ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5299/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Алієва К.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Капустін М.В.,

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Ошарін Д.С.,

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Яблонька»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.12.2024 про забезпечення позову

у справі № 916/5299/24

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Яблонька»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про: припинення права володіння майном, приведення земельної ділянки у попередній стан, розірвання договору оренди землі, припинення права оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ

У грудні 2024 року Виконувач обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради (далі міська рада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Яблонька» (далі ТОВ фірма «Яблонька»), в якій просить суд:

- припинити володіння правом ТОВ фірма «Яблонька» на будівлю бару зі складськими приміщеннями та будівлю магазину площею 463,2 кв.м., внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондарем О.М. 21.12.2016 за номером записом про речове право 18226513 з закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна 1128617951108.

- зобов`язати ТОВ фірма «Яблонька» привести у попередній стан земельну ділянку площею 0,0829 га, кадастровий номер: 5110800000:02:025:0142, за адресою вул. Паркова, буд. 4-А, м. Чорноморськ, Одеський район, Одеська область (далі земельна ділянка) шляхом приведення самочинно реконструйованих об`єктів нерухомості площею 506 кв.м, торговельного павільйону площею 45,39 кв.м до попереднього стану, відповідно до технічного паспорту, виготовленого 09.01.2003 Іллічівським бюро технічної інвентаризації (реєстровий номер ГН-3-44-148) до магазину загальною площею 220,8 кв.м.

- розірвати договір оренди землі від 02.11.2016 №104, укладений між міською радою та ТОВ фірма «Яблонька», право оренди за яким зареєстровано до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 18370692 від 23.12.2016.

- припинити право оренди шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ТОВ фірма «Яблонька» на земельну ділянку, запис про інше речове право № 18370692 від 23.12.2016.

- зобов`язати ТОВ фірма «Яблонька» повернути міській раді земельну ділянку.

Позов мотивований здійсненням відповідачем на земельній ділянці комунальної власності самовільного будівництва, реконструкції та перебудови існуючого об`єкту нерухомості без відома міської ради.

Разом з позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд:

- накласти арешт на земельну ділянку;

- накласти арешт на об`єкт під назвою «будівля бару зі складськими приміщеннями та будівлю магазину площею 463,2 кв.м.

- заборонити проводити будь - які будівельні роботи на земельній ділянці;

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці;

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь - які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці.

У заяві прокурор зазначає, зокрема, що спірна нерухоме майно вже стало предметом іпотеки внаслідок угоди, укладеної між ТОВ фірма «Яблонька» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2024 заяву прокурора про забезпечення позову задоволено частково (за виключенням накладення арешту на земельну ділянку).

Місцевий господарський суд виходив з того, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірний об`єкт нерухомості, унеможливить вчинення дій щодо його поділу та передачі прав на нього третім особам, які, у свою чергу, зможуть отримати права на спірну земельну ділянку. Також суд дійшов висновку про наявність об`єктивного припущення можливості забудови земельної ділянки.

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- прокурором не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть утруднити виконання рішення суду, в разі задоволення позову, а саме існування у відповідача наміру вчинити конкретні дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення;

- зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на ті ж обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги, в той час, як під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується.

- крім того, аналогічний спір між Чорноморською міською радою та відповідачем вже був предметом судового розгляду в межах іншої справи і в задоволенні негаторної вимоги та вимоги про припинення права власності судом було відмовлено. Вказане рішення не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

23.12.2024 копії матеріалів справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ фірма «Яблонька» залишено без руху та встановлено йому 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом зазначення повного найменування третьої особи та його місцезнаходження; подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (за належними реквізитами), а також доказів надсилання копії скарги третій особі (листом з описом вкладення).

22.01.2025 від ТОВ фірма «Яблонька» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано уточнену апеляційну скаргу із зазначенням повного найменування третьої особи та його місцезнаходження, платіжну квитанцію від 20.01.2025 № 8453-9922-6105-0731 на суму 2422,40 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 за апеляційною скаргою ТОВ фірма «Яблонька» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.12.2024 у даній справі відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 14.02.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Одночасно вирішено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, та призначено справу № 916/5299/24 до розгляду на 11.03.2025 о 14:45 год.

13.02.2025 від міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

18.02.2025 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу. Одночасно ним заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 11.03.2025 з`явився прокурор та представник ТОВ фірма «Яблонька». Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим колегія суддів, керуючись ч. 12 ст. 270 ГПК України, дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

В судовому засіданні колегія суддів залишила відзив прокурора на апеляційну скаргу без розгляду, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу. Колегія суддів виходила з того, що встановлений судом процесуальний строк не підлягає поновленню, а може бути виключно продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

Представник ТОВ фірма «Яблонька» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.12.2024 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.

