ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р. | № 25/15 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Т.Б. Дроботової, |
суддів : | Т.Г. Гоголь, Л. І. Рогач |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Улаклицьке”
|
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2006р. |
у справі | № 25/ 15 |
господарського суду Донецької області |
за позовом | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Улаклицьке” |
до | Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія” “АСКА” |
про | стягнення 101 250грн. |
за участю представників: |
позивача | Глущенко В.П. –дов. від 25.09.06р. |
відповідача | не з’явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) |
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Улаклицьке” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія” “АСКА” 101250,00 грн. страхового відшкодування.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань передбачених пунктами 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 договору страхування сільськогосподарських культур від 13.01.2005р. №851971, щодо страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на пункти 2.2, 2.3 договору №851971 від 13.01.2005р. та вважаючи, що страховий випадок не настав, оскільки валовий збір зерна слав більше страхової врожайності передбаченої договором срахування.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2006р. (суддя І.А.Бойко) позов задоволено та з відповідача стягнуто 101250 грн.
Судове рішення обгрунтоване статтею 354 Господарського кодексу України та встановленням настання страхового випадку, оскільки середня врожайність застрахованої сільськогосподарської культури була нижчою рівня страхової врожайності, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2006р. (судді О.В.Стойка –головуючий, Г.І.Діброва, Т.А. Шевкова) рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2006р. скасовано. Справу передано на розгляд господарському суду м. Києва за підсудністю.
Постанова вмотивована статтю 93 Цивільного кодексу України та статтями 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом позовних вимог є вимоги про виконання умов договору, а юридичною адресою відповідача є м.Київ, то дана справа повинна розглядатися за місцезнаходженням відповідача.
В касаційній скарзі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Улаклицьке” просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції.
Скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом статей 89, 93 Цивільного кодексу України, оскільки судом невірно застосовано статтю 93 цього Кодексу щодо визначення місцезнаходження відповідача.
Відповідач не надав письмовий відзив по суті касаційної скарги; не скористався правом на участь представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
За наслідками розгляду касаційної скарги суд залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами було укладено договір страхування сільськогосподарських культур №851971 від 13.01.2005р. Предметом зазначеного договору є добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур, вказаних у додатку №1 до договору - озимої пшениці, загальною площею посівів 300га.
Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.2 цього договору страховим ризиком є зниження врожайності озимої пшениці, викликане несприятливими погодними умовами, включаючи посуху. Випадок визнається страховим при наявності посівів сільськогосподарських культур та факту зниження середньої врожайності застрахованої сільськогосподарської культури в адміністративно-територіальному районі, в якому вирощується така культура, нижче рівня страхової врожайності, встановленої пунктом 2.3 договору.
З матеріалів справи вбачається, що в результаті несприятливих погодних умов частково були пошкоджені та загинули посіви сільськогосподарських культур, про що було складено акт про списання озимої пшениці від 18.06.2005р., який затверджено Великоновоселковським районним управлінням сільського господарства та продовольства. Даний факт також підтверджується висновком про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати від 20 липня 2005р. №179/05-4.
Позивач з вимогою отримання страхового відшкодування звернувся до відповідача.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Апеляційною інстанцією встановлено, що у м.Донецьку знаходиться частина офісу підприємства, який не має статусу юридичної особи або філії, оскільки відповідно до пункту 1.10 Статуту Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія” “АСКА”, затвердженого протоколом загальних зборів його акціонерів від 15.06.2005р. №1, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №4067/05 та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи за №304759 місцезнаходження товариства є: 03186, м.Київ вул. Авіаконструктора Антонова 5.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Визначаючи підсудність даної справи за місцезнаходженням ЗАТ “Українська акціонерна страхова компанія” “АСКА”, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що оскільки предметом позову є вимога до страхової компанії про виконання умов договору в розумінні частини другої статті 15 цього Кодексу, дана справа не підсудна господарському суду Донецької області і повинна розглядатися за місцезнаходженням відповідача відповідно до її установчих документів.
Таким чином, апеляційною інстанцією обґрунтовано скасовано рішення суду першої інстанції та передано справу на розгляд до господарського суду м. Києва.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
За таких обставин, прийнята у справі постанова апеляційного суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Улаклицьке” залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2006р. у справі № 25/15 господарського суду Донецької області залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Л. Рогач