ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2006 р. Справа № 6/1494"НМ"
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщука А.В. - представника за довіреністю №124 від 05.06.2006р.,Савіцького Л.В. - представника за довіреністю №125 від 05.06.2006р.,
Поліщука В.В. - представника за довіреністю №126 від 05.06.2006р.;
від відповідача: Павлішиної Т.В. - представника за довіреністю №15/223 від 31.01.2006р.,
від третьої особи: Павлішиної Т.В. - представника за довіреністю №20/512 від 21.03.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бердичівської міської ради,
м. Бердичів Житомирської області
на постанову господарського суду Житомирської області
від "13" лютого 2006 р. у справі № 6/1494"НМ" (суддя Терлецька - Байдюк Н.Я.)
за позовом Бердичівської районної ради, м.Бердичів Житомирської області
до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради, м.Бердичів Житомирської області
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бердичівської міської ради, м.Бердичів Житомирської області
про визнання нечинним рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення права власності на будівлю по вул.Садовій,3 та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка,14а (районна фільмотека) за Бердичівською міською радою, визнання недійсним свідоцтва про право власності в частині підтвердження права власності на будівлю по вул.Садовій,3 та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка,14а за Бердичівською міською радою, про анулювання реєстраційного напису на цьому свідоцтві, а також визнання права власності на триповерхову адміністративну будівлю по вул.Садовій,3 загальною площею 713,1кв.м.та двох кімнат площею 8,96кв.м. і 8,12кв.м. в приміщенні фільмотеки по вул.Шевченка,14а за Бердичівською районною радою,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Житомирської області від 13.02.2006р. у справі №6/1494"НМ" позов Бердичівської районної ради до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Бердичівської міської ради, про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення за Бердичівською міською радою права власності на будівлю №3 по вул.Садовій та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка,14-а в м.Бердичеві, визнання недійсними свідоцтв про право власності на будівлю по вул.Садовій,3 та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка,14-а (районна фільмотека) за Бердичівською міською радою, про анулювання реєстраційного напису на цьому свідоцтві, а також визнання права власності на триповерхову адміністративну будівлю по вул.Садовій,3 загальною площею 713,1кв.м. та двох кімнат площею 8,96кв.м. і 8,12кв.м. в приміщенні по вул.Шевченка,14-а в м.Бердичеві, задоволено частково й визнано нечинним рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення права власності на будівлю №3 по вул.Садовій в м.Бердичеві, визнано недійсним видане 01.08.2005р. виконкомом Бердичівської міської ради територіальній громаді міста в особі Бердичівської міської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно – нежитлову будівлю загальною площею 714,1кв.м., що знаходиться за адресою: м.Бердичів, вул.Садова,3, а також визнано право власності на адміністративну будівлю загальною площею 714,1кв.м. за адресою вул.Садова, 3 в м.Бердичеві за Бердичівською районною радою як спільну власність територіальних громад сіл, селища, району. В решті позову відмовлено.
