Справа № 194/46/25

Провадження № 1-кп/185/763/25

У Х В А Л А

17 березня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024040000001473 від 12 грудня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника обвинувачених - ОСОБА_8 (ВКЗ)

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , зазначивши, що останній може переховуватись від суду, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також може вчинити інший злочин проти основ національної безпеки чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, вказавши на необґрунтованість ризиків.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Обвинувачений зазначив, що він не має мети переховуватись від суду, бо постійно проживав в місті Тернівка та не погоджуються на обмін. Також на його утриманні є неповнолітній син та бабуся 1938 року народження, яка є інвалідом дитинства. Він має інвалідність 3 групи в зв`язку з професійним захворюванням та потребує лікування. А в установі попереднього тримання під вартою медична допомога йому не надається. Також він та його дружина не можуть нічого знищити, бо всі докази зібрані та всі пристрої вилучені. Також вказав, що не може перешкоджати іншим чином, бо з невідомими особами він взагалі не знайомий. Прохали застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з електронним пристроєм.

Також прокурор у судовому засіданні заявив клопотання  про продовження строку дії  запобіжного заходу у вигляді  тримання під вартою обвинуваченій  ОСОБА_6 , зазначивши, що остання може переховуватись від суду перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також може вчинити інший злочин проти основ національної безпеки чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, вказавши на необґрунтованість ризиків.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Прохали застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Окремо захисник та обвинувачений зазначили про необґрунтованість пред`явленого обвинувачення та що вони мають неповнолітніх дітей, які перебувають у родичів обвинувачених.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 закінчується 23 березня 2025 року, а наступна дата судового засідання, яка узгоджена з усіма учасниками знаходиться поза строками тримання під вартою.

Як встановлено, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. Метою судового розгляду саме є дослідження обґрунтованості та доведення винуватості в пред`явленному обвинуваченні. Оцінку всіх доказів на предмет їх допустимості належності та достатності суд надає в нарадчій кімнаті. І тільки в нарадчій кімнаті робить висновок про доведеність висунутого обвинувачення. Тому під час розгляду данго клопотання суд не оцінює доведеність чи недоведеність пред`явленого обвинувачення.

Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованих злочинах.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Дані обставини свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вважає, що даний ризик не має місце, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є раніше не судимими особами. Доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть вчинити інші кримінальні правопорушення за наявності даних про відсутність судимостей та без відповідної підозри щодо вчинення інших кримінальних правопорушень або внесення відповідних відомостей до ЄРДР є передчасними.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування встановлено, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_6 для своєї злочинної діяльності використовували стільниковий (мобільний) телефон, в якому містився обліковий запис «Milk» з ідентифікатором «ID:1462114550» в інтернет-месенджері «Telegram», який зберігає інформацію в хмарному пристрої, існує ризик видалення обвинуваченими облікового запису та сам обліковий запис з використанням інших електронних засобів, адже вилучення телефонів не перешкоджає можливості з використанням інших технічних засобів увійти в створені аккаунти.

Згідно обвинувачення ОСОБА 1 (досудове розслідування відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження) для виконання завдань, отриманих від представників федеральної служби безпеки російської федерації, направлених на збір та отримання інформації про місця дислокації, розташування, переміщення військових підрозділів та техніки, озброєння Збройних Сил України, а також інших військових формувань на території Дніпропетровської області, фіксації результатів ракетних ударів, завданих військовими підрозділами ворога, залучила коло осіб, які підлягають встановленню. Дані обставини свідчать про ризик повідомлення обвинуваченими невстановлених в ході досудового розслідування осіб про кримінальне переслідування щодо них, чим зашкодять встановленню вказаних осіб.

Відповідно до вимог ст. 183 ч. 4 КК України тільки під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-2,  Кримінального кодексу України.

Суд вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 КПК, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, які підозрюються або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Жодних доказів на підтвердження неможливості тримання обвинувачених в умовах установи попереднього ув`язнення стороною захисту не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинувачених, дані про наявність встановлених судом ризиків свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи на даний час не попередять вказані ризики, тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.

З огляду на наявність обвинувачення у державній зраді під час дії воєнного стану, суд вважає необхідним не визначати обвинуваченим розмір застави.

З вказаних вище обставин в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити.

В ухвалі від 23 січня 2025 року судом було звернено увагу начальника ДУ «Дніпровська виправна установа виконання покарань №4» про необхідність надання обвинуваченому медичної допомоги.

Бо згідно статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», статей 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги, та обов`язок по збереженню здоров`я особи, яка перебуває під вартою в Дніпровській установі виконання покарань №4 покладений на вказану установу.

В судовому засіданні обвинуваченим потворно заявлено про ненадання медичної допомоги та відсутність оперативного обстеження.

Таким чином, задля забезпечення прав ув`язненої особи на належне медичне обстеження та лікування, суд вважає повторно вернути увагу керівництва установи попереднього ув`язнення, про необхідність забезпечення надання медичного обслуговування обвинуваченим відповідно до національних стандартів та дійсної необхідності в цьому та повідомити суд про результати обстеження обвинуваченого та обсяг наданої допомоги в контексті її необхідності.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 15 травня 2025 року.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 15 травня 2025 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 15 травня 2025 року включно.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 15 травня 2025 року включно.

Відмовити в застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинувачені ОСОБА_5 .

Звернути  увагу начальника Державної установи  «Дніпровська  установа  виконання покарань №4» щодо медичного огляду та в разі необхідності надання медичної допомоги обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до положень діючого законодавства.

Повідомити суд про результати обстеження обвинуваченого та обсяг наданої медичної допомоги.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3