Прокурор заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний об`єкт нерухомості, заборони проводити будь - які будівельні роботи на земельній ділянці, заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно відповідача; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанови Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 902/775/20 від 27.01.2021 у справі № 910/3480/20).

Колегія суддів також зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Близькі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.

З матеріалів оскарження вбачається, що предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру, а саме: про припинення володіння правом ТОВ фірма «Яблонька» на спірний об`єкт нерухомості; зобов`язання ТОВ фірма «Яблонька привести у попередній стан земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованих об`єктів нерухомості до попереднього стану; розірвання договору оренди землі; припинення права оренди; зобов`язання ТОВ фірма «Яблонька» повернути міській раді земельну ділянку.

Предметом спору у даній справі є земельна ділянка комунальної власності на якій розташований, як вважає прокурор, об`єкт самочинного будівництва.

Підставою позову зазначено здійснення відповідачем на земельній ділянці комунальної власності самовільного будівництва, реконструкції та перебудови існуючого об`єкту нерухомості без відома міської ради.

Колегія суддів звертає увагу, що положення ч. 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб.

Тобто до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв`язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Більш того, відповідачем не заперечується, що нерухоме майно під назвою «будівля бару зі складськими приміщеннями та будівля магазину», що розташоване на земельній ділянці вже стало предметом іпотеки внаслідок укладенння між ТОВ фірма «Яблонька» та громадянином ОСОБА_1 договору іпотеки (договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. за № 707, про що в реєстрі вчинено запис 54080280 від 12.03.2024, номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 72019313 від 12.03.2024, вид обтяження «заборона на нерухоме майно»).

Укладений між ТОВ фірма «Яблонька» та громадянином ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого є спірне нерухоме майно, лише додатково підтверджують можливість зміни власника об`єкта, які є предметом спору у даній справі, адже положеннями Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

Отже право власності на спірне нерухоме майно може у будь-який час перейти до третіх осіб, у тому числі і до ОСОБА_1 , з яким ТОВ фірма «Яблонька» укладено договір іпотеки.

Також колегія суддів погоджується з доводами прокурора про наявність об`єктивного припущення можливості забудови земельної ділянки, а відтак, у разі задоволення позову, це призведе до неможливості реального поновлення інтересів територіальної громади, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Здійснення будівництва об`єкту та в подальшому внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення новозбудованого об`єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

За таких обставин, прокурором у заяві наведено достатньо переконливі та мотивовані підстави, які свідчать про реальну імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення жодним чином не впливають на господарську діяльність ТОВ фірма «Яблонька», а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача, в інтересах якого прокурор звернувся із цим позовом, в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

Колегія суддів також зазначає, що спірні заходи забезпечення позову стосуються виключно предмету спору та за цією ознакою є такими, що відповідають критеріям адекватності.

По суті, такі заходи спрямовані лише на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру.

При цьому, такими заходами забезпечення позову не вирішується спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю судового спору щодо права комунальної власності на земельну ділянку, під час розгляду якого відповідачем та іншими особами можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до відчуження об`єкта на користь третіх осіб.

З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора.

Щодо доводів скаржника про те, що між міською радою та відповідачем в межах іншої справи вже був аналогічний спір, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що у липні 2023 року міська рада зверталась до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ фірма «Яблонька», в якому просила суд припинити право власності відповідача на будівлю бару зі складськими приміщеннями та будівлю магазину загальною площею 463,2 кв.м, які знаходяться на земельній ділянці; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора, на підставі якого за ТОВ фірма «Яблонька» було зареєстровано право власності на вказану будівлю; зобов`язати ТОВ фірма «Яблонька» привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом перебудови самочинно реконструйованого нерухомого майна (справа № 916/2832/23).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2023 у справі № 916/2832/23 за заявою міської ради вжито заходи забезпечення позову та заборонено до набрання законної сили рішенням суду у даній справі: ТОВ фірма «Яблонька» та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії, а саме проводити будівельні роботи на земельній ділянці; органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в т.ч. особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в т.ч., але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності, на об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Паркова, буд. 4-А, м. Чорноморськ, Одеський район, Одеська область.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2023 у справі № 916/2832/23 у задоволенні позову міської ради відмовлено повністю, а заходи забезпечення позову, вжиті вищезазначеною ухвалою суду від 24.07.2023, - скасовано.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на даній стадії розгляду справи судом не вирішується питання щодо наявності/відсутності підстав для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України та (або) п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, які (норми) встановлені з метою уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав і між тими самими сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 06.12.2024 про забезпечення позову у справі № 916/5299/24 відповідає нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, отже не можуть бути підставою для її задоволення.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Яблонька» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.12.2024 про забезпечення позову у справі № 916/5299/24 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 17.03.2025.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська