СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
22 червня 2006 року |
Справа № 2-23/1162-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Градової О.Г.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Будяк К.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 25.04.2006 по справі № 2-23/1162-2006А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, 95053)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
За результатами тематичної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства у частині сплати за землю приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2003 по 31.12.2004 (акт перевірки №10417/1 від 22.02.2005) податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення про нарахування податкового зобов'язання по земельному податку у сумі 3 404, 49 грн., у тому числі 2 269, 66 грн. -основного боргу, 1 134, 83 -штрафних санкцій за порушення статей 2, 5, 7, 14, 15 Закону України „Про плату за землю” №2535-ХІІ від 03.07.1992 на підставі підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000.
Актом перевірки встановлено заниження суми податного зобов'язання по платі за землю за 2003 та 2004 роки, у результаті чого при розрахунку суми земельного податку не врахована загальна площа земельної ділянки -300 кв.м.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 (суддя Іщенко Г.М.) відмовлено у позові Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
При прийнятті постанови суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що особа, яка користується земельною ділянкою, повинна сплачувати земельний податок відповідно до Закону України „Про плату за землю” незалежно від наявності у неї документів, що посвідчують право власності чи користування землею, тому у позивача виникли зобов'язання по сплаті земельного податку.
Позивач оскаржує постанову суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, позивач вважає, що суд першої інстанції помилково посилається на Роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування” від 27.06.2001 №04-5/743, оскільки дане Роз'яснення розповсюджується на осіб, яким земельні ділянки надані у користування до набрання чинності Земельним Кодексом України, а ОСОБА_1 не відноситься до вищевказаних осіб, оскільки земельна ділянка не надана їй у користування.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу визнає не підлягаючою задоволенню, виходячи із наступного:
Відповідно до статті 2 Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2002 у справі №2-18/8791-2002 за позовом Прокурора Київського району м. Сімферополя в інтересах держави у особі Сімферопольської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки передбачено, що позивач зобов'язаний усунути порушення земельного законодавства та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 300 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 на території дитячого парку, який прилягає до орендованого приміщення площею 5 кв.м.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про систему оподаткування” одним із основних принципів побудови системи оподаткування в Україні є рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Позивач в апеляційній скарзі посилається на той факт, що вона не має статусу власника, землекористувача або орендаря земельної ділянки площею 300 кв. м., тому земельний податок нарахований необґрунтовано.
Однак, на думку судової колегії звільнення особи, яка не має правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку, але фактично протиправно нею користується від сплати земельного податку призведе до дискримінації тих платників податків, які отримали земельну ділянку у встановленому порядку та оформили необхідні правовстановлюючі документи та буде суперечити статті 3 Закону України „Про систему оподаткування”, статті 2 Закону України „Про плату за землю”.
З урахуванням викладеного, відмова у задоволенні позовних вимог з боку місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (від 25.04.2006 у справі № 2-23/1162-2006А залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 без задоволення.
2. Ухвала набуває чинності з дня оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді О.Г. Градова
О.В. Дугаренко