Вважаючи, що постанову судом першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, а також недоведеністю обставин, на яких ґрунтуються висновки суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дану постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення – про відмову в позові.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає наступне:
- приймаючи рішення про визнання позивача власником будівлі по вул.Садовій,3, суд першої інстанції не врахував, що постанова КМУ від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", а також прийняте на її виконання рішення виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів №30 від 22.02.1992р. "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських, міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів" не містять в собі ідентифікацію об'єктів, що підлягали передачі, зокрема, в них не зазначався спірний об'єкт по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві;
- в будівлі по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві розміщені установи району, які ніяким чином не пов'язані з освітою (територіальний центр, відділ субсидій і управління праці та соціального захисту населення, районна бібліотека та адміністрація районного відділу народної освіти, яка займає лише частину даного об'єкта), тоді як передачі підлягали саме об'єкти народної освіти;
- враховуючи особливості оформлення права власності на нерухоме майно, таке право підлягає оформленню з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тому при передачі майна народної освіти Бердичівській районній раді, обласна рада повинна була передати саме те майно, яке належало їй на праві власності, а факт оформлення права власності на спірний об'єкт за обласною радою відсутній, що вказує на відсутність у останньої права розпорядження цим об'єктом;
- судом не взято до уваги й те, що пунктом 3.2 рішення облвиконкому визначено, що передача державного майна від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється за результатами інвентаризації станом на 01.01.1992р. безоплатно, стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.07.1990р. №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", але така інвентаризація не проводилась, що ставить під сумнів дійсність представленого позивачем акта від 31.03.1992р.;
- думка начальника відділу з питань спільної власності територіальних громад виконавчого апарату Житомирської обласної ради Кухарчука П.М., який брав участь в судовому засіданні, щодо дійсності підписів на представленому позивачем акті від 31.03.1992р. також не дає можливості зробити висновок про встановлення права власності на спірний об'єкт за Бердичівською районною радою, оскільки даний представник у складенні зазначеного акта участі не брав і тому його пояснення щодо достовірності складення даного документа не можуть розглядатись як свідчення, що мають значення для справи;
- на виконання рішення облвиконкому №30 від 22.02.1992р. передачу майна необхідно було здійснити балансоутримувачу, який здійснював управління даним майном, а балансоутримувачем загальноосвітніх та вечірніх шкіл й позашкільних установ системи народної освіти на час передачі був обласний відділ народної освіти, правонаступником якого є управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації, але рішення облвиконкому і відповідний акт передачі у комунальну власність Бердичівського райвиконкому об'єктів, що були у підпорядкуванні обласного відділу народної освіти від 31.03.1992р., виявились відсутні в архіві даного управління, а тому у разі припущення, що акт підлягав тимчасовому зберіганню, у випадку його знищення, як це передбачено "Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів", затвердженим наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 31.03.1997р. №11а, мав би бути складений відповідний акт, докази існування якого в матеріалах справи відсутні;
- не знаходить свого підтвердження й факт порушення оспорюваним рішенням прав позивача, оскільки спірний об'єкт обліковується на балансі в Бердичівській районній державній адміністрації і питання про його звільнення установами району Бердичівська міська та її виконавчий комітет не ставили;
- поза увагою суду залишено й ту обставину, що територіальна громада міста Бердичева розпоряджається спірним об'єктом понад 20 років, про що свідчать дані інвентарної справи, а тому, у відповідності до ст.344 Цивільного кодексу України (набувальна давність) Бердичівська міська рада набула права власності на даний об'єкт.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу за №108 від 05.05.2006р. та №127 від 06.06.2006р. (т.2 а.с.106-107,111-113), де зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими і безпідставними. Вважає, що суд першої інстанції повно вивчив обставини справи, надавши сторонам можливості представити свої доводи і аргументи, й прийняв чітке правове рішення з урахуванням всіх обставин справи, доказів та норм права.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, надавши пояснення на їх підтвердження. Просить постанову господарського суду Житомирської області скасувати в частині задоволених позовних вимог, як необґрунтовану й таку, що прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти в цій частині новий судовий акт – про відмову в позові.
Представники позивача заперечили проти апеляційної скарги, поданої відповідачем, вважаючи постанову суду першої інстанції обґрунтованою і законною, та надали пояснення в обґрунтування своїх заперечень.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".
До прийняття вказаного Закону засади місцевого самоврядування визначалися Законом Верховної Ради УРСР від 07.12.1990р. №533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".
Частинами 1,2 ст.1 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць Української РСР. Територіальну основу місцевого самоврядування становлять сільрада, селище, район, місто, район у місті, область.
Як встановлено в ч.1 ст.21 даного Закону, Ради народних депутатів є правомочними розглядати і вирішувати будь-які питання, віднесені законодавством Української РСР до відання місцевого самоврядування, а також утворюваних ними органів (виконавчих, розпорядчих та інших органів).
Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26 березня 1991р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" 5 листопада 1991р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою затвердив перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), і зобов'язав міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992р. передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.
До затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), увійшли, зокрема заклади народної освіти (дошкільні виховні та позашкільні навчально-виховні заклади, середні загальноосвітні навчально-виховні заклади, педагогічні училища, школи-інтернати, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, будинки учителя, інститути удосконалення вчителів, методичні кабінети, фільмотеки, підрозділи по господарському обслуговуванню установ і закладів народної освіти, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні).
Пунктом 3 вищевказаної постанови КМУ установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", Закону України від 20 грудня 1991 року №2004-XII "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність", рішень облвиконкому від 20.11.1991р. №322 "Про організацію роботи по формуванню комунальної власності та її розмежуванню між адміністративно-територіальними одиницями області", від 23.12.1991р. №339 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", на основі протоколів засідань обласної узгоджувальної комісії 22.02.1992р. Виконавчий комітет Житомирської обласної Ради народних депутатів прийняв рішення за №30 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських, міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів" (т.1 а.с.16-18), яким затвердив перелік майна комунальної власності обласної Ради народних депутатів (додаток №1) та перелік майна комунальної власності районних і міських Рад народних депутатів (додаток №2), яке їм передається відповідно до цього рішення, а також зобов'язав обласні відділи, управління, об'єднання, які здійснюють управління майном, переданим до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць області, здійснити до 15 квітня 1992 року передачу майна, що перебуває у їх віданні, до комунальної власності районів та міст згідно із затвердженим переліком з оформленням приймання-передачі актами (додаток №3).
16.09.2005р. Бердичівська районна рада звернулась в господарський суд Житомирської області з позовом до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету №340 від 14.07.2005р. "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення права власності на будівлю по вул.Садовій,3 та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка,14-а в м.Бердичеві за Бердичівською міською радою, визнання недійсним свідоцтва про право власності в частині підтвердження права власності Бердичівської міської ради на вищевказані об'єкти, а також визнання права власності на будівлю по вул.Садовій,3 та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка,14-а, що у м.Бердичеві, за Бердичівською районною радою.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що будинок по вул.Садовій,3 та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка,14-а, як майно позашкільної установи, були передані у комунальну власність району на підставі рішення виконкому обласної ради від 22.02.1992р. №30 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради та власністю районних і міських міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів", однак, незважаючи на це, відповідач безпідставно, в порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.03 № 6/5), прийняв оспорюване рішення, позбавивши тим самим законного власника приміщень по вул.Садовій,3 та вул.Шевченка,14-а у м.Бердичеві права володіння, користування та розпорядження цими приміщеннями.
Як стверджує позивач, прийняття відповідачем незаконного рішення потягнуло за собою й незаконне оформлення права власності Бердичівської міської ради на спірні приміщення, що є підставою задоволення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності в частині підтвердження права власності на будівлю по вул.Садовій,3 та вул.Шевченка,14-а (районна фільмотека) за Бердичівською міською радою.
В заяві за №291 від 20.12.2005р. (т.1 а.с.126) позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконним (нечинним) з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення права власності на будівлю по вул.Садовій,3 та приміщення фільмотеки по вул.Шевченка,14-а в м.Бердичеві за Бердичівською міською радою, визнати право власності Бердичівської районної ради на триповерхову адміністративну будівлю, розташовану по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві загальною площею 713,1кв.м. та двох кімнат площами, відповідно, 8,96кв.м. та 8,12кв.м.
На підтвердження своїх доводів позивач надав копії рішення виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів №30 від 22.02.1992р., а також витягу з додатку №2 до вказаного рішення, затвердженого 31.03.1992р. акта передачі у комунальну власність Бердичівського райвиконкому підприємств, установ, організацій комунальної власності, що були у підпорядкуванні обласного відділу народної освіти, рішення №340 від 14.07.2005р. виконавчого комітету Бердичівської міської ради (т.1 а.с.16-21).
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у письмовому відзиві №20/1799 від 14.10.2005р. на позовну заяву (т.1 а.с.26-27), що в рішенні облвиконкому за №30 від 22.02.1992р., на яке посилається позивач, відсутня ідентифікація об'єктів, що підлягали передачі до комунальної власності Бердичівського району, а тому дане рішення не може бути використане як доказ передачі спірних приміщень Бердичівській районній раді.
Крім того, відповідач стверджує, що представлена позивачем ксерокопія акта передачі у комунальну власність Бердичівського райвиконкому підприємств, установ та організацій комунальної власності, що були у підпорядкуванні обласного відділу народної освіти, від 31.03.1993р., не може розглядатись як офіційний документ, що має значення у розгляді даної справи, оскільки дана ксерокопія належним чином не завірена, розшифровка підпису особи, уповноваженої на її затвердження, а також підстава його складання, а акті не зазначені.
Відповідач також зазначає, що рішення №340 від 14.07.2005р. приймалось ним на підставі п.10 ч.б ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", де виконавчим комітетам міських рад делеговано повноваження щодо обліку та реєстрації нерухомого майна незалежно від форм власності, а факт знаходження спірних об’єктів нерухомості на території міста підтверджується тим, що рішеннями міськвиконкому від 07.06.76р. №370 будівля по вул.Садовій, 3 передавалась на баланс райвиконкому, а рішенням від 31.12.82р. №780 райвідділу освіти надавався дозвіл на її реконструкцію.
Ухвалою суду першої інстанції від 01.02.06р. (т.2 а.с.78) до участі у справі, провадження у якій було відкрите згідно судової ухвали від 21.09.2005р., в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Бердичівську міську раду, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та інтереси.
Судовою колегією враховується наступне.
Як зазначено в ч.4 ст.140 Конституції України та ч.2 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.
Із затвердженого обласним виконавчим комітетом переліку (витяг з додатку №2 до рішення виконкому Житомирської обласної Ради народних депутатів №30 від 22.02.1992р.) вбачається, що до комунальної власності Бердичівського району увійшли, зокрема, загальноосвітні та вечірні школи, позашкільні установи системи народної освіти, заклади охорони здоров'я і соціального забезпечення, культури, побутового господарства, майно житлово-комунального господарства, виконкомів місцевих Рад народних депутатів (т.1 а.с.19).
Перелік об'єктів державного майна, переданого до комунальної власності Бердичівського району та перелік майна комунальної власності районної Ради народних депутатів міститься також в додатках №№ 1 і 2 до розпорядження Представника Президента України Бердичівської райдержадміністрації від 03.07.92р. №101 “Про формування комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць району” (т.1 а.с.93-103).
По актах, затверджених заступником голови облвиконкому 31.03.1992р., у комунальну власність Бердичівського райвиконкому передано підприємства, установи та організації комунальної власності, що були у підпорядкуванні обласного відділу народної освіти, обласного відділу соціального забезпечення, обласного управління культури, зокрема: районний відділ народної освіти, відділ соціального забезпечення, районний відділ культури по вул.Садовій,3 та фільмотека по вул.Шевченка,14-а, що у м.Бердичеві.
Форма актів відповідає додатку №3 до рішення облвиконкому від 22.02.92 №30 (т.1 а.с.72).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України).
Достовірність і доказову силу доказів встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу.
Оригінал акта про передачу Бердичівському райвиконкому обласного відділу народної освіти оглядався суддею при розгляді спору по першій інстанції й відповідність наявної в матеріалах справи його копії (т.1 а.с.20) оригіналу підтверджується відміткою судді.
Пізніше, згідно довідки позивача №288 від 19.12.2005р., в адміністративному будинку № 3 по вул. Садовій в м. Бердичеві розмістилися наступні установи: районний відділ народної освіти, районна бібліотека, територіальний центр, відділ субсидій і управління праці та соціального захисту населення (т.1 а.с.127). Дану обставину не заперечує і відповідач.
Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської Ради депутатів трудящих №370 від 07.06.1976р. (архівна копія якого знаходиться в матеріалах справи, т.1 а.с.14), приміщення по вул. Садовій № 3 з 1976 року перебувало на балансі виконкому Бердичівської районної Ради депутатів трудящих.
Відповідно до п.4 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
На підставі рішення Бердичівської міської ради народних депутатів №780 від 31.12.82р. (архівна копія долучена до матеріалів справи, т.1 а.с.15) Бердичівським районним відділом народної освіти проводилась реконструкція адміністративного будинку районних організацій по вул.Садовій, 3 з перебудовою третього поверху .
Для проведення поточного ремонту приміщення відділу соцзахисту населення Бердичівська районна рада виділяла кошти, про що свідчать наявні в матеріалах справи архівні копії розпорядження голови Бердичівської районної Ради народних депутатів №4 від 29.07.1994р., та рішення Бердичівської районної Ради народних депутатів від 26.10.1994р. про затвердження даного розпорядження (т.1 а.с.112,113). Матеріали справи містять докази про понесені затрати на утримання, ремонт, обслуговування даного адмінприміщення за рахунок коштів районного бюджету (т.1 а.с.118-121, 128-145).
03.06.1993р. Бердичівська районна Рада народних депутатів прийняла рішення "Про програму приватизації майна підприємств і організацій комунальної власності Бердичівської районної Ради народних депутатів на 1993 рік", яким затвердила перелік об'єктів комунальної власності Бердичівської районної Ради, що не підлягають приватизації в 1993 році, і до цього переліку, зокрема, увійшли й районний відділ соціального забезпечення, центральна районна бібліотека, районний відділ освіти, інші адміністративні нежитлові будівлі, споруди та приміщення, в яких знаходяться управління райдержадміністрації та районної Ради народних депутатів (т.1 а.с.109-111).
Вищенаведене свідчить про те, що Бердичівська районна рада здійснювала управління нерухомим майном, віднесеним до комунальної власності району, зокрема, адміністративною будівлею по вул. Садовій, 3 в м. Бердичеві.
В березні 2004 року Бердичівська районна рада звернулася до Бердичівського міського голови з заявою за №62 від 12.03.2004р. (т.1 а.с.10), в якій, посилаючись на рішення облвиконкому №30 від 22.02.1992р. та акт передачі майна від 31.03.1992р., просила оформити за нею право власності на будинок піонерів по вул.Шевченка,21, фільмотеку по вул.Шевченка,14-а, районний відділ народної освіти по вул.Садовій,3, вважаючи себе фактичним їх власником.
Однак, Виконавчий комітет Бердичівської міської ради, розглянувши подану районною радою заяву, листом №955 від 12.08.2005р. (т.1 а.с.13) повідомив заявника про те, що право власності на об'єкти нерухомого майна по вул.Садовій,3 та вул.Шевченка,14-а оформив за Бердичівською міською радою згідно рішення №340 від 14.07.2005р. "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна".
В матеріалах справи наявні два варіанти копій рішення виконкому №340 від 14.07.2005р.
В тексті першого варіанту рішення №340 від 14.07.2005р. (копії якого представлені позивачем та відповідачем, т.1 а.с.21,45) з додатком – переліком нерухомого майна, на яке оформляється право власності Бердичівської міської ради, в тому числі приміщення по вул.Шевченка,14, вул.Садовій,3, вул.Шевченка,14-а, вул.К.Лібкнехта,21 у м.Бердичеві, міститься посилання на Тимчасове положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції від 28.01.2003р. №615, зареєстроване в Міністерстві юстиції 28.01.2003р. за №66/7387, а також на п.10 ч."б" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
В другому варіанті рішення №340 від 14.07.2005р. (т.1 а.с.46) виконком посилається на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 у редакції наказу Мін'юсту від 28.01.2003р. №6/5, а також на п.10 ч."б" ст.30 та ч.2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Вказані варіанти рішення містять розбіжності й в пунктах 1.
Зокрема в п.1 резолютивної частини рішення (т.1 а.с.21,45) зазначено: "Оформити право власності фізичним особам на житлові будинки та квартири згідно з додатком", хоча в додатку вказаний перелік нерухомого майна (нежитлових будинків), на яке оформляється право власності юридичній особі (Бердичівській міській раді).
В п.1 рішення (т.1 а.с.46) оформлення права власності за територіальною громадою міста в особі Бердичівської міської ради на об'єкти комунальної власності згідно з додатком. Самого додатку до цього рішення відповідачем не представлено.
Відповідач надав письмове пояснення (т.2 а.с.63), в якому зазначив, що розбіжності в наданих суду копіях викликані технічною помилкою, допущеною секретарем-друкаркою при розмноженні копій з оригіналу.
Крім того, в даному поясненні відповідач просив оглянути оригінал проекту рішення виконкому Бердичівської міської ради №340 "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна",
Однак, проект вказаного рішення не може прийматись до уваги, оскільки оспорюється прийняте виконкомом Бердичівської міської ради рішення.
Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради звернулось до Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації з листом №765 від 30.06.2005р. (т.1 а.с.42), в якому виклало прохання оформити право власності на колишній адмінбудинок МРЕВ ДАІ по вул.Шевченка,14, нежитлове приміщення по вул.Садовій,3 та будівлю фільмотеки по вул.Шевченка,14-а.
У відповідності до підпункту "а" ч.1 пункту 6.1 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам провадиться з видачею свідоцтва про право власності на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
01.08.2005р. Виконавчий комітет Бердичівської міської ради на підставі свого рішення від 14.07.2005р. №340 видав свідоцтво про право власності територіальної громади міста в особі Бердичівської міської ради на нежитлову будівлю загальною площею 714,1кв.м. по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві.
На підставі вказаного свідоцтва, як це і передбачено п.6 додатку 1 до пункту 2.1 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002р. за №157/6445, яке діяло на час прийняття оспорюваного рішення виконкому, Державне комунальне підприємство Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації 01.08.2005р. зареєструвало за Бердичівською міською радою право власності на нежитлову будівлю по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві (т.1 а.с.47,48).
Як зазначалося вище, в оскаржуваному позивачем рішенні відповідач посилається на Тимчасове положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. №7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.03 № 6/5), а також на підпункт 10 пункту ”б” статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким виконавчі органи міських рад уповноважено здійснювати облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, та частину 2 статті 60 цього ж Закону України, яка передбачає, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Виконавчий комітет Бердичівської міської ради був наділений повноваженнями щодо передачі приміщення по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві у власність територіальної громади міста.
Не містять матеріали справи й належних доказів, на підставі яких виконавчим комітетом Бердичівської міської ради провадилось оформляння права власності на вказаний об'єкт.
Твердження відповідача про те, що факт належності йому права розпорядження будівлею по вул.Садовій,3 підтверджується тим, що згідно рішення від 07.06.1976р. виконком Бердичівської міської Ради депутатів трудящих надавав дозвіл на реконструкцію цієї будівлі, не є безспірним свідченням того, що дане приміщення належало міськвиконкому на праві власності.
Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Невідповідність актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування Конституції або законам України, як встановлено ч.10 ст.59 цього Закону, є підставою для визнання їх незаконними в судовому порядку.
Частина 4 ст.71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надає органам та посадовим особам місцевого самоврядування право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України наділяє особу, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, правом на звернення до адміністративного суду з позовом.
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як передбачено в п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу здійснення.
Частиною третьою статті 162 КАС України надано право суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти іншу постанову (крім зазначених у частині 2 цієї статті), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З врахуванням наведеного вище, вимога позивача про визнання нечинним оскаржуваного рішення відповідача в частині встановлення права власності на будівлю № 3 по вул. Садовій в м. Бердичеві є правомірною та цілком обґрунтованою.
Виходячи з того, що свідоцтво від 01.08.2005р. про право власності територіальної громади міста в особі Бердичівської міської ради на нежитлову будівлю загальною площею 714,1кв.м. по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві видане Виконавчим комітетом Бердичівської міської ради на підставі незаконного рішення, - вказане свідоцтво слід визнати недійсним.
Згідно з ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визнавши нечинним рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення права власності на будівлю №3 по вул.Садовій,3 у м.Бердичеві, а також недійсним свідоцтво від 01.08.2005р. про право власності Бердичівської міської ради на вказане приміщення, та визнавши за Бердичівською районною радою право власності на адміністративну будівлю по вул.Садова,3 у м.Бердичеві, загальною площею 714,1кв.м., повно, всебічно дослідив надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінив.
Судова колегія погоджується й з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним (нечинним) з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради №340 від 14.07.2005р. "Про оформлення права власності юридичній особі на об'єкти нерухомого майна" в частині встановлення права власності на приміщення фільмотеки по вул.Шевченка,14-а в м.Бердичеві за Бердичівською міською радою, визнання недійсним свідоцтва про право власності в частині підтвердження права власності Бердичівської міської ради на даний об'єкт, а також визнання права власності Бердичівської районної ради на дві кімнати по вул.Шевченка,14-а площами, відповідно, 8,96кв.м. та 8,12кв.м., в колишньому будинку МРЕВ ДАІ, оскільки, як правильно відмітив суд, позивачем не надані докази перебування вказаних кімнат на балансі відповідних органів, понесення затрат на їх утримання тощо.
Окрім того, як вбачається з листа начальника районного відділу освіти Бердичівської райдержадміністрації №2140 від 19.12.05р. (т.2 а.с.43), приміщення районної фільмотеки по вул.Шевченка,14-а, яке складалося з двох кімнат, було визнане аварійним, фільмотеку було переведено у будівлю за адресою: вул.Шевченка,21.
В подальшому, в листі за №137 від 30.01.06р. (т.2 а.с.72) райвідділ освіти повідомив, що лист №2140 від 19.12.2005р. був складений помилково і його слід вважати недійсним.
В свідоцтві про право власності на колишній будинок МРЕВ ДАІ, яке видане на підставі оскаржуваного рішення відповідача, адреса об'єкту зазначена вул.Шевченка, 14 (т.2 а.с.75), а в позові – вул. Шевченка, 14-а.
Така суперечлива інформація позивачем належними доказами не спростована.
Дана обставина була проаналізована судом й покладена в основу прийнятого рішення про часткову відмову в позові.
Твердження відповідача про те, що територіальна громада міста Бердичева розпоряджається спірним об'єктом понад 20 років, про що свідчать дані інвентарної справи, в зв'язку з чим, у відповідності до ст.344 Цивільного кодексу України (набувальна давність) Бердичівська міська рада набула права власності на даний об'єкт, є необґрунтованими, оскільки докази, що територіальна громада м.Бердичева понад 20 років відноситься до спірного будинку по вул.Садовій,3 як до свого майна і здійснює майнові обов’язки власника будинку, в матеріалах справи відсутні.
Не вбачає судова колегія й підстав для застосування до спірних правовідносин ст.344 ЦК України щодо набувальної давності та п.8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, так як доказів добровільного заволодіння спірною будівлею з продовженням відкрито, безперервно і протягом істотно більш ніж 10 років нею володіти, відповідач не надав.
Не обґрунтовані належними доказами й доводи відповідача про перебування спірного об'єкта на балансі в Бердичівській районній державній адміністрації.
Посилання відповідача на відсутність у Постанові Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", а також прийнятому на її виконання рішенні виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів №30 від 22.02.1992р. "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських, міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів" поіменного переліку об'єктів, що підлягали передачі, зокрема, і спірного об'єкта по вул.Садовій,3, є безпідставними, оскільки законодавство не встановлює вимоги щодо зазначення конкретних адрес таких об'єктів.
Решта доводів апеляційної скарги спростовується вищенаведеним і не являється підставою для скасування оскарженої постанови.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанову господарського суду Житомирської області від 13.02.2006р. у даній справі слід залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу з вимогою її скасування - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бердичівської міської ради,м. Бердичів Житомирської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 13 лютого 2006 року у справі №6/1494"НМ" - без змін.
2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
3. Касаційну скаргу може бути подано протягом одного місяця безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 5 прим.
1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу, 4 - третій особі, 5 - в наряд