Справа № 136/1619/24

провадження № 2/136/389/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

14 березня 2025 року                                                 м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області 

в складі головуючого судді Присяжного О.І.,

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду, через свого представника – адвоката Хейніс Олександра Григоровича із зазначеним вище позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 02.11.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис за реєстровим № 9669, яким стягнуто з ОСОБА_1  на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року у розмірі 20 690, 48 грн. Про вчинення виконавчого напису позивач дізнався коли виконавчий напис був пред`явлений до виконання у Липовецький районний відділ ДВС 27.03.2018 року, коли була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 56055483. В оскаржуваному виконавчому написі вказано, що стягнення провадиться за 5 років, 11 місяців, 15 днів, а саме: з 16.07.2010 по 30.06.2016. Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису, не мав у своєму розпорядженні доказів безспірності заборгованості позивача перед відповідачем та відсутністю нотаріально посвідченої угоди.

Відповідач у поданих до суду 23.10.2024 через систему "Електронний суд" письмових поясненнях вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Представник відповідача зазначає, що між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір б/н від 16.07.2010 року шляхом підписання заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить договір про надання банківських послуг. В заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку та погодився з ними. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором, АТ КБ "ПриватБанк" з метою захисту своїх цивільних прав звернулось до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. З метою вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано передбачені законодавством документи, які підтверджують безспірність кредитної заборгованості, у тому числі: - кредитний договір; - виписка з особового рахунку боржника. Вказане свідчить, що нотаріус для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором отримав від АТ КБ "ПриватБанк" документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172. На думку  відповідача виконавчий напис нотаріуса був здійснений у відповідності до чинного законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було, подані для вчинення нотаріальної дії документи відповідали вимогам законодавства, що свідчить про спростування доводів позивача.

Позивач відповіді на відзив відповідача у визначений судом строк не подав.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -  приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. будь-які письмові пояснення стосовно предмету спору до суду не надходили.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 28.08.2024 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.10.2024 представником відповідача – адвокатом Рой В.Л. через систему "Електронний суд" подано письмові пояснення щодо безпідставності позову, а також клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 14.11.2024 у зв`язку із неподанням учасниками справи доказів, які стосуються предмета спору та з метою перевірки доводів позивача та відповідача з приводу заявлених позовних вимог суд витребував в Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк": - кредитний договір № б/н від 16.07.2010 року, підписаний ОСОБА_1 ; - довідку про ненадходження платежів за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року підписаний ОСОБА_1 ; - вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року підписаний ОСОБА_1 ; - розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року; - виписку/особовий рахунок за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року підписаний ОСОБА_1 , з 16.07.2010 року по 02.11.2016, а також витребувано від Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни документи, на підставі яких було здійснено виконавчий напис № 9669 від 02.11.2016 року.

11.12.2024 представником відповідача – адвокатом Рой В.Л. через систему "Електронний суд" на виконання вимог ухвали Липовецького районного суду Вінницької області подано анкету-заяву про приєднання ОСОБА_1 до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16.10.2010; виписку за договором №б/н за період 16.07.2010 – 02.11.2016, дата складання 10.12.2024 та  розрахунок заборгованості за договором № SAMDN52000092577523 від 14.06.2013, укладеного між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 02.11.2016.

11.03.2025 на електронну адресу суду надійшов лист приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 85/01-16 від 11.03.2025 у якому повідомлено, що надати належним чином засвідчені копії виконавчого напису та документів на підставі яких його вчинено 02.11.2016 року за р.№ 9669 не має можливості у зв`язку із їх знищенням.

Враховуючи вищевикладене та положення  ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини другої ст. 247  ЦПК України,  у зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, фіксування судового процесу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 16.07.2010 шляхом підписання заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ "Приватбанк" був укладений кредитний договір б/н між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк (а.с. 74-75).

02.11.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис (а.с. 19), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року у розмірі: залишок заборгованості за кредитом – 2 451,45 грн; залишок заборгованості за відсотками – 13 932,78 грн;  пеня та комісія – 1 606,70 грн; штраф – 899,55 грн, що всього становить 18 890, 48 грн, а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого  напису – 1 700,00 грн. Всього, з урахуванням витрат на пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, 20 590,48 грн.

Строк за який провадиться стягнення, - п`ять років одинадцять місяців двадцять днів, а саме з 16.07.2010 по 30.06.2016. 

Виконавчий напис набрав чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (зареєстровано в реєстрі № 9669), тобто з 02.11.2016. 

27.03.2018 старшим державним виконавцем Липовецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пилипчук С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56055483 з виконання виконавчого напису № 9669 від 02.11.2016 (а.с. 18).

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. 

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

        Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.                          

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. В пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідчені угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань.

До 10.12.2014 була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

10.12.2014 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа № 826/20084/14) визнано незаконним та нечинним розділ Переліку "Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин", а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально непосвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: "Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття", а тому суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та Постанові Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, оскільки вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений.

Згідно із ст. 88 Закону України "Про нотаріат"  (в редакції на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.          

За змістом п.п. 2.1, 2.2 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (в редакції на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису) для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

За вимогами п. п. 3.1, 3.2 гл. 16 зазначеного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від  29.06.1999 № 1172  "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.         

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.  Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.                        

Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Постанови правління НБУ № 566, Постанови правління НБУ № 174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.

На виконання ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 14.11.2024, якою витребувано в АТ "Комерційний банк "Приватбанк": кредитний договір № б/н від 16.07.2010 року, підписаний ОСОБА_1 ; довідку про ненадходження платежів за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року підписаний ОСОБА_1 ; вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року підписаний ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року та виписку/особовий рахунок за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року підписаний ОСОБА_1 , з 16.07.2010 року по 02.11.2016, відповідачем надано:  анкету-заяву про приєднання ОСОБА_1 до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16.10.2010 (а.с. 74-75); виписку за договором №б/н за період 16.07.2010 – 02.11.2016, дата складання 10.12.2024 (а.с. 76-80) та розрахунок заборгованості за договором №SAMDN52000092577523 від 14.06.2013, укладеного між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 02.11.2016 (а.с. 81-82).

При цьому, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. у листі №85/01-16 від 11.03.2025 повідомлено, що надати належним чином засвідчені копії виконавчого напису та документів на підставі яких його вчинено 02.11.2016 року за р. №9669 не має можливості у зв`язку із їх знищенням згідно акту від 05.01.2021 року (а.с. 125). 

Аналізуючи все вищевказане суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду належних доказів передачі нотаріусу необхідних документів для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у безспірному порядку.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинений 02.11.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. (реєстровий № 9669) є таким, що не підлягає виконанню, а отже позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1)  у разі задоволення позову - на відповідача;

2)  у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що позов задоволено, а при подачі його до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, суд вважає, що судовий збір у розмірі 1 211,20 грн слід стягнути із відповідача в дохід держави.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 02.08.2024 між Адвокатом Хейніс О.Г. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого, предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду), у фіксованому розмірі, за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором (а.с. 22-23).

Детальний перелік послуг. а також розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та додаткових витрат, пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюються сторонами та визначається додатковою (ми) угодою (ми) до цього Договору (п. 5.1 Договору про надання правничої допомоги).

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги від 02.08.2024  (а.с. 24) Сторони за цією додатковою угодою домовились, що адвокат на виконання умов основного Договору про надання правничої допомоги від 02.08.2024 зобов`язується надати Клієнту наступні послуги:

- підготувати та подати до суду від імені клієнта позов Клієнта до ПАТ КБ "Приватбанк", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;

- представляти інтереси клієнта по справі за позовом Клієнта про виконання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;

 - сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за надання послуг є фіксованим і становить 15 000,00 грн.

Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру № 02/08/2024 від 02.08.2024 адвокатом Хейніс О.Г. прийнято від ОСОБА_1 15 000,00 грн, підстава - Договір про надання правової допомоги від 02.08.2024 та додаткова угода № 1 від 02.08.2024 (а.с. 25).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні "East/WestAllianceLimited" проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

24.10.2024 представником  відповідача через систему "Електронний суд" подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с. 54-58) відповідно до якого відповідач вважає, що  заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, встановленим ч. 4 ст. 137 ЦПК України з огляду на: 

- незначну складність справи, оскільки по даній категорії справ склалась усталена судова практика, відповідно, незначний обсяг доказування та обґрунтування позовних вимог, відсутність необхідності подання значного обсягу доказів;

 - проведення розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, що значно зменшує обсяг та витрати часу адвоката на надання правничої допомоги;

- неспівмірність заявленого розміру витрат (15 000 грн) з фактичним розміром позовних вимог (визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 20 690, 48 грн). 

За таких обставин відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, що підлягає розподілу між сторонами повинен бути зменшений до 10% від суми стягнення за виконавчим написом, тобто до 2 069,05 грн, що буде відповідати вимогам співмірності, справедливості та розумності.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів в справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, а також враховуючи що відповідач оспорює розмір витрат на правничу допомогу, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.

У зв`язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу становлять 5 000,00 грн, які у зв`язку із задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 02.11.2016 року, який зареєстрований в реєстрі за № 9669, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.07.2010 року у розмірі 20 590,48 грн: залишок заборгованості за кредитом – 2 451,45 грн; залишок заборгованості за відсотками – 13 932,78 грн;  пеня та комісія – 1 606,70 грн; штраф – 899,55 грн; витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого  напису – 1 700,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.  

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач:  АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (вул.  Грушевського, 1Д, м. Київ, ЄДРПОУ - 14360570);

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (місцезнаходження: вул. Центральна, 6/9, м. Дніпро).

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2025.

Суддя                                                                     Олексій ПРИСЯЖНИЙ