Справа № 11-542 2006 року Головуючий в 1-й інстанції: Курнос С.О.
Категорія: ст.ст. 185 ч.2; 15 ч.2 186 ч.2 КК України Доповідач: Бережний С.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" серпня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Кульбаби В.М.
суддів: Бережного С.Д., Козачка С.В., за участю прокурора: Бантюка І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Летичівського районного суду від "30" травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, невійськовозобов'язаного, раніше судимого Ленінським районним судом м. Вінниці:
15.12.1994 року за ст. 141 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 20.02.2002 року за ст.ст. 117 ч.З, 118 ч.2, 141 ч.2, 42, 43 КК України (в
редакції 1960 року) до 8 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений
15.07.2005 року по закінченню строку відбуття покарання.
засуджено за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч.2 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, невійськовозобов'язаного, раніше судимого:
- 23.01.1997 року Іллінецьким районним судом Вінницької області за ст.ст.
140 ч.2, 141 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців
позбавлення волі (покарання не відбував, вирок вступив в законну силу
30.01.1999 року);
- 24.04.1997 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст.ст. 141 ч.2,
75 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 2 роки;
- 19.04.1999 року Вінницьким обласним судом за ст.ст. 222 ч.І, 43 КК
України (в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі; постановою
Шепетівського районного суду від 18.08.2000 року умовно-достроково звільнений на не відбутий строк 2 роки 26 днів.
засуджено за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі.
Виправдано ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за ст. 185 ч.2 КК України за відсутністю складу злочину.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком чинності залишено засудженим утримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати засудженим з 10 лютого 2006 року.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_1. та ОСОБА_2. засуджено за те, що вони 10.02.2006 року близько 17 год. 30 хв., за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, з корисливих мотивів намагалися відкрито викрасти в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться в АДРЕСА_3 і належить підприємцю ОСОБА_3 картки поповнення мобільного зв'язку, загальною вартістю 2458 грн., але свої злочинні дії не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були виявлені працівниками магазину і при спробі затримання втекли, залишивши верхній одяг з викраденим.
У своїй апеляційній скарзі на вирок засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок та постановити новий, яким його виправдати за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 186 ч.2 КК України.
При цьому апелянт посилається на те, що не мав наміру вчиняти злочин і в нього не було попередньої домовленості на його вчинення з ОСОБА_1, оскільки саме останній самостійно задумав та вчинив грабіж з магазину, - що, на думку апелянта, повністю підтверджується наявними матеріалами справи у їх сукупності, зокрема показами ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4.
В зв'язку з цим, як видно з апеляції, ОСОБА_2 вказує, що суд однобічно розглянув справу, - помилково поклавши в основу його обвинувачення неправдиві покази ОСОБА_5, які суперечать іншим доказам по справі.
У своїй апеляційній скарзі на вирок засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд в інший місцевий суд.
При цьому апелянт посилається на незаконність вироку та необхідності його скасування у зв'язку із тим, що він не мав попередньої домовленості із ОСОБА_2 на вчинення злочину, і крадіжку він вчинив випадково, тому його дії слід кваліфікувати за ст. 185 ч.2 КК України.
Як вважає апелянт, суд розглянув справу поверхнево, однобічно та упереджено, не вмотивувавши чому він взяв до уваги обвинувальні та упереджені покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та відкинув його покази та засудженого ОСОБА_2. і покази безпосереднього очевидця події - незацікавленого свідка ОСОБА_4.
Крім того, на думку апелянта з порушенням КПК України було проведено і досудове слідство, яке було однобічним.
Також, засуджений ОСОБА_1 вказує, що на досудовому та судовому слідстві було порушено його право на захист.
Крім цього, як зазначає апелянт, суд призначив несправедливо суворе покарання, не врахувавши при цьому, що він:
· при вчиненні злочину не завдав жодної матеріальної та моральної шкоди потерпілій;
· має 9-літнього сина, молоду дружину, мати пенсійного віку, а батько інвалід 1-ої групи та потребує постійного нагляду;
· по місцю проживання характеризується позитивно.
В запереченнях на апеляційні скарги засуджених, прокурор вважає вирок законним та обґрунтованим, вина засуджених у злочину, передбаченому ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 ІСК України повністю доведена та підтверджена зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказам, а тому вважає доводи апеляцій такими, що не відповідають дійсності і просить залишити вирок без змін, а апеляції - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засуджених, які підтримали свої апеляційні скарги та просили скасувати вирок, міркування прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарги, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1. та ОСОБА_2. винними у вчиненні зазначених злочинних дій.
Висновок суду в цій частині підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і відповідає фактичним обставинам справи.
Сам ОСОБА_1, як видно з матеріалів справи не заперечував факту намагання заволодіти в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в смт. Летичів 10.02.2006 року картками поповнення мобільного зв'язку.
Засуджений ОСОБА_2, визнаючи факт перебування в магазині разом з ОСОБА_1, під час вчинення замаху на заволодіння майном, заперечує, що був обізнаний про намір ОСОБА_1 вчинити злочин.
