Справа № 167/50/25

Номер провадження 2/167/110/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

       18 березня 2025 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Сіліча І. І.,

з участю секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

20 січня 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі – ТОВ «Фінпром Маркет») Ткаченко Ю. О. звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач указував на те, що 25 липня 2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75972914, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6037,00 грн, строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану позичальником електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін у договорі. Позикодавець на виконання умов договору позики № 75972914 від 25 липня 2021 виконав свої зобов`язання, передавши відповідачу грошові кошти у розмірі 6037,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництва платіжної установи, що підтверджується електронною платіжною інструкцією від 25 липня 2021 року.

Відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором позики та заборгованості за процентами, внаслідок чого склалась заборгованість у розмірі 20333,66 грн, з яких: 6037 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14296,66 грн - сума заборгованості за відсотками.

21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі - ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75972914 від 25 липня 2021 року.

31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 310323-ФК від 31 березня 2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75972914 від 25 липня 2021 року. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги, та є невід`ємними частинами цього договору.

Вказуючи на те, що позичальник порушив вимоги договору позивач, посилаючись на ст. 11, 203, 205, 207, 512, 514, 517, 526, 536, 610, 612, 629 638, 639, 652, 1049, 1054, 1055 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 75972914 від 25 липня 2021 року у розмірі 20333,66 грн, з яких: 6037 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14296,66 грн - сума заборгованості за відсотками, витрати на відшкодування судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі, проти винесення заочного рішення у справі не заперечував. Крім цього, представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено 21 лютого 2025 року о 09 год 20 хв.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 21 лютого 2025 року у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час та місце судового засідання розгляд справи відкладено на 09 год 00 хв 18 березня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилася, відзиву на позов не подала та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що між 25 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75972914, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6037 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99%, знижена процентна ставка 0,89% на день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% за день.

Договір укладено в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з довідкою, виданою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», та завершення операції від 25 липня 2021; номер платежу 05c34fbb-37cc-499a-8241-46773ae943ee; на суму 6037,00 грн.; отримувач ОСОБА_1  ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі - ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2112 від 21.12.2021, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75972914 від 25 липня 2021 року.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №2112 від 21 грудня 2021 року, за № 10872 значиться ОСОБА_1

31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 310323-ФК від 31 березня 2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75972914 від 25 липня 2021 року. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги, та є невід`ємними частинами цього договору.

Таким чином, ТОВ «Фінпром Маркет» є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія управління активами», та стало новим кредитором у зобов`язаннях за договором позики, який укладено з ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за договором позики № 75972914 від 25 липня 2021 року у розмірі 20333,66 грн, з яких: 6037 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14296,66 грн - сума заборгованості за відсотками.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти таки й договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики № 75972914 від 25 липня 2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору та Правилами, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20333,66 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2422,40 грн).

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Мркет» витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 1 частини другоїстатті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За змістомст. 137 ЦПК Українив итрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача Ткаченко Ю. О.  до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року, укладений між адвокатом Ткаченко Ю. О. та ТОВ «Фінпром Маркет» та Додаток №1 до договору №01-11/24 від 01 листопада 2024 року; акт №1-П приймання-передачі надання правничої допомоги за Договором про нажання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року, з якого вбачаються перелік наданих правових та юридичних послуг та вартість послуг, а саме: збір документів/доказів по малозначній справі – 500 грн, складання позовної заяви - 3000 грн.

Також у матеріалах справи містяться копія ордера на надання правничої (правової) допомоги, копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2099, видані Ткаченко Ю. О.

Будь-яких заяв, клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не подано, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 137 ЦПК України унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

На керуючись ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75972914 від 25 липня 2021 року у розмірі 20333 (двадцять тисяч триста тридцять три) гривні 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 18 березня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження юридичної особи: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, ЄДРПОУ 433211346.

Представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна, адреса: 01001 м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_4 .

Головуючий суддя І. І. Сіліч