ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. Справа№ 910/10988/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Скрипки І.М.

Кравчука Г.А.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024

у справі № 910/10988/24 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

до Фізичної особи-підприємця Шарафанова Дениса Євгеновича

про стягнення 120 306,76 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі - позивач, Комунальне підприємство, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Шарафанова Дениса Євгеновича (далі - відповідач, ФОП) про стягнення 120 306,76 грн, з яких: 92 643,33 грн заборгованості, 18 551,94 грн інфляційних втрат, 5 255,25 грн 3% річних та 3 856,24 грн пені за Договором № ВП-16550-ГС про надання послуг з вивезення побутових відходів від 30.11.2018 на підставі статей 11, 15, 16, 509, 526, 527 Цивільного кодексу України та статей 193, 229 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10988/24 у позові відмовлено повністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження отримання відповідачем рахунків-фактур та актів наданих послуг за Договором, дійшов висновку про недоведеність позивачем факту прострочення відповідачем у оплаті послуг за Договором протягом спірного періоду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10988/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- посилання відповідача на Постанову КМУ від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" є способом ввести суд в оману та уникнути сплати заборгованості;

-відповідач, з заявою щодо припинення діяльності в період карантину до позивача не звертався та жодної претензії щодо ненадання або неякісного надання послуг не надходило;

підприємством надавалися акти надання послуг та рахунки на оплату розрахованих із бухгалтерського програмного комплексу безпосередньо перед подачею документів до судового розгляду, в зв`язку із тим, що документи які направлялись споживачу для підпису та повернення виконавцю послуг, відповідачем не було повернуто.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10988/24; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10988/24 до надходження справи з суду першої інстанції.

26.12.2024 супровідним листом № 910/10988/24/7560/24 від 25.12.2024 матеріали справи № 910/10988/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10988/24. Справу № 910/10988/24 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

27.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до такого:

- фактично Відповідач не отримував жодних послуг за Договором № Вп-16550 від 18.11.2018 з 15.05.2021 року, а тому в нього відсутній обов`язок з оплати за послуги, які йому не надавались. При цьому матеріали справи не містять жодного доказу надання таких послуг за спірний період;

- 06.01.2022 припинено підприємницьку діяльність Шарафановим Денисом Євгеновичем про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;

- відповідач фізично не міг формувати будь-які відходи у зв`язку із закриттям магазину (спортивного одягу) та розірвання договором оренди нежитлового приміщення, як це зазначено вище;

- жодного акту з травня 21 року Відповідач не отримав й не міг отримати у зв`язку із розірванням договору оренди, й фактичним не користуванням послугами Позивача, про що було повідомлено позивача;

- надані позивачем списки згрупованих відправлень Укрпошти, за відсутності у матеріалах справи інших доказів (зокрема, описів вкладення у цінні листи тощо) у встановленому законом порядку не підтверджують конкретних дат, а також самого факту отримання Відповідачем виписаних виконавцем рахунків-фактур за спірний період, що унеможливлює встановлення чітких дат початку прострочення Відповідачем оплати кожного з таких рахунків окремо.

31.01.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач зазначає, що в матеріалах справи не містять належних та допустимих доказів, які узгоджуються з положеннями п. 7.2 договору та які підтверджують посилання ФОП Шарафанов Д.Є. на те, що він звертався до КП "Київкомунсервіс" про розірвання договору та надсилала проект додаткової угоди про розірвання укладеного між сторонами договору.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 30.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Шарафановим Денисом Євгеновичем (далі - замовник) укладено Договір № ВП-16550-ГС про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі - ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (зазначити назву об`єкта та вид діяльності пром.маг.), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ вул. Велика Васильківська, 102, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Договору кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ становить 10,5 м3 в місяць.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього Договору та надаються КП "Київкомунсервіс", встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.08.2018 року № 1526 "Про внесення змін до тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надає комунальне підприємство "Київкомунсервіс" як виконавець цих послуг". Тариф на послуги за цим Договором становить: 156,13 грн з ПДВ за 1 м3, а в місяць: 1 639,39 грн (з ПДВ).

У відповідності до пункту 2.3 Договору оплата послуг за цим Договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного Договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).

Згідно з пунктом 2.5 Договору за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дати підписання, вищезазначений повернути Акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, Акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що виконавець зобов`язується направляти документи (зокрема, акти наданих послуг) замовнику в установлені даним Договором строки.

