ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
17 жовтня 2006 р. |
№ 7/28-38 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 18.07.2006р.
у справі № 7/28-38
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
до Закритого акціонерного товариства “Рожищенський “Птахокомбінат”
про розірвання договору та стягнення 41 692,80 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2. (довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_1),
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Рожищенський “Птахокомбінат” і просив суд розірвати договір купівлі-продажу від 06.10.2004р., укладений між сторонами, та стягнути з відповідача, з урахуванням уточнених позовних вимог, 37 464,40 грн., у тому числі 24 926,0 грн. в рахунок повернення попередньої оплати, 3 434,80 грн. інфляційних втрат, 907,60 грн. процентів річних, 2 196,0 грн. пені, нарахованої відповідачу за не поставку товару у визначені строки, та 6000,0 грн. не отриманого доходу.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 06.10.2004р. щодо своєчасної поставки товару у визначених договором обсягах.
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.03.2006р. (суддя Шум М.С.) позов задоволено частково: розірвано договір купівлі-продажу від 06.10.2004р., укладений між ЗАТ “Рожищенський “Птахокомбінат” та СПД ОСОБА_1.; присуджено до стягнення з відповідача 24 926,0 грн. в рахунок повернення попередньої оплати, 3 434,80 грн. інфляційних втрат, 907,60 грн. процентів річних та 2 196, грн. пені, всього на суму 31 464,40 грн. В частині стягнення 6000,0 грн. не отриманого прибутку відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю цих вимог.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач протягом жовтня 2004 року перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 42 980,0 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2; відповідач на виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2004 р. поставив позивачу товар -яйце С-1 на загальну суму 18 054,0 грн.; відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару у строки та кількості, внаслідок чого виникла заборгованість на момент подання позову у сумі 24 926,0 грн.; позивачем дотримано процедуру розірвання договору, передбачену ст.188 ГК України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. (головуючий, суддя М.Г.Слука, судді Скрутовський П.Д., Онишкевич В.В.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині розірвання договору купівлі-продажу від 06.10.2004р. та стягнення з відповідача 24 926,0 грн. в рахунок повернення попередньої оплати, 3 434,80 грн. інфляційних втрат, 907,60 грн. процентів річних та 2 196, грн. пені, всього на суму 31 464,40 грн., то ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована безпідставністю вимог позивача про розірвання договору купівлі-продажу, оскільки позивач сам не з'являвся на підприємство відповідача для отримання визначеного договором товару. Проте відповідно до вимог договору, обов'язок по транспортуванню товару та його отримання в місці та в терміни, покладено на позивача (покупця). Доказів відмови відповідача у видачі позивачу товару матеріали справи не містять.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати, суд апеляційної інстанції послався на недоведеність позивачем наявності заборгованості перед ним у відповідача на суму 29 268,40 грн., оскільки передоплата по квитанції до прибуткового касового ордеру №НОМЕР_1. на суму 33480,0 грн. здійснена не ОСОБА_1. , а ОСОБА_3., які можуть бути як різними одержувачами товару, так і різними платниками.
Вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, процентів річних та пені судом апеляційної інстанції визнано безпідставними, оскільки самим позивачем порушено порядок розрахунків, передбачений п.2.3. договору, згідно якого покупець проводить оплату за товар шляхом перерахування коштів у розмірі вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох днів після отримання товару. Передплата договором не передбачена і документально необґрунтована.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
При вирішення даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 06.10.2004р., відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність позивача яйце С-1 за ціною 0,31 грн. на загальну суму 33 480,0 грн., а останній прийняти та оплатити товар.
Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку, визначеного цим договором щодо поставки товару в обсягах і строках, передбачених договором.
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3, 3.2., договору, строк поставки товару визначений з 6 жовтня до 6 грудня 2004 року; отримання товару здійснюється покупцем (позивачем); покупець проводить оплату за товар шляхом перерахування коштів у розмірі вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох днів після отримання товару.
Пунктами 3.1.1, 3.1.2. договору встановлено, що продавець (відповідач) зобов'язаний повідомити покупця про дату отримання товару; передати товар покупцеві на умовах передбачених цим договором. В силу пункту 3.2.1 покупець зобов'язаний провести оплату за товар в терміни та на умовах, визначених пунктами 2.2., 2.3. договору. При перерахуванні коштів обов'язково вказати в платіжному дорученні номер договору або назву товару, за який проведено розрахунок.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відноситься до двосторонніх угод, за якими прав та обов'язків набувають кожна з сторін договору.
Так, позивач звернувся до відповідача з вимогою, зокрема про повернення попередньої оплати товару у сумі 24 926,0 грн.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу пунктів 1, 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, позивач стверджує, що перерахував відповідачу 42 980,0 грн. в якості попередньої оплати товару, посилаючись при цьому на квитанції до прибуткового касового ордеру №НОМЕР_2. на суму 9 500,0 грн. та №НОМЕР_1. на суму 33 480,0 грн. (а.с.16).
