ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р. | № 37/343-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Т.Б. Дроботової, |
суддів : | Т.Г. Гоголь, Л. І. Рогач |
розглянувши матеріали касаційної скарги | АТВТ “Куп’янськагротехсервіс”, с.Синьок
|
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. |
у справі | № 37/343-05 господарського суду Харківської області |
за позовом | АТВТ “Куп’янськагротехсервіс”, с.Синьок |
до | Пристінської сільської ради Куп’янського району Харківської області |
про | зобов’язання до списання боргу в сумі 33164 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство відкритого типу “Куп’янськагротехсервіс” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Пристінської сільської ради Куп’янського району Харківської області про зобов’язання провести списання боргу позивача по орендній платі за землю в сумі 33164 грн. за договором оренди земель №1-2011 від 28.05.2001р. за період з 2001р. по 18.04.2003р., мотивуючи позовні вимоги статтею 617 Цивільного кодексу України та статтями 1, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України з підстав настання комплексу несприятливих погодних умов взимку 2002-2003рр., що призвело до загибелі сільськогосподарських культур та настання форс-мажорних обставин.
Відповідач заперечував позов, зазначаючи, що заборгованість за договором оренди виникла в той час, коли форс-мажорні обставини були відсутні, тобто в 2001-2002рр.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.05.2006р. (суддя Доленчук Д.О.) позовні вимоги задоволено: зобов’язано відповідача провести списання боргу позивача по орендній платі за землю в сумі 33164грн., з відповідача на користь позивача стягнено 331,64 грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення обгрунтоване статтею 617 Цивільного кодексу України та доведеністю позивачем невиконання своїх зобов’язань внаслідок непереборної сили, форс-мажорних обставин, що підтверджується висновками Торгово-промислової палати України №6048/05-04 від 09.06.2003р. про настання несприятливих погодних умов взимку 2002-2003рр., через що загинули сільськогосподарські культури позивача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. (судді: Лакіза В.В. –головуючий, Філатов Ю.М., Шепітько І.І.) рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова вмотивована посиланням на статтю 611 Цивільного кодексу України щодо відсутності такого правового наслідку порушення зобов’язання, як списання боргу та недоведеністю позивачем, що порушення по орендній платі сталося внаслідок непереборної сили.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення першої інстанції.
При цьому позивач посилається на порушення апеляційним господарським судом статті 617 Цивільного кодексу України, оскільки вважає що настання форс-мажорних обставин підтверджується висновком Торгово-промислової палати №6048/05-04 від 09.06.2003р., що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов’язання.
Відповідач, Пристінська сільська рада Куп’янського району Харківської області, у відзиві на касаційну скаргу просить залишити постанову апеляційної інстанції без змін, як таку, що відповідає нормам матеріального та процесуального права і, в якій повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Сторони у справі не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є зобов’язання відповідача провести списання боргу позивача по орендній платі за землю.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між Пристінською сільською радою та АТВТ Куп’янськагротехсервіс" було укладено договори оренди земельної ділянки, а саме, договір оренди земель державного резерву від 28.05.2001р., зареєстрований в нотаріальні конторі за № 1-2011; договір оренди земель по невитребуваних громадянами сертифікатах про право на земельні частки від 28.05.2001р., зареєстрований державним нотаріусом за № 1-2012. Вказані договори оренди були пролонговані відповідно умов договорів за взаємною згодою сторін.
Пунктами 2.1 цих договорів передбачено, що позивач повинен сплачувати орендну плату, при цьому періодичність внесення орендної плати - два рази на рік рівними долями, розрахунки закінчуються щорічно до 15 листопада.
Оскільки, в порушення зазначених умов договору, позивачем орендна плата сплачувалась в неповному розмірі, за період з 2001 р. по 18.04.2003 р. у АТВТ “Куп’янськагротехсервіс” виникла заборгованість перед Пристінською сільською радою в сумі 33164 грн.
В розділі 6 вказаних договорів зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов’язків по договору, якщо це невиконання відбулося за обставин, які виникли після заключення договору внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які сторона не змогла передбачити, ні попередити прийнятими заходами, які призвели до неможливості виконання даного договору.
Апеляційною інстанцією встановлено, що на полях АТВТ "Куп'янськагротехсервіс" внаслідок комплексу несприятливих погодних умов взимку 2002-2003рр. загинули сільськогосподарські культури, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №6048/05-4 від 09.06.2003р., на підставі якого позивач надіслав відповідачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин з проханням списати орендну плату як безнадійний податковий борг, у тому числі пеню, нараховану на такий податковий борг та також штрафні санкції станом на 18.04.2003р. відповідно до підпункту “г” підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пунктів 6 договорів оренди.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Встановивши, що висновок Торгово-промислової палати України визначає форс-мажорні обставини відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який регулює погашення податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу, апеляційна інстанція прийшла до вірного висновку, що заборгованість з орендної плати не є податковим боргом, отже не стосується цивільно-правових зобов'язань.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, норми Цивільного кодексу та умови договору встановлюють, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань за договором. Однак сплата орендної плати не є відповідальністю, оскільки є договірним зобов'язанням і сторонами не було встановлено звільнення від виконання договірних зобов'язань.
Окрім цього апеляційною інстанцією встановлено, що позивач не надав доказів, що порушення по сплаті орендної плати сталося внаслідок випадку або непереборної сили, виходячи з наступного.У висновку Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин за договорами оренди земель не зазначено, які саме сільськогосподарські площі позивача, та чи відносяться вони до тих земельних ділянок, що передані відповідачем позивачу на підставі договорів оренди земель від 28.05.2001р. Окрім цього, заборгованість позивача перед відповідачем виникла за період з 2001р. по 18.04.2003р. (про що зазначено в позовній заяві), а не внаслідок форс-мажорних обставин взимку 2002-2003рр., що підтверджується також виконавчим написом, вчиненим державним нотаріусом 02.09.2002р. у реєстрі за № 4757.
Врахувавши вказані обставини, зміст договірних зобов’язань за договором оренди земельних ділянок та відповідальність за їх порушення, апеляційна інстанція прийшла до правильного висновку, що позовні вимоги позивача щодо списання боргу по орендній платі є необгрунтованими, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають .
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядаючи справу, всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував зобов’язальні правовідносини сторін, що виникли та існували між сторонами, та з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду, якими спростовано доводи позивача, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наведених у постанові суду.
Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АТВТ “Куп’янськагротехсервіс” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. у справі № 37/343-05 господарського суду Харківської області
залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Л. Рогач