Відповідно до пункту 3.7 Договору замовник зобов`язується здійснювати 100% оплату послуг на умовах, зазначених у п. 2.3 та п. 2.5 цього Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору останній вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2018.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що в разі, якщо жодна із сторін протягом п`ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного Договору та припинення дії Договору не буде оформлене сторонами належним чином, то строк дії цього Договору, вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.

За змістом пункту 8.5 Договору сторони домовились, що будь-яка позовна давність по даному Договору встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

За доводами позивача, на виконання умов Договору позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 92 643,33 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг, рахунками на оплату у період з 31.03.2021 по 29.02.2024 та актом звірки взаємних розрахунків станом на 14.08.2024.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на залишення відповідачем без задоволення адресованих йому претензій виконавця, зокрема, від 04.11.2022 № 000004706, 13.12.2022 № 000005497, 28.08.2023 № 000008455, 13.04.2023 № 000011224, 12.06.2023 № 000013516, 21.08.2023 № 000015856, 18.10.2023 № 000018675, 17.11.2023 № 000019935, 25.03.2024 № 000023510, 09.06.2024 № 0000025842, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було зазначено колегією суддів вище, за умовами пункту 2.3 Договору та приписами законодавства строк оплати наданих відповідачу послуг безпосередньо пов`язується з моментом отримання ним направленого виконавцем рахунку-фактури, а прострочення виконання означеного грошового зобов`язання виникає у замовника зі спливом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання вищенаведеного рахунку-фактури.

Водночас, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів дослідивши матеріали справи, цілком погоджується із судом першої інстанції, що надані позивачем списки згрупованих відправлень "Рекомендований лист" Укрпошти, за відсутності у матеріалах справи інших доказів (зокрема, описів вкладення у цінні листи тощо) у встановленому законом порядку не містять назви кореспонденції, яка направляється і не підтверджують конкретних дат, а також самого факту отримання відповідачем виписаних виконавцем рахунків-фактур за спірний період, що унеможливлює встановлення чітких дат початку прострочення відповідачем оплати кожного з таких рахунків окремо.

Також колегія суддів зазначає, що надані позивачем списки згрупованих відправлень "Рекомендований лист" Укрпошти, датовані 25.03.2021, 10.06.2021, 19.07.2021, 19.10.2021, 24.10.2021, 10.02.2022, у будь-якому разі не можуть свідчити про направлення позивачем відповідачу рахунків-фактур на підставі яких, у тому числі, позивач здійснює нарахування спірної у даній справі заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегією суддів враховано, що приписами пункту 2.3 Договору передбачена можливість направлення позивачем рахунків-фактур в електронному вигляді через систему електронного документообігу. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що відповідних доказів позивачем до матеріалів справи не надано, а позовна заява взагалі не містить посилань на обставини направлення відповідачу спірних рахунків (чи актів надання послуг) в електронному вигляді через систему електронного документообігу та фактичного користування відповідачем такою системою електронного документообігу.

Також колегія суддів звертає увану, що матеріали справи також не містять і доказів на підтвердження факту і конкретних дат направлення позивачем замовнику для підписання актів наданих послуг за результатами наданих послуг в двох екземплярах та податкових накладних. Слід зазначити, що копії відповідних податкових накладних позивачем до матеріалів справи не долучені.

Щодо наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.08.2024 року, колегія суддів зазначає наступне.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (зазначену правову позицію містять постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20, на яку також посилався Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 року у справі № 908/2828/19).

Так, наданий на підтвердження існування заборгованості відповідача за Договором акт звірки взаєморозрахунків не може бути належним доказом у справі, оскільки, по-перше підписаний позивачем у односторонньому порядку, а по-друге інформація відображена в акті не підтверджена підписаними уповноваженими представниками сторін первинними документами.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що позивач не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу пред`явлених у даній справі вимог, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 92 643,33 грн основного боргу, а також похідних вимог про стягнення з відповідача нарахованих сум інфляційних втрат у розмірі 18 551,94 грн, 3% річних у розмірі 5 255,25 грн та пені у розмірі 3 856,24 грн слід відмовити.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10988/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10988/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу № 910/10988/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.М. Скрипка

Г.А. Кравчук