Суд у вироку дав критичну оцінку цим показам, оскільки вони протирічать наступним доказам по справі.
З показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що 10.02.2006 року до неї в магазин зайшли засуджені, які запитали про картки поповнення мобільного зв'язку номіналом 50 грн. Оглянувши надані їм картки і не купивши їх, засуджені вийшли з магазину, але через півгодини повернулись та попросили показати їм ковдри. ОСОБА_2 стояв біля неї, а ОСОБА_1 ходив по залу.
Оглядаючи одне із наданих одіял, ОСОБА_2 розгорнув його так, що закрив ОСОБА_1, який стояв біля прилавку. Нахилившись, вона побачила як ОСОБА_1 в цю мить щось дістав з-під прилавку. Відштовхнувши ОСОБА_2 від себе, вона схопила ОСОБА_1за куртку та почала кричати. В цей момент ОСОБА_2 схопив її ззаду за потилицю. .Відштовхнувши останнього, вона продовжувала утримувати ОСОБА_1і кликати на допомогу.
ОСОБА_1 дотягнув її до дверей, оскільки вона не відпускала його, тримаючи за куртку. А коли на допомогу прибіг продавець з сусіднього відділу, вони вдвох продовжували затримувати ОСОБА_1, у якого з-під куртки випала коробка з телефонними картками.
Ці покази підтвердив свідок ОСОБА_7, який прибіг на крик ОСОБА_5 і допоміг їй затримувати засуджених.
Та обставина, що засуджені дивились одіяла в магазині і що продавець кричала щоб повернули те, що взяли з-під прилавку, - підтверджується показами свідка ОСОБА_4, яка знаходилась в примірочній кабінці в магазині під час вчинення злочину.
Крім того остання підтвердила і те, що коли вийшла з примірочної, то в магазині нікого не було, а продавець побігла за хлопцями, що дивились одіяла. На підлозі лежали розкидані телефонні картки та одіяло.
Потерпіла ОСОБА_9., свідки ОСОБА_8, ОСОБА_5. підтвердили покази продавця магазину ОСОБА_5.
Суд належним чином оцінив наведені докази по справі і обгрунтовано визнав доведеною вину засуджених у вчиненні злочину.
Незважаючи на те, що викрадення розпочалося таємно, воно в процесі вчинення злочину переросло у відкрите, - і це усвідомлювали засуджені.
Та обставина, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли за попередньою змовою між собою, свідчать їх узгоджені дії під час вчинення злочину, з яких вбачається, що ОСОБА_2 відволікав продавця, закриваючи одіялом ОСОБА_1, надаючи можливість останньому безперешкодно заволодіти майном, а після того як ОСОБА_1 був викритий у вчинені злочину, ОСОБА_2 намагався перешкодити затриманню ОСОБА_1, допомагаючи останньому втекти з викраденим.
Ці дії свідчать про попередню домовленість між засудженими на вчинення злочину з розподіленням ролей.
За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляцій засуджених що у них не було попередньої змови на вчинення злочину.
Кваліфікація дій засуджених за ст. 15 ч.2, ст. 186 ч.2 КК України є правильною.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що під час досудового слідства і в суді порушувались його права на захист, - не підтверджується матеріалами справи.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи Ферфецькому неодноразово роз'яснювалося право на захист, що підтверджується відповідними протоколами на а.с. 18.; ЗО., але він відмовлявся від захисника.
Разом з тим, як видно з протоколу допиту обвинуваченого на а.с. 135 ОСОБА_1 допитувався з участю захисника ОСОБА_10, від послуг якого, він в подальшому відмовився, зазначивши, що свої інтереси він захищатиме сам.
/а.с 164/
Своє небажання мати захисника ОСОБА_1 підтвердив і при оголошенні йому про закінчення досудового слідства
/а.с 177/
Допущена до участі справі в якості захисника дружина ОСОБА_1 була присутня лише на першому судовому засіданні. В подальшому в судові засідання не з'являлась, а ОСОБА_1 виявив бажання продовжувати розгляд справи без участі захисника, що зафіксовано в протоколі судового засідання.
Будь-яких данних про порушення органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для зміни або скасування вироку суду - не встановлено.
При призначенні покарання засудженим, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про їх особи, зокрема те, що вони раніше неодноразово судимі, даний злочин вчинили в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 згідно характеристики з місць позбавлення волі характеризується як особа, яка не стала на шлях виправлення.
Колегія суддів враховує і ту обставину, що засуджені обвинувачувалися у вчиненні в той же день крадіжки з кафе шуби потерпілої ОСОБА_11. Але оскільки вартість викраденого складає менше ніж 525 грн., їх дії не були визнані райсудом кримінально
караними.
Даний факт характеризує засуджених, як осіб антисоціальних, які не бажають
ставати на шлях виправлення і є суспільно небезпечними.
За таких обставин, підстав для пом'якшення покарання засудженим колегія суддів
не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Летичівського районного суду від «ЗО» травня 2006 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції засуджених - без задоволення.
Головуючий: /підпис/
судді: /підпис/ /підпис/