ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р. | № 20-11/011 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого Т.Г. Гоголь Л.І. Рогач |
за участю представників: |
позивача | Стародубцев Д.С. |
відповідача прокурора м. Севастополя | Червінська О.М., Ткачева Н.О. Савицька О.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання | прокурора м. Севастополя |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року |
у справі | № 20-11/011 господарського суду міста Севастополя |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Озеленитель” |
до | управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя; |
про | стягнення 181170,55грн. |
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Озеленитель” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до відділу житлово-комунального господарства і відділу містобудування і архітектури Ленінської районної державної адміністрації, заміненого ухвалою суду належним відповідачем - управлінням житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя, про стягнення 181170,55грн. заборгованості за послуги зі створення квітників та догляду за ними протягом травня –червня 2004 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на статтю 901 Цивільного кодексу України, що регулює порядок прийняття послуг, та наслідки невиконання відповідачем зобов’язання з їх оплати.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.03.2006 року (суддя Дмитрієв В.Є.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на статті 180, 203 Господарського кодексу України, оскільки сторонами було погоджено предмет, ціну та строк дії договору надання послуг відповідачем, договірні зобов’язання відповідачем виконано, що є підставою для припинення зобов’язання; надані позивачем акти виконаних робіт судом відхилено, як такі, що не є актами виконаних робіт в розумінні законодавства, яке регулює вищевказані відносини, та підписані особою за межами наданих їй повноважень.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року (судді: Прокопанич Г.К. –головуючий, Щепанська О.А., Плут В.М.) рішення господарського суду скасовано; позов відкритого акціонерного товариства “Озеленитель” до управління житлово-комунального господарства задоволено; з відповідача на користь позивача стягнуто 2835,66грн. судових витрат.
Задовольняючи позов, апеляційний господарський суд покликався на статтю 11 Цивільного кодексу України, що визначає підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, та вказав, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; таким чином , між сторонами існували сталі відносини по виконанню та прийняттю за фактом робіт з благоустрою міста, що породжують взаємні права та обов’язки сторін, в тому числі й щодо оплати наданих послуг.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, до Вищого господарського суду України звернувся прокурор м. Севастополя в інтересах держави в особі Ленінської районної адміністрації м. Севастополя та управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації з касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційне подання доводами про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 901 Цивільного кодексу України та статті 35 Господарського процесуального кодексу України, невідповідність висновків господарських судів щодо обставин справи наявним доказам, нез’ясуванням обставин справи щодо дійсної тривалості дії договорів на надання послуг, порушенням статті 34 Господарського процесуального кодексу України прийняттям у якості доказів актів, які не відповідають встановленій формі актів на виконання робіт.
Обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави при зверненні з касаційним поданням, прокурор зазначає про те, що відповідач утримується за рахунок бюджету та забезпечує державну політику в сфері житлово-комунального господарства в районі.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив доводи скаржника; правом на участь представників у судовому засіданні не скористався.
Позивач у відзиві на подання прокурора м. Севастополя заперечив доводи подання, зазначивши про правомірність постанови апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді–доповідача, пояснення представників сторін та прокурора м. Севастополя, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно положень частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом спору є наявність та зміст господарських зобов’язань щодо надання послуг; сторонами спору є Відкрите акціонерне товариство “Озеленитель” та управління житлово-комунального господарства. Інші суб’єкти господарської діяльності чи державні установи та організації не приймали участі у справі.
Натомість касаційне подання прокурора подано в інтересах держави в особі Ленінської районної державної адміністрації, що не є учасником даного спору; доводів щодо неповноти з’ясування обставин справи місцевим судом та необхідності залучення Ленінської районної адміністрації в якості учасника судового процесу прокурором не наведено, судова колегія також не вбачає порушення прийнятими у справі судовими рішення прав чи охоронюваних законом інтересів Ленінської районної адміністрації.
Також касаційне подання подано прокурором в інтересах держави в особі управління житлово-комунального господарства Ленінської районної адміністрації; доводів щодо статусу управління як органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, що визначаються згідно зі статтями 6, 7, 13 та 143 Конституції України як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, у касаційному поданні не наведено та не обґрунтовано.
Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави або громадянина, для чого може подати касаційне подання.
За статтею 361 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва інтересів держави у суді є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах з державою; вказаних підстав у касаційному поданні прокурора не наведено.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено договір № 12/1-03 від 05.05.03р. про надання професійних послуг зі створення квітників та догляду за ними у 2003р. строком до 31.12.2003р. на суму 250000грн. відповідно до затвердженого кошторису; додатковою угодою без дати договір було пролонговано на 2004р. до проведення тендеру на роботи, передбачені договором, із зазначенням попереднього предмету договору та граничної вартості договору 122258грн.
На протязі березня –квітня відповідачем було прийнято та оплачено роботи на суму 119437грн.; водночас судами встановлено, що заступником начальника відділу Бородіною І.В., координатором по виконанню договору від 05.05.2003р., підписано акти щодо надання позивачем у травні-червні 2004р. передбачених договором послуг, їх зміст та перелік.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційна інстанція спростувала висновок місцевого господарського суду щодо припинення зобов’язань між сторонами їх належним виконанням у межах укладеного договору та правомірно вказала на статтю 11 Цивільного кодексу, що визначає підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, та дійшла висновку про наявність таких підстав за спірними правовідносинами з огляду на їх природу як відносин щодо надання послуг, а не виконання робіт.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна інстанція розглянула спір з додержанням принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі обставин справи в їх сукупності, а прийнята постанова відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями і підстав для її скасування не вбачається.
Касаційне подання прокурора не відповідає вимогам чинного законодавства, а наведені у ньому доводи виходять за межі повноважень касаційної інстанції, оскільки стосуються оцінки доказів та матеріалів справи.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року у справі № 20-11/011 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Л. Рогач