Справа № 307/1289/22  

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

  І м е н е м  У к р а ї н и

06.03.2025                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд в складі:

Головуючого – судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , на вирок Рахівського районного суду від 21 листопада 2023 року, у справі за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Рахівського районного суду від 21 листопада 2023 року, ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та призначено їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-управлінськими функціями у сфері поштового зв`язку, строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців. На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України ОСОБА_7 до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Рахівського районного суду від 23.10.2023 та остаточно призначено до відбуття покарання у виді 3 (трьох) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-управлінськими функціями у сфері поштового зв`язку строком на 2 (два) роки.

Ухвалено виконувати самостійно вирок Рахівського районного суду від 08.11.2021 у справі № 305/580/21, провадження № 1-кп/305/332/21.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня фактичного приведення вироку до виконання, тобто з дня затримання ОСОБА_7 на виконання цього вироку.

Вироком ухвалено цивільний позов потерпілого (цивільного позивача) АТ "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції АТ "Укрпошта" до цивільного відповідача ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, задовольнити та стягнути з ОСОБА_7 на користь АТ "Укрпошта", в особі Закарпатської дирекції АТ "Укрпошта" матеріальну шкоду, на загальну суму 73354 (сімдесят три тисячі триста п`ятдесят чотири) гривні 93 копійки, що складаються з матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 , визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_7 , будучи згідно наказу №147 к від 03.05.2013 Закарпатської дирекції Центру поштового зв`язку №2, призначеною на посаду начальника відділення поштового зв`язку IV групи села Біла Церква, Рахівського району із суміщенням посади листоноші 3 класу, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, наданим ій, як начальнику відділення поштового зв`язку, будучи наділеною організаційно-розпорядчими та адіністративно-господарськими повноваженнями, заволоділа коштами АТ "Укрпошта" на загальну суму 73354,93 (сімдесять три тисячі триста п`ятдесят чотири) гривні 93 копійки. Так, 01 березня 2017 року між Закарпатською дирекцією Центру поштового зв`язку №2 в особі ОСОБА_9 та начальником відділення поштового зв`язку села Біла Церква ОСОБА_7 , укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність згідно якого ОСОБА_7 взяла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження схоронності довірених їй підприємством матеріальних цінностей.13 березня 2017 року начальником ЦПЗ №2 Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_9 було затверджено посадову інструкцію начальника відділення поштового зв`язку с Біла Церква, згідно п.2.1.27 якої безпосередніми обов`язками ОСОБА_7 , як начальника СВПЗ, було забезпечення збереження готівкових коштів, поштових відправлень, товарно-матеріальних цінностей та виробничої документації відділення поштового зв`язку. Однак, ОСОБА_7 , в порушення умов типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, п. 2.1.27 посадової інструкції начальника відділення поштового зв`язку села Біла Церква, діючи з корисливих спонукань та в особистих інтересах, в період з червня 2020 року по 29 жовтня 2020 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), знаходячись на своєму робочому місці у сільському відділенні поштового зв`язку, в селі Біла Церква Рахівського району Закарпатської області, по вулиці Гагаріна, будинок №1, з метою заволодіння грошовим коштами АТ "Укрпошта", маючи в силу виконання службових обов`язків, безперешкодний доступ до каси сільського відділення поштового зв`язку, систематично брала з каси відділення різні суми готівкових, грошових коштів в національній валюті, які в подальшому використовувала в особистих інтересах та для вирішення своїх побутових проблем, до виявлення даного порушення, 29 жовтня 2020 року, внаслідок раптової перевірки сільського відділення поштового зв`язку с. Біла Церква комісією Закарпатської дирекції АТ "Укрпошта".

Не погоджуючись з судовим рішенням, захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на необґрунтованість вироку та просить його змінити. Вважає, що місцевий суд не дослідив у повному обсязі докази, які характеризують особу обвинуваченої та наслідки вчиненого нею кримінального правопорушення. Під час судового розгляду було встановлено, що крім щирого каяття та сприяння розкриттю злочину обвинувачена має на утриманні двох неповнолітніх дітей, злочин вчинила під впливом тяжкої обставини, що виключає можливість цивільної відповідальності. Крім цього, на переконання апелянта, суд неналежно дослідив відповідність цивільного позову вимогам чинного законодавства, не визначив той факт, що до позову не подано розрахунку суми позовних вимог, а також те, що цивільний позивач у справі мав фактичну можливість частково стягнути суму заподіяної шкоди з обвинуваченої, як з матеріально-відповідальної особи, з якою було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Просить вирок змінити у частині призначеного покарання: призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки; у частині задоволення цивільного позову - відмовити.

На вказану апеляційну скаргу, прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_10 подав заперечення. Прокурор вказує, що вирок є обґрунтованим, а судове рішення відповідає вимогам ст. 374 КЛІК України, істотні порушення кримінального процесуального закону чи неправильне застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість вироку суду, і могли б слугувати підставою для його скасування, - відсутні. Звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 75, у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення, суд не може ухвалити рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Щодо цивільного позову, апелянт вважає, що судом ухвалено правильне рішення щодо необхідності у його задоволенні. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вирок суду без зміни.

Апеляційний розгляд проводиться за відсутності сторони обвинуваченого ОСОБА_7  та його захисника, адвоката ОСОБА_8 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних учасників кримінального провадження береться до уваги: вказані сторни належним чином повідомлені про час та місце розгляду кримінального провадження,  що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення від 09.01.2025 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_11 ; клопотань чи заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали; апеляційним судом не визнавалась обов`язковість явки сторони захисту на розгляд кримінального провадження; прокурор та представник потерпілого не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги без участі сторони захисту та обвинуваченого; відповідно до ст. 28 КПК України кримінальне провадження повинно бути розглянуте і процесуальні рішення повинні бути прийняті у розумні строки.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, думку представника потерпілого – ОСОБА_6 , який також заперечив проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Додатково, апеляційний суд констатує, що під час апеляційного розгляду від адвоката ОСОБА_8 надійшла заява у якій міститься інформація про зміну його підзахисної прізвища, з ОСОБА_7 на ОСОБА_12 (т. 1, а. с. 228-238).

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 за 2 ст. 191 КК України не оспорюється, а тому судом апеляційної інстанції, з огляду на положення ст. 404 КПК України, не перевіряється і визнається таким, що відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на вимогах кримінального та кримінального процесуального законів, а також наявних у матеріалах справи доказах.

Апеляційний суд вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 України кваліфіковані правильно.

Судове рішення оскаржується захисником у частині призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_7 та у частині задоволення цивільного позову.

Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними статтею 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно п. 2 вказаної Постанови, усі питання пов`язані із призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку.

Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 покарання вимоги вказаних вище статтей Кримінального кодексу були дотримані, оскільки при призначенні покарання судом першої інстанції у достатній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин покарання, щире каяття, сприяння розкриттю злочину.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що при призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 191 КК України покарання, судом першої інстанції взято до уваги наступне: тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, яке відноситься до категорії корупційних нетяжких кримінальних правопорушеннь, не перебування ОСОБА_7 на спеціальних обліках, те, що обвинувачена має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем свого проживання та колишньої роботи, а також, досудову доповідь, з якої слідує, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_7 оцінюється як середній, а ризик небезпеки для суспільства та окремих громадян не становить високої небезпеки. Також місцевим судом враховано, що обвинувачена ОСОБА_7 вчинила умисний корисливий, корупційний, злочин проти власності, а також те, що обвинувачена не відшкодувала завдані збитки АТ "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції АТ "Укрпошта". За цих обставин, місцевий суд вважав, що застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, яке прямо передбачене санкцією ч. 2 ст. 191 КК України буде відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.

