Справа № 147/1266/24

Провадження № 22-ц/801/520/2025

Категорія: 46

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 рокуСправа № 147/1266/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Конякіним Михайлом Сергійовичем, на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 січня 2025 року, ухвалене у складі судді Борейко О. Г. у селищі Тростянець, дата складення повного судового рішення 03 січня 2025, -

встановив:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Конякіна М. С. звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданих кримінальним правопорушенням та просила стягнути з відповідача на користь позивачки матеріальну шкоду в сумі 30 833,16 грн та моральну шкоду у сумі 100 000 грн, поклавши на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 грудня 2022 року близько 09:00 год. ОСОБА_2 перебував на вулиці неподалік від приміщення церкви, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у нього виник словесний конфлікт з ОСОБА_1 , внаслідок чого у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Так, маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 та реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя і здоров`я потерпілої та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс ОСОБА_1 кулаком правої руки декілька ударів в область голови, обличчя та грудей, а також кілька ударів обома ногами в ділянку рук, ніг, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, широкого синця-гематоми лобної ділянки голови, синців на волосяній частині голови, правому плечі, лівому коліні, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №171 від 14.12.2022 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я до 21-го дня.

ОСОБА_1 визнано потерпілою по факту нанесення їй легких тілесних ушкоджень, а вироком Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №147/1394/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

В результаті неправомірних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 завдано матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода виражається у витратах, які вона понесла на лікування завданих їй тілесних ушкоджень та витратах на проїзд до медичних закладів, де позивач проходила обстеження та лікувалась та становить 30 833,16 грн, а саме: 27 731,36 грн - витрати на ліки та МРТ обстеження, 200 грн – витрати на їжу у м. Вінниця, де позивач проходила МРТ обстеження та 2 901,80 грн – витрати на проїзд у м. Вінниця на лікування. Крім майнової шкоди ОСОБА_1 заподіяно також і моральну шкоду, яку вона оцінює в 100 000 грн та яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із завданими їй тілесними ушкодженнями.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 січня 2025 року позов задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позов у частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 30 833,16 грн. за сукупність дійсних обставин та наявних доказів і матеріалів справи не доведений у достатній мірі, оскільки позивачкою надано до позовної заяви копії квитанцій, які майже нечитабельні, з яких не можливо достовірно встановити дати фіскального чеку, найменування лікарських засобів та інших товарів, які там зазначені, в деяких чеках не видно сум грошових коштів, що позбавляє суд можливості встановити чи купувались ліки чи інші засоби для лікування потерпілої ОСОБА_1 саме у зв`язку із нанесенням їй відповідачем легких тілесних ушкоджень. Деякі надані позивачкою чеки датовані за десять днів до події, копії призначень і рецептів не дають можливості ідентифікувати, що ці препарати призначалися ОСОБА_1 саме для ліквідації наслідків події, що мала місце 13 грудня 2022 року, оскільки майже всі записи містять дати, на яких важко розібрати назви препаратів, а також на них відсутні підпис та печатка лікаря та не зрозуміло кому вони призначалися.

Судом першої інстанції встановлено, що оскільки неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 було завдано легкі тілесні ушкодження, то це свідчить про перенесення нею фізичного болю та страждань, що безумовно негативно позначилося на її психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань. Пропорційною компенсацією моральних страждань позивачці є відшкодування їй відповідачем спричиненої моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 15 січня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивачки 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути судові витрати.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції зробив невірний висновок, що внаслідок винуватих дій відповідача позивачці було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, хоча ОСОБА_1 ніде не лікувалася та від стаціонарного лікування відмовилася з власної волі, будь-яких ліків не придбавала та не несла витрат на своє лікування. Вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди, суд не навів належних аргументів для цього.

29 січня 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Конякіна М. С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.

31 січня 025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Конякіна М. С., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення позовних вимог та стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданих кримінальних правопорушенням.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд неправильно оцінив надані нею докази, адже матеріальна шкода позивачки виражається у витратах, які вона понесла на лікування завданих їй тілесних ушкоджень та витратах на проїзд до медичних закладів, де позивачка проходила обстеження на лікувалась, дані обставини підтверджуються: відповіддю на адвокатський запит КНП «Тростянецький ЦПМСД» Чалапчій О. В. була оглянута 13 грудня 2022 року і направлена на консультацію до лікаря-травматолога, лікування не призначалось; відповіддю на адвокатський запит КНП «Тростянецька лікарня», де вказано, що стаціонарне лікування в даній лікарні ОСОБА_1 не проводилось, 16 грудня 2022 року та 23 грудня 2022 року вона амбулаторно консультувалася у лікаря невролога згідно електронного направлення від сімейного лікаря; ОСОБА_1 зверталася за допомогою у лікувально-діагностичний центр «Меділюкс», де їй було проведено обстеження на магнітно-резонансному томографі.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача ОСОБА_2 у встановлений законом строк не надходив.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала викладене у своїй апеляційній скарзі, заперечила проти апеляційної скарги ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Дудін Л. В. підтримали викладене у своїй апеляційній скарзі, заперечили проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено такі обставини:

-вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 січня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в сумі 1 360 гривень.

З вироку вбачається, що 13 грудня 2022 року близько 09:00 год. ОСОБА_2 перебував на вулиці неподалік від приміщення церкви, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у нього виник словесний конфлікт з ОСОБА_1 , внаслідок чого у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Так, маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 та реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя і здоров`я потерпілої та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс ОСОБА_1 кулаком правої руки декілька ударів в область голови, обличчя та грудей, а також кілька ударів обома ногами в ділянку рук, ніг, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, широкого синця-гематоми лобної ділянки голови, синців на волосяній частині голови, правому плечі, лівому коліні, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №171 від 14.12.2022 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я до 21-го дня (а.с. 7-9);

- з відповіді на адвокатський запит КПП «Тростянецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Тростянецької селищної ради від 07.12.2023 №409, вбачається, що відповідно до пояснювальної записки сімейного лікаря Ободівської АЗПСМ ОСОБА_3 , пацієнтка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька села Ободівка Гайсинського району Вінницької області, була оглянута нею 13.12.2022 і направлена на консультацію до лікаря-травматолога. Лікування не призначалось (а.с. 10);

- відповідно до листа КНП «Тростянецька лікарня» № 221 від 18.06.2024 стаціонарне лікування в умовах їхнього закладу ОСОБА_1 у зазначений термін не проводилось; 16.12.2022 та 23.12.2022 пацієнтка амбулаторно консультована лікарем неврологом згідно з електронним направленням від сімейного лікаря (а.с. 11);

- позивачкою додані копії чеків на придбання у період з 03.12.2022 по 15.02.2024, препаратів, засобів гігієни тощо, а також чеки на проведення МРТ головного мозку, І відділення хребта, плеча, коліна, МРТ аргіографії (артерії), листки обстежень Лікувально-діагностичного центру «МЕДІЛЮКС», а саме: МРТ головного мозку, 29.12.2022, МРТ шийного відділу хребта, 08.04.2023Є, МРТ лівого плечового суглоба, 08.04.2023, МРТ лівого колінного суглобу, 15.02.2024: на загальну суму – 27 731,36 грн (а.с. 24-28).

- ОСОБА_1 надано Консультаційний висновок спеціаліста від 16 грудня 2022 року, у якому зазначено діагноз: струс головного мозку; у заключенні зазначено, що від госпіталізації відмовилася, рекомендовано: СКТ головного мозку та вказано про призначені препарати (а.с.16-17);

- до позовної заяви додано консультації кардіолога, надані ОСОБА_1 від 07.04.2023, 15.02.2024, 17.07.2023, 23.05.2023 (а.с. 18-21); направлення на обстеження від 12.02.2024 (а.с. 22), електронне направлення №2387-8236-4688-8250 виписане 23.05.2023 на планове обстеження зі спеціалізації: ортопедія і травматологія (а.с. 23), копії листків з призначеннями б/н та б/д та з рецептами від 15.02.2024, 07.04.2023, 20.11.2023 (а.с. 29-35);

- позивачкою додані копії чеків від 29.12.2022 та від 08.04.2023 на загальну суму 200 грн – як доказ понесених витрат на їжу у м. Вінниця, де позивач проходила МРТ обстеження та чеки і квитки на автобус від 15.02.2024, 20.11.2023, 12.02.2023,08.04.2023, 17.07.2023, 14.12.2021, 23.05.2023, 07.04.2023, 09.01.2023, 29.12.2022 на підтвердження витрат на проїзд у м. Вінниця на загальну суму 2 901,80 грн (а. с. 36-39).

