Справа № 156/160/25

Провадження № 3/156/210/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року сел.Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М. О., дослідивши матеріали, які надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , місце роботи – інше, (згідно даних протоколу),

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

учасники справи:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - не з`явився,

в с т а н о в и л а :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

01.02.2025 року близько 09:48 год. в с. Павлівка на автодорозі Т-0305, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21053, д.н.з. НОМЕР_1 , без права керування таким транспортним засобом, а саме будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 ПДР.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

ІІ. Пояснення учасників справи

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Однак про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №156/160/25 особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП не є обов`язковою.

Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу і що розгляд справи відбудеться в Іваничівському районному суді Волинської області 17.03.2025 року о 15:30 год., не вжив жодних заходів для явки до суду, не подав клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення, тому суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією частини 5 статті 126 КУпАП передбачено, що повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2-4 ст. 126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно з п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи

Суддя, дослідивши матеріали про адміністративне правопорушення дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується:

- протоколом серії ЕПР 1 № 235689 від 01.02.2025 року в якому викладено обставини вчинення ОСОБА_1 та зміст правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП;

- витягом із системи «Адмінпрактика» поліції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП 23.06.2024;

- письмовим поясненням від 01.02.2025 року в якому ОСОБА_1 відмовився надати будь-які пояснення відповідно до ст. 63 Конституції України;

- відеозаписамм на DVD-R дисках на яких зафіксовано зупинку транспортного засобу ВАЗ 21053, д.н.з. НОМЕР_1 за порушення ПДР. Автомобілем керував ОСОБА_1 (особу було встановлено). Під час перевірки документів у водія, працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія. Останньому було повідомлено, що відносно нього буде складено адмінматеріали за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Також до матеріалів справи додано копію постанови серії ЕНА № 3980716 від 01.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч.2 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4 ст.126 КУпАП).

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:

-керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»);

-керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспорт­ам засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керуван­ні таким транспортним засобом;

-керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обме­ження у праві керування транспортними засобами. Так, відповідно до ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема, про встановлення тимчасового обмеження борж­ника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

-керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортни­ми засобами.

У фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 235689 від 01.02.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21053, д.н.з. НОМЕР_1 , без права керування таким транспортним засобом, а також будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 ПДР, що є самостійними правопорушеннями згідно ст.126 КУпАП.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21053, д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування, в той же час наявні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом за що притягувався до адміністративної відповідальності 23.06.2024 за ч.2 ст.126 КУпАП та за що підлягає адміністративній відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП. А тому суд приходить до висновку, що об`єктивна сторона правопорушення, яка виражена у формі "керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами" в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження, що не впливає на висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України, а саме повторне протягом року вчинення правопорушення у виді керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до них, - суду не скеровував.

За таких обставин беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.

V. Накладення адміністративного стягнення

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суддею враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При накладенні стягнення обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника судом не встановлено.

Беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу та майновий стан порушника (не працевлаштований), ступінь його вини, а також те, що повторно протягом року притягується до адміністративної відповідальності, врахувавши відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, суддя вважає за необхідне призначити йому адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом. Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, оформлений та виданий засобами Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС (далі - Єдиний державний реєстр МВС) і виготовлений на бланку та/або в електронній формі, після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС (далі - територіальні сервісні центри МВС).

Статтею 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

Частиною другою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Відповідно до п. 28 ППВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18 позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Відповідно до довідки капрала поліції І. Кузьмича - поліцейського СРПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалося, а тому суддя не застосовує до порушника додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Беручи до уваги сталу судову практику та правову позицію висловлену Верховним Судом України, суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Аналогічна позиція висловлена Волинським апеляційним судом у постанові від 26.04.2023 року у справі № 161/16524/22.

Підстави для застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, відсутні, так як транспортний засіб ВАЗ 21053, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував правопорушник на момент його зупинення, належить гр. ОСОБА_3 .

VІ. Судові витрати

Також відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується в доход держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.

Керуючись ч. 5 ст. 126, ст.ст. 221, 283, 284, 294 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и л а:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу – 15 днів з дня вручення йому цієї постанови. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 81 600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно з  Законом України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя М. О. Федечко