ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 р. | № 4/153 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Кочерової Н.О. |
суддів: | Рибака В.В. |
Черкащенка М.М. |
розглянув касаційну скаргу | товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська Компанія” |
на постанову | від 22.06.2006 Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 4/153 господарського суду м. Києва |
за позовом | комунального підприємства “Київпастранс” Служба колії |
до | товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська Компанія” |
про | виселення та повернення нежитлового приміщення |
за участю представників сторін:
від позивача: Воробйов О.В. дов. №06/329 від 30.12.2005 р.,
від відповідача: Борков С.П. дов. від 02.10.2006 р. ,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2006 року комунальне підприємство “Київпастранс” Служба колії пред’явило в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська компанія” про виселення та повернення нежилого приміщення за адресою: Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 19.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2006 у справі № 16/608 встановлено, що договір оренди між позивачем та відповідачем, на підставі якого відповідач користувався нежилим приміщенням площею 176,58 кв. м. за адресою: м. Київ, пр-т 50 річчя Жовтня, 19, не може бути визнаний укладеним в передбаченому законом порядку, оскільки сторони договору оренди не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди.
В зв’язку з тим, що між сторонами відсутні договірні відносини, користування нежилим приміщенням, яке не належить відповідачу, є протиправним.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.04.2006 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що вимога позивач щодо виселення відповідача є обґрунтованою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 (судді: Моторний О.А. –головуючий, Алданова С.О., Кошіл В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2006 залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська компанія” просить рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, посилаючись на те, що прийняті судові рішення не відповідають дійсним обставинам справи та винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши дійсні обставини справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2006 комунальному підприємству “Київпастранс” відмовлено в позові до товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська компанія” про виселення з приміщення за адресою: Київ, пр-т 50 річчя Жовтня,19 у зв’язку з тим, що він не довів, що відповідач користується спірним приміщенням на підставі договору № 17 від 05.01.1998 року.
Крім того, в рішенні господарського суду від 18.01.2006 зазначено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1051 від 14.05.1998 “Про використання нежилих приміщень у будинках міської комунальної власності” службі колії Л/ДКП “Київелектротранс” дозволено надання в оренду терміном на 5 років товариству з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська компанія” під продовольчий магазин та офіс 176,5 кв. м на першому поверсі за адресою, Ленінградський район, проспект 50-річчя Жовтня, 19, терміном на 5 років.
Наведене розпорядження долучено до матеріалів справи (а.с. 87-88).
25.06.1998 відповідачу видано ордер № 22246 на право зайняття приміщення, яке надано відповідно до розпорядження Київської міськдержадміністрації (а.с. 86) терміном на 5 років.
На підтвердження своїх доводів щодо укладення договору 16.07.1998 року відповідач посилався саме на ордер і розпорядження, бо саме вони є підставою укладення договору оренди і вони передують укладенню договору.
Ці доводи відповідача не спростовано ні судовими інстанціями, ні позивачем.
За таких обставин, застосування ст. 35 ГПК України з вказівками про те, що нібито рішенням господарського суду від 18.01.2006 по справі №16/608 встановлено факт не укладання договору оренди спірного приміщення взагалі і відсутності при цьому законних підстав оренди приміщення є безпідставним.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, нежилі приміщення, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності.
Згідно п. 5 ст. 16 цього Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Договір від 16.07.1998 року погоджено з Київміськрадою в особі Головного управління комунальною власністю м. Києва.
Відповідно до п. 7.5 договору оренди останній вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які ним були передбачені, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця.
Термін дії договору від 16.07.1998 на п’ять років.
Доказів про його припинення після закінчення строку договору протягом одного місяця не надано.
Наведений пункт договору відповідає вимогам ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що постановлені господарським судом та апеляційною інстанцією рішення не відповідають дійсним обставинам справи і винесені з порушенням норм процесуального та матеріального права, то вони підлягають скасуванню, а касаційна скарга –частковому задоволенню.
При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно з’ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності із законом вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Словенська компанія” задовольнити частково.
Постанову від 22.06.2006 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 25.04.2006 господарського суду м. Києва у справі № 4/153 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий | Н. Кочерова |
Судді: | В. Рибак |
М. Черкащенко |