Проте відповідач поставив позивачу товар лише на суму 18 054,0 грн., що підтверджується видатковими накладними від 15.10.04р., 05.11.04р., 03.12.04р. (а.с.17, 25), у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 24 926,0 грн.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач заперечує проти того, що 33480,0 грн. перераховано йому саме позивачем, посилаючись на те, що оплата за квитанцією №НОМЕР_1. на суму 33 480,0 грн. була здійснена іншою особою, а саме фізичною особою ОСОБА_3., з якою відповідач окремо веде господарські операції.
Вказані доводи позивача суд першої інстанції відхилив, як безпідставні, та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24 926,0 грн. Проте суд апеляційної інстанції рішення скасував й ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, визнавши доводи відповідача обґрунтованими.
При цьому, суд апеляційної інстанції, давши оцінку вказаним квитанціям та видатковим накладним, встановив, що передоплата по квитанції до прибуткового касового ордеру №НОМЕР_1. на суму 33 480,0 грн. здійснена іншою фізичною особою, а саме ОСОБА_3.
Доводи позивача про те, що кошти за вказаною квитанцією, які сплачені ОСОБА_3., були прийняті від ОСОБА_1., а працівниками відповідача при видачі квитанції зроблена помилка, судом апеляційної інстанції були відхилені як безпідставні, оскільки матеріали справи не містять доказів про намагання позивача виправити вказані помилки.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у повному обсязі в задоволенні вимог про стягнення з відповідача попередньої оплати, оскільки він зроблений за повним дослідженням всіх обставин справи.
Так, відповідно до квитанції №НОМЕР_2. позивач сплатив за товар 9500,0 грн. (а.с.16), а отримав товар від відповідача лише на суму 4662,0 грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.12.2004р. (а.с.25). За іншими видатковими накладними №№ НОМЕР_3. на суму 2 232,0 грн. та НОМЕР_4. на суму 11 160,0 грн. одержувачем товару, є ОСОБА_3. (а.с.17).
Вказані обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим висновок про безпідставність вимог в частині стягнення попередньої оплати та пені за затримку передачі товару, яка передбачена п.4.1. договору, не можна визнати обґрунтованим. При цьому, колегією суддів враховано й приписи ч.6 ст.232, ч.1 ст.223 ГК України, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, які визначають порядок нарахування пені та строки позовної давності для її стягнення, а також те, що позовна заява надіслана позивачем на адресу господарського суду Волинської області 23.01.2006р., що підтверджується доданим до позовної заяви поштовим конвертом (а.с.20).
Окрім того, аналіз умов спірного договору свідчить про те, що поставка товару передує її оплаті, тобто поставити товар відповідач повинен був у визначені договором строки, а саме з 06.10.04р. по 06.12.2004р., повідомивши позивача про дату отримання товару для надання останньому можливості здійснити його вивіз.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару в обсязі, передбаченому договором, та у строк до 6 грудня 2004р. не виконав, про дату поставки товару позивачу не повідомив.
Спростовуючи такий висновок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на наявні у справі листи відповідача -пропозиції на отримання товару (а.с.97-98), помилково вважаючи їх належними доказами виконання відповідачем своїх зобов'язань, оскільки згідно доданих до цих листів копій описів вкладення у цінний лист та квитанцій про поштове відправлення (а.с.99-100) вказані листи відповідач направив позивачу у червні та липні 2006 року, навіть після ухвалення рішення у даній справі від 20.03.2006р.
Вказані порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанцій з огляду на вимоги ст. 1117 ГПК України.
Наведене дає підстави для часткового скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий розгляд в частині вимог про розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 06.10.2004р. та стягнення з відповідача 24 926,0 грн. попередньої оплати та 2 196,0 грн. пені.
Що ж до вимог про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про їх безпідставність, оскільки в силу приписів ст.693 ЦК України, нарахування на попередню оплату процентів відповідно до ст.536 ЦК України можливе лише у тому разі, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання. При цьому, статтею 693 ЦК України не передбачено право покупця нараховувати на суму попередньої оплати поряд із процентами інфляційні втрати, стягнення яких передбачено лише за неналежне виконання грошових зобов'язань.
Як встановлено судами, спірний договір не передбачає обв'язку позивача оплатити товар до його передання. Пунктом 2.3. договору встановлено, що покупець проводить оплату за товар шляхом перерахування коштів у розмірі вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох днів після отримання товару.
Відповідно до ст.11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, колегія суддів
постановила:
1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. у справі №7/28-38 в частині відмови у задоволенні позову про розірвання укладеного між Закритим акціонерним товариство “Рожищенський “Птахокомбінат” та СПД ОСОБА_1. договору купівлі-продажу від 06.10.2004р. та стягнення 24 926,0 грн. попередньої оплати, 2 196,0 грн. пені скасувати із передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
3. В решті постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій