Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2011 року Справа № 2а-8974/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Тихонова І.В.
за участю:
секретаря: Калашнікова Д.О.
представника позивача: не з’явився
відповідач: не з’вився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 106,42 грн., -
В С Т А Н О В И В:
05 жовтня 2011 року Луганський міський центр зайнятості Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 106,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Луганським міським центром зайнятості встановлено порушення громадянкою ОСОБА_1, 10.11.1996 народження, вимог ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», згідно з якою безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Так, 02.04.2003 ОСОБА_1 звернулася до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У зв’язку з відсутністю підходящої роботи 09.04.2003 їй було надано статус безробітного. В заяві від 02.04.2003 ОСОБА_1 вказала, що трудовою діяльністю не займається, не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, пенсію не отримує. В Луганському міському центрі зайнятості відповідач перебувала на обліку як безробітна з 09.04.2003 по 18.08.2003. Допомога по безробіттю виплачена з 08.07.2003 по 17.08.2003, у розмірі 106,42 грн. З 18.08.2003 ОСОБА_1 знята з обліку (працевлаштування за направленням ДЦЗ).
Луганським міським центром зайнятості проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості. 30.06.2011 відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського міського центру зайнятості (протокол № 34/09), було виявлене наступне: за даними Держреєстратора від 27.04.2011 вих. № 01/10-693/0/39-11 ОСОБА_1 з 20.10.1995 перебуває в статусі фізичної особи – підприємця. Таким чином, на момент присвоєння статусу безробітного ОСОБА_1 була зайнятою особою та незаконно отримала матеріальне забезпечення у розмірі 106,42 грн. за період з 08.07.2003 по 17.08.2003.
01.07.2011 директором Луганського міського центру зайнятості був виданий наказ про повернення коштів протягом п’ятнадцяти календарних днів з моменту отримання листа-повідомлення. Даний лист повідомлення повернувся у зв’язку з закінченням терміну зберігання.
Луганському міському центру зайнятості про порушення своїх прав та інтересів відповідачем стало відомо 27.04.2011 згідно звірки бази даних безробітних з базами Держреєстратора та відповідно до листа № 01/10-693/039-11 від 27.04.2011.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідачки суму незаконно отриманої нею допомоги по безробіттю.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні тим, що викладено в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» та від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунктом «б» частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.
Згідно із статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Судом встановлено, що 02.04.2003 ОСОБА_1 звернулась до Луганського міського центру зайнятості для вирішення питання її працевлаштування та надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.
09.04.2003 службою зайнятості ОСОБА_1 був наданий статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
Згідно до п.5 ст.12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звірення даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Судом встановлено, що Луганським міським центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, за результатами якого складено акт № 626/09 від 30.06.2011 (а.с.16).
Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що ОСОБА_1 було надано статус безробітної з 09.04.2003, знято її з обліку 18.08.2003 (працевлаштування за направленням ДСЗ). ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю за період з 08.07.2003 по 17.08.2003. За даними Держреєстратора ОСОБА_1 перебуває у статусі фізичної особи - підприємця з 20.10.1995. Таким чином, на момент присвоєння статусу безробітного ОСОБА_1 була зайнятою особою і відповідно до ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» та в порушення п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», незаконно одержала допомогу по безробіттю за період з 08.07.2003 по 17.08.2003 у сумі 106,42 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа заступника начальника управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради О.А.Літвінової від 27.04.2011 вих. № 01/10-693/0/39-11 ОСОБА_1 з 20.10.1995 зареєстрована у виконавчому комітеті Луганської міської ради як фізична особа – підприємець (а.с.18-19).
Згідно з підпунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 № 357, перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
01.07.2011 директором Луганського міського центру зайнятості було видано наказ № 113-б про повернення коштів ОСОБА_1 (а.с.15) та згідно довідки за період з 08.07.03 по 17.08.03 ОСОБА_1 допомога по безробіттю була перерахована у розмірі 106,42 грн. (а.с.12).
Відповідно до п.2,3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до пунктів 6, 7 вищевказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
На підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Луганським міським центром зайнятості було направлено на адресу відповідача повідомлення про повернення незаконно отриманих коштів.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судом встановлено, що станом на дату розгляду та вирішення справи відповідач у добровільному порядку протягом 15 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення до позивача кошти не повернув, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ЗУ „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ст.ст. 11 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, –
П О С Т А Н О В И В
Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 106,42 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1, і.к.НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Луганського міського центру зайнятості (адреса: 91053, м. Луганськ, вул. 50 лєт Утворення СРСР, 22-б, р/р 37170971900003, код платежу 50040100, одержувач: УДК в м. Луганську, код 24046582, банк: ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013) допомогу по безробіттю за період з 08.07.03 по 17.08.03 у розмірі 106,42 грн. (сто шість гривень 42 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 21 жовтня 2011 року.
СуддяІ.В.Тихонов