Одночасно з цим, суд першої інстанції застосував до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю, оскільки таке прямо передбачене санкцією ч. 2 ст. 191 КК України.

       Відповідно до ч. ч.1, 2 та 4 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

       Відтак, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 на підставі іншого вироку Рахівського районного суду від 23.10.2023 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим їй остаточно призначено до відбуття покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-управлінськими функціями у сфері поштового зв`язку на строк 1 рік і 6 місяців.

       Крім того, в оскаржуваному вироку, міститься посилання на вирок Рахівського районного суду від 08.11.2021 (справа № 305/580/21, провадження № 1-кп/305/332/21) за яким ОСОБА_7 засуджена за ч. ч. 1, 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України. На підставі ст. 70 КК України до ОСОБА_7 застосовано покарання у виді 1 року позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Однак, суд апеляційної інстанції констатує, що вказаний вирок відсутній у матеріалах цього кримінального провадження та сторонами під час апеляційного розгляду не долучався. В апеляційній скарзі посилання на цей вирок також відсутні.

Враховуючи ці обставини, колегія суддів вважає, що обвинуваченій ОСОБА_7 вироком Рахівського районного суду обґрунтовано призначено покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-управлінськими функціями у сфері поштового зв`язку, строком на 1 рік і 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України ОСОБА_7 також обґрунтовано приєднано до покарання за цим вироком, - частково невідбуте покарання за вироком Рахівського районного суду від 23.10.2023 та остаточно призначено до відбуття покарання у виді 3-ох років і 1-го місяця позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-управлінськими функціями у сфері поштового зв`язку строком на 2 роки.

Призначене обвинуваченій ОСОБА_7 остаточне покарання колегія суддів вважає таким, що відповідає як характеру та ступеню вчиненого ОСОБА_7 кримінально-караного діяння, так і особі обвинуваченої, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами та сприятиме досягненню основної мети – виховання обвинуваченої у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

За цих обставин, з урахуванням відсутності обставин, які б пом`якшували покарання, у тому числі визнання вини та щирого каяття, не знаходить підстав для пом`якшення обвинуваченій ОСОБА_7 призначеного їй судом першої інстанції покарання.

Разом із тим, апеляційний суд погоджується і з висновками суду першої інстанції у частині задоволення цивільного позову.

Погоджуючись із цим висновком апеляційний суд бере до уваги таке.

У відповідності вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до статті 1166 ЦК України загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З вироку слідує, що визначаючи розмір моральної шкоди, місцевим судом враховано, що вимоги представника потерпілої повністю визнані обвинуваченою, а тому підлягають повному задоволенню на загальну суму 73354 гривні 93 копійки, що складається з матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, завдані матеріальні збитки підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: актом від 29.10.2020 року (а.с. 128) та поясненнями ОСОБА_7 від 29.10.2020 року, у яких вказано, що вона взяла гроші, щоб погасити кредит та думала повернути їх у касу до кінця місяця. При цьому, зобов`язавшись погасити нестачу у розмірі 73354,93 грн. до листопада 2020 року (а. с. 142).

Доводи захисника обвинуваченої про невідповідність цивільного позову вимогам чинного законодавства, - є суб`єктивними і необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задоволив цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, що підтверджується належними письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, тому підстав для відмови у стягненні цієї шкоди немає.

Разом із тим, істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого у кримінальному провадженні судового рішення (вироку), та які б слугували безумовною підставою для його скасування, у тому числі й із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Крім того, стороною захисту не заявлялось клопотань про дослідження таких доказів, результат дослідження яких спростовував би висновки суду першої інстанції чи свідчив би про істотні порушення вимог КПК України при проведенні досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, не підлягає задоволенню, а вирок Рахівського районного суду від 21 листопада 2023 року зміні.

Керуючись  ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

       Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення

       Вирок Рахівського районного суду від 21 листопада 2023 року, у справі за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.

       Судді: