1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року м. Полтава Справа № 2а-1670/7502/11

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду  Шевяков І.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області, третя особа - Кременчуцька міська рада, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2011 року  Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області , третя особа - Кременчуцька міська рада, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач просив визнати протиправними дії Управління Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області щодо застосування у витягах з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки у м. Кременчуці (АДРЕСА_1), площею 1244 кв.м. до земельної ділянки площею 1113 кв.м. –для експлуатації та обслуговування автостоянки коефіцієнту функціонального використання земель Кф 2,5 замість коефіцієнту Кф 1,0, який застосовується для земель транспорту та зв’язку. Також просив зобов'язати відповідача внести зміни до даних Державного земельного кадастру та у витяги з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки у м. Кременчуці (АДРЕСА_1), площею 1244 кв.м.   в частині зміни коефіцієнту функціонального використання земель  з коефіцієнту Кф 2,5 на коефіцієнт Кф 1,0, що застосовується до земель транспорту та зв’язку та перенесення земельної ділянки з графи 42 –землі комерційної та іншої діяльності до графи 49 –інші землі, які використовуються для транспорту та зв’язку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на вищезазначеній земельній ділянці, площею 1244 кв.м. розташований торгівельний павільйон (на ділянці 111 кв.м.) та на ділянці 1113 кв.м. –автомобільна стоянка. За позивачем визначено право власності на єдиний капітальний об’єкт, що складається з торгівельного павільйону та автомобільної стоянки. При цьому дані землі, згідно документації, що складалася при оформленні права оренди на ці земельні ділянки, віднесені до земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Позивач вказував, що оренда плата за земельну ділянку сплачується ним за різними тарифами, зокрема, різний розмір орендної плати встановлено за земельну ділянку під торгівельним павільйоном та під автомобільною стоянкою. З цього позивач стверджував про змішане використання земельних ділянок. Не заперечуючи правомірності висновків відповідача про комерційне використання ним земельної ділянки площею 111 кв.м. (торгівельний павільйон), позивач стверджував, що висновки про аналогічне використання іншої ділянки (1113 кв.м.) є необґрунтованими.  З посиланням на норми Земельного кодексу України та Закону України Про оцінку земельпозивач стверджував, що цільове призначення даної земельної ділянки не змінювалося, вона відноситься до земель транспорту та зв’язку. Однак, всупереч вказаним нормам відповідачем віднесено ці землі до категорії земель комерційного використання і, як наслідок, присвоєно їм коефіцієнт впливу Кф = 2,5, хоча для земель транспорту такий коефіцієнт Кф = 1,0, що має вплив на розмір орендної плати за землю та порушує права позивача.

Відповідач проти позову надав письмове заперечення та заяву про розгляд справи  без участі його представника. У наданому суду письмовому запереченні просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на дотримання управлінням Інструкції із заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої наказом Держкомстатом від 05.11.1998 р. № 377, зареєстрованої в Мін'юсті  України 14.12.1998 р. за № 788/3228 із змінами та доповненнями до неї (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем). Зазначив також, що при визначенні функціонального використання вказаних земельних ділянок відповідач виходив із того, що земельна ділянка, щодо використання коефіцієнту функціонального призначення якої виник спір, рахується за даними кількісного обліку земель у графі 42 –дані про землі комерційного використання.

Третя особа –Кременчуцька міська рада, проти позову заперечувала, підтримуючи позицію відповідача, про що суду надано письмове заперечення. Також представник третьої особи направив суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі.

З огляду на неявку представників відповідача та третьої особи, представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи у порядку письмового провадження.

У зв’язку з цим суд вважав за можливе розглянути справу в порядку ч.6 ст.128 КАС України –в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у такій якості виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку, види діяльності –виробництво іншої продукції, не віднесеної до інших угрупувань; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших груп; здавання в оренду власного нерухомого майна.

За  ОСОБА_1 рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука 16.06.2005 року визнано право власності та єдиний капітальний об’єкт, що складається із автомобільної стоянки та торгівельного павільйону АДРЕСА_1. Земельні ділянки, на яких розташовані вказані об’єкти, передані ОСОБА_1 Кременчуцькою міською  радою в оренду на підставі договорів оренди від 14.10.2002 року (земельна ділянка, на якій розташована автомобільна стоянка) та від 29.04.2003 року і від 12.01.2004 року (відповідно 48 кв.м. та 51 кв.м. земельної ділянки, на якій розташований торгівельний павільйон). 10.04.2007 року позивачем укладено з Кременчуцькою міською радою договір оренди землі на земельну ділянку 1244 кв.м., з яких 111 кв.м. –торгівельний павільйон, а 1113 кв.м. –автомобільна стоянка.

Згідно даного договору, предметом оренди є земельна ділянка несільськогосподарського призначення для експлуатації та обслуговування будівлі торгівельного павільйону для реалізації продовольчих товарів з автомобільною стоянкою на 25 машиномісць АДРЕСА_1 у м.Кременчуці. З договору оренди зазначеної земельної ділянки слідує, що орендна плата розрахована, виходячи з різного відсотку від грошової оцінки за землю: 5 % - торгівельний павільйон (111 кв.м.) та 2,5 % - автомобільна стоянка (1113 кв.м.).

Цей договір укладений на виконання рішення сесії Кременчуцької міської ради від 27.02.2007 року. Згідно тексту витягу з даного рішення, предметом оренди є земельна ділянка для експлуатації та обслуговування будівлі торгівельного павільйону для реалізації продовольчих товарів з автомобільною стоянкою.

03.02.2011 року позивач отримав від відповідача витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за № 01-21/1851.

Згідно даного витягу, земельна ділянка площею 1244 кв.м. для експлуатації та  обслуговування будівлі торгівельного павільйону для реалізації продовольчих товарів з автомобільною стоянкою на 25 машиномісць, віднесена для земель комерційного призначення (землі іншої комерційної діяльності) та застосовано коефіцієнт Кф 2,5, виходячи з якого вирахувана нормативна грошова оцінка землі.

Позивач звернувся до відповідача з листом про перегляд даного витягу, оскільки вважав невірним застосування коефіцієнту Кф 2,5. 06.09.2011 року Управлінням Держкомзему у м.Кременчук направлено ОСОБА_1 відповідь, у якій відмовлено застосувати інший коефіцієнт функціонального використання даної земельної ділянки при наданні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі. Після чого позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить  орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ вищевказаного кодексу (п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру земельного податку або визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

Показники нормативної грошової оцінки земель визначаються за категоріями, шляхом зонування території населених пунктів на відповідні зони за рівнем облаштування, розміщенням від центру населеного пункту та громадських центрів, інженерної інфраструктури та визначення розрахункового доходу, який зумовлюється місцем розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва й розселення, рівнем облаштування його території та якістю земель з урахуванням природно-кліматичних, інженерно-геологічних, архітектурно-ландшафтних та історико-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, економічного стану, функціонального призначення та екологічних обмежень використання земель.

На величину грошової оцінки земель населених пунктів впливають коефіцієнти, які застосовуються до базової вартості одного квадратного метра землі. Це, зокрема, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з “Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель” (форми №№ 6-зем, 6б-зем, 2-зем) відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Коефіцієнт функціонального використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки різного функціонального використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 р. було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука із визначенням базової вартості одного квадратного метра земель із введенням в дію з 01.01.2011 р.

Затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука включає систему (схеми впливів) коефіцієнтів, що враховують особливості місцерозташування окремих ділянок.

Інформація щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно Закону України “Про оцінку земель”, виготовляється у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку та видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ч.3 ст. 23 ЗУ “Про оцінку земель”).

Як пояснив відповідач у своїх письмових запереченнях, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку у місті Кременчуці виконуються Управлінням Держкомзему у м. Кременчук Полтавської області з використанням програмного комплексу ТЕРЕН-ГІС на основі затверджених матеріалів з оцінки  земель м. Кременчука, де врахування впливу локальних факторів та розрахунки виконуються автоматично після вводу координат місце розташування ділянки, її площі та визначення функціонального використання.

Так само відповідач зазначив, що при визначенні коефіцієнту функціонального використання  земельної ділянки, орендованої позивачем, відповідачем було враховано види економічної діяльності, зазначені в довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Однак, суд визнає такими, що заслуговують на увагу доводи, позивача щодо того, що  відповідно до змісту ч. 2 ст. 71 Земельного кодексу України, до земель автомобільного транспорту належать зокрема, майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об’єкти служби дорожнього сервісу.

Як вбачається із вищезазначених договорів оренди земельних ділянок, укладених між Кременчуцькою міською радою та позивачем, предметом цієї оренди є земельна ділянка несільськогосподарського призначення для експлуатації та  обслуговування будівлі торгівельного павільйону для реалізації продовольчих товарів з автомобільною стоянкою на 25 машиномісць.

 При цьому, дана земельна ділянка була виділена із земель категорії “землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення” (слідує з рішень Кременчуцької міської ради, договорів оренди, розрахунків орендної плати, доданих до договорів).

Згідно затверджених технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок, для земель транспорту, зв'язку встановлено значення коефіцієнта Кф =1,0.

Земельна ділянка, щодо неправильного використання коефіцієнту функціонального призначення якої виник спір, використовується як автомобільна стоянка при торгівельному павільйоні, що сторонами не заперечувалося.

Доказів про зміну функціонального призначення вищевказаної земельної ділянки  шляхом віднесення її до земель комерційного використання суду не надано, в договори відповідні зміни не вносились.

Тому суд приходить до висновку, що визначаючи коефіцієнт функціонального використання зазначеної земельної ділянки, площею 1113 кв.м., орендованої позивачем, як Кф 2,5 комерційного призначення, відповідач діяв необґрунтовано та протиправно, у тому числі при видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки та при внесенні змін до даних Державного земельного кадастру.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки належним способом захисту порушених прав позивача у даній справі є визнання протиправними відповідних дій відповідача та зобов’язання його усунути таке порушення шляхом внесення відповідних змін до даних Державного земельного кадастру та до витягів з технічної документації про грошову оцінку землі.

На підставі викладеного, керуючись  статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області щодо застосування у витягах з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки у м. Кременчуці АДРЕСА_1, площею 1244 кв.м. до земельної ділянки площею 1113 кв.м. –для експлуатації та обслуговування автостоянки коефіцієнту функціонального використання земель Кф 2,5 замість коефіцієнту Кф 1,0, який застосовується для земель транспорту та зв’язку.

Зобов’язати Управління Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області внести зміни до даних Державного земельного кадастру та до витягів з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки у м. Кременчуці АДРЕСА_1, площею 1244 кв.м. в частині земельної ділянки площею 1113 кв.м. для експлуатації та обслуговування автомобільної стоянки щодо зміни коефіцієнту функціонального використання земель цієї частини земельної ділянки з коефіцієнту Кф 2,5 на коефіцієнт Кф 1,0, що застосовується до земель транспорту та зв’язку та перенесення вказаної земельної ділянки з графи 42 –землі комерційної та іншої діяльності до графи 49 –інші землі, які використовуються для транспорту та зв’язку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3,40 грн.    

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

    Суддя                                 І.С. Шевяков