Між сторонами виник спір про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я.

Специфіка шкоди, яка завдана здоров`ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об`єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Однак цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов`язані з відповідним ушкодженням здоров`я, то він має право вимагати і їх відшкодування.

Відповідне тлумачення викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 311/2467/16-ц, провадження № 61-30575св18.

При цьому, пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Для відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, слід встановити протиправність поведінки особи, яка спричинила матеріальну шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та матеріальною шкодою.

Протиправність дій  ОСОБА_2  по відношенню до ОСОБА_1  підтверджена вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 січня 2023 року, яка полягала в нанесенні ним потерпілій тілесних ушкоджень, а саме: умисне спричинення тілесних ушкоджень, а саме: 13 грудня 2022 року близько 09 год ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 кулаком правої руки декілька ударів в область голови, обличчя та грудей, а також кілька ударів обома ногами в ділянку рук, ніг, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, широкого синця-гематоми лобної ділянки голови, синців на волосяній частині голови, правому плечі, лівому коліні, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №171 від 14.12.2022 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я до 21-го дня.

Позивачка, стверджуючи про спричинення матеріальних збитків, посилалася на витрати на лікування та медичні обстеження, поїздки в зв`язку з цим у м. Вінницю.

Даючи оцінку наданим позивачкою доказів на підтвердження її вимог, суд першої інстанції вірно зазначив, що копії квитанцій, які додані до позовної заяви нечитабельні, в деяких чеках не видно сум грошових коштів, надані чеки датовані за десять днів до події (13 грудня 2022 року), надані позивачкою копії призначень і рецептів не дають можливості ідентифікувати, що ці препарати призначалися ОСОБА_1 саме для ліквідації наслідків, що мали місце 13 грудня 2022 року.

Правильно суд виснував і про те, що відсутні докази необхідності проведення обстежень за допомогою магнітно-резонансної томографії саме в зав`язку із спричиненими тілесними ушкодженнями.

Наявний в матеріалах справи консультаційний висновок спеціаліста (а.с.16) хоча й містить призначення, проте чи приймала ці ліки ОСОБА_1 , доказів немає, а з наданих нею чеків це встановити неможливо, на стаціонарному лікуванні вона не перебувала (а.с.11).

Окрім того, слід зазначити, що у вироку Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 січня 2023 року зазначено: «Майнова шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна».

Відтак висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди є вірним, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 його не спростовують.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала  моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди».

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 76 ЦПК України  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що неправомірними діям відповідача  ОСОБА_2 .  ОСОБА_1  було завдано легкі тілесні ушкодження, суд першої інстанції вірно виснував, що це свідчить про перенесення нею фізичного болю та страждань, що безумовно негативно позначилося на її психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань.

Тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди є правильним, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 його не спростовують, адже відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом першої інстанції, вірно взято до уваги характер немайнових втрат, зокрема, враховано рівень фізичного болю та страждання, яких зазнала позивачка у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевного страждання, яких зазнала позивачка у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, відповідно до встановлених обставин справи погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливою та співрозмірною сумою відшкодування моральної шкоди є 15 000 грн.

Відтак доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недостатність розміру відшкодування моральної шкоди визначеної судом, не спростовують вірний висновок суду першої інстанції з цього питання.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін можливе, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виснує, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , та апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Конякіним М. С., не містять доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 січня 2025 року підлягає залишенню без змін, а подані апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційні скарги не підлягають до задоволення, то судові витрати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ними.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Конякіним Михайлом Сергійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 березня 2025 року.

Головуюча                                                                                       Т. М. Шемета

Судді:                                                                                    О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук