УХВАЛА

17 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1664/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Всеукраїнської громадської організації Товариство "Знання" України

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024

у справі за позовом керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Всеукраїнської громадської організації Товариство "Знання" України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Херсонська міська рада Херсонської області,

2) Державний реєстратор виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріда Анваровича,

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Херсонської обласної прокуратури (далі - Прокурор) у липні 2022 року звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Всеукраїнської громадської організації Товариство "Знання" України (далі - Товариство "Знання"), в якій просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 08.08.2019 № 48153188 про державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, розташованого за адресою: вул. Воронцовська, 14, м. Херсон (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1890003165101) з одночасним припиненням права власності за Товариством «Знання» (код ЄДРПОУ 00016490), яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 32739939 від 23.07.2019;

- витребувати від Товариства "Знання" нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, розташованого за адресою: вул. Воронцовська, 14, м. Херсон, на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Позовні вимоги Прокурор обґрунтував незаконністю проведення державної реєстрації права приватної власності за відповідачем на вищевказану нежитлову будівлю як такої, що порушує інтереси держави, оскільки спірне нерухоме майно є державною власністю.

У позові Прокурор вказує, що державою не було визначено суб`єкта управління спірним майном, яке відносилось до загальносоюзного громадського об`єднання колишнього Союзу РСР, а тому єдиним органом, наділеним повноваженнями діяти від імені держави на захист спірного майна, є Кабінет Міністрів України, який належних заходів щодо захисту інтересів держави у спірних відносинах не вживає. Відсутність волі держави в особі Кабінету Міністрів України або іншого уповноваженого органу на вибуття нерухомого майна з державної власності є підставою для витребування майна з приватної власності на підставі статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Господарський суд ухвалою від 17.01.2023 закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутністю предмета спору, оскільки відповідач відповідно до статей 346, 347 ЦК України відмовився від права власності на спірне нерухоме майно, надавши відповідні докази.

Постановою від 17.05.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Прокурора задовольнив; ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 про закриття провадження у справі № 916/1664/22 в частині позовної вимоги про витребування майна скасував та направив справу для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку, вважаючи, що державна реєстрація припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно не свідчить про відсутність спору між сторонами в частині позовної вимоги про витребування майна від відповідача, а тому суд першої інстанції не мав визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 19.07.2023 касаційну скаргу Товариства "Знання" залишив без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 - без змін.

Господарський суд Одеської області у рішенні від 12.06.2024 у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що Прокурор не довів наявності факту володіння відповідачем спірним нерухомим майном, а належним відповідачем за позовом про витребування від особи нерухомого майна є саме особа, за якою зареєстроване право власності.

Посилання Прокурора на те, що сама лише державна реєстрація припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а самостійне скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем під час розгляду справи не вирішило спір про право, не беруться до уваги господарським судом з огляду на предмет спору у даній справі - про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09.12.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

Колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що матеріалами справи підтверджена безпідставна реєстрація права приватної власності на нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію Товариством "Знання", яка перебувала та перебуває в їх користуванні, з подальшою відмовою відповідача від права власності на нерухоме майно та припинення 15.09.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

Метою Прокурора є відновлення власником, а саме державою володіння нерухомим майном.

У постанові суд апеляційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у якій вказано, зокрема, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

07.01.2025 Товариство "Знання" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024.

Автоматизованою системою документообігу Суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.01.2025.

Верховний Суд ухвалою від 27.01.2025 залишив касаційну скаргу без руху для усунення її недоліків.

Від відповідача 10.02.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник уточнив вимоги щодо оскарження судових рішень у даній справі в частині повноважень, які суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статті 308 ГПК України, і за якими наразі просить скасувати судові рішення в частині стягнення судового збору, а тому доказів про сплату судового збору не надав.

Відповідач зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, від 18.01.2025 у справі № 910/17785/20, щодо сплати судового збору у справах про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Товариство "Знання" вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо недопущення покладення на інших осіб негативних наслідків помилок держави, яка не забезпечує належного урядування, з прямим застосуванням статті 1 Першого протоколу, статей 6, 17, 41, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 щодо належного урядування держави, рішенням Європейського суду з прав людини у Справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України" від 09.10.2018 щодо недопустимості покладення відповідальності держави на інших осіб за помилки держави, та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України" від 03.09.2020.

Враховуючи обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024.

За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.

Разом з касаційною скаргою Товариство "Знання" подало до Суду заяву про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 в частині стягнення з відповідача на користь Херсонської обласної прокуратури судового збору, мотивуючи її тим, що вимоги касаційної скарги стосуються безпосередньо питання про стягнення судового збору у такій категорії справ.

Верховний Суд зазначає, що частиною першою статті 332 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Клопотання про зупинення виконання (дії) судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення дії судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання (дії) судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.

Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили, у випадку його скасування судом касаційної інстанції.

Крім того, слід зазначити, що виконання зупиняється, якщо це утруднить чи зробить неможливим поворот виконання судового рішення. Однією із таких підстав може бути наявність триваючого виконавчого провадження. Однак і ця обставина не є безумовною підставою для зупинення виконання оскарженого рішення суду.

Колегія суддів розглянула доводи на обґрунтування необхідності зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції і вважає їх непереконливими, оскільки у такому випадку, зокрема, не буде дотримано одного із встановлених частиною третьою статті 2 ГПК України основних принципів господарського судочинства - обов`язковості судового рішення.

Ураховуючи також те, що зупинення виконання судових рішень в силу приписів статей 294, 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, з огляду на необхідність забезпечення балансу прав та інтересів сторін на стадії касаційного провадження, з урахуванням наданих скаржником доказів та наведених обґрунтувань, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 291, 294, 295, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 916/1664/22 за касаційною скаргою Всеукраїнської громадської організації Товариство "Знання" України на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 в оскаржуваній частині та здійснити перегляд оскаржуваної постанови у відкритому судовому засіданні 16 квітня 2025 року о 12:30 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).

2. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу до 08 квітня 2025 року, відсутність яких не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду.

3. Інформацію щодо розгляду справи можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.

4. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Верховний Суд також роз`яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про їхнє право брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

5. Відмовити у задоволенні заяви Всеукраїнської громадської організації Товариство "Знання" України про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 916/1664/22 в частині стягнення з Всеукраїнської громадської організації Товариство "Знання" України на користь Херсонської обласної прокуратури 176 073,08 грн судового збору за подання позовної заяви та 211 287,70 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Витребувати з Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/1664/22.

7. Надіслати копію цієї ухвали до Господарського суду Одеської області та Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Рогач

Судді Г. Мачульський

Є. Краснов