки.

          Згідно ст. 158 Земельного кодексу України, виключно  судом  вирішуються  земельні спори  з   приводу володіння,  користування і розпорядження земельними ділянками,  що перебувають у власності громадян і юридичних осіб,  а також  спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

          Враховуючи вищенаведені норми та той факт, що відповідач отримав державний акт про право власності на земельну ділянку у порядку спадкування на підставі рішення суду, яке скасовано, то державний акт про право власності слід визнати недійсним.

          Відповідно до свідоцтва про смерть від 06 липня 2006 р., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Відповідно до свідоцтва про смерть від 07 листопада  2003 р., ОСОБА_5  померла  ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Відповідно до свідоцтва про смерть від 22 жовтня   2003 р., ОСОБА_6    померла  ІНФОРМАЦІЯ_3.

          ОСОБА_6 була рідною сестрою ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про їх народження з  яких вбачається, що вони мали одних батьків.

          Відповідно до свідоцтва про шлюб,  ОСОБА_4 та  ОСОБА_5  були одружені.

          За життя ОСОБА_4,   ОСОБА_5, ОСОБА_6 належали земельні ділянки, що підтверджується державними актами на земельні ділянки.

          Відповідно до довідки   ПАТ «Державний Ощадний банк України» на ім’я ОСОБА_6, були відкрити рахунки.

          Згідно заповіту ОСОБА_4 все своє майно заповів  ОСОБА_1, ощадну книжку № Ч 3665 заповів ОСОБА_7.

          Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті  ОСОБА_4, а саме грошовий внесок № Ч3664.

          Так відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до  складу  спадщини  входять  усі права та обов'язки,  що належали  спадкодавцеві  на  момент  відкриття   спадщини   і   не припинилися внаслідок його смерті..

Згідно п. 2 статті 1268 ЦК України спадкоємець,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку,  встановленого ст. 1270  ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець,  який  прийняв  спадщину,  у  складі  якої  є
нерухоме  майно,  зобов'язаний  звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців,  свідоцтво  про
право на спадщину видається на ім'я кожного з них,  із зазначенням
імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

          Згідно ст. 1299 ЦК України, якщо   у  складі  спадщини,  яку  прийняв  спадкоємець,  є
нерухоме майно,  спадкоємець зобов'язаний зареєструвати  право  на спадщину в органах,  які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у  спадкоємця  з моменту державної реєстрації цього майна.

          Таким чином, суд вважає, що саме нотаріус відповідно до закону, має  право на оформлення прав на спадкове майно, визначення черг у спадкуванні.

          Крім того, суд вважає що взагалі відсутній спір, оскільки позивачем не доведено чим порушено, не визнано або оспорювано  її право, свободи чи інтересі на спадкове майно,    що є підставою для звернення до суду за його  захистом.    

Судові витрати підлягають розподілу у порядку ст. 88 ЦПК України.  

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81,88,209, 212, 214-215, 224 - 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 975529 від                 08.10.2010 р., під № 011001400029 на ім’я ОСОБА_2 визнати недійсним.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1                   8,50 грн., судового збору та 37,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачених при подачі позову.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Роздольненський  районний суд АР Крим шляхом подання апеляційної  скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Суддя  -