Справа №: 343/1452/24

Провадження №: 2/343/120/25

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року                                                                        м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Нікіфорової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 343/1452/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування – Служба у справах дітей Вигодської селищної ради Івано – Франківської області, про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітньої дитини,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 та її представниці – адвокатки Оленин О.Ф.,

відповідача - ОСОБА_2 та його представника – адвоката Палєя Ю.А.,

представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: органу опіки та піклування – Служби у справах дітей Вигодської селищної ради Івано – Франківської області – Шопоняк Н.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом (а.с. 1-6) до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування – Служба у справах дітей Вигодської селищної ради Івано – Франківської області, в якому просить:

- щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, стягувати з відповідача на її користь аліменти, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано. За час перебування в шлюбі, в них, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 не забезпечує сина матеріально, жодних коштів на його утримання протягом останнього року не надає. Посилаючись на норми СК України, в частині обов`язкову батьків утримувати дитину, зазначаючи, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, має постійне місце роботи та стабільний дохід, інших осіб на утриманні не має, позивачка просить стягувати з нього щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу).

Також, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що їхній з відповідачем син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на дитячий аутизм. Вона, відповідач та син зареєстровані у м. Львові. Однак, після початку війни, за спільною згодою з відповідачем, вона з дитиною переїхала до своїх батьків в с. Шевченкове Калуського району Івано – Франківської області. В квітні 2022 року, вона з дитиною, також за згодою відповідача, поїхала в Естонію для лікування сина. Дитина в Естонії пройшла належне лікування та мала відповідний догляд, там же дитина відвідувала дитячий садок. В травні 2024 року вона з дитиною повернулась в Україну, до своїх батьків. Оскільки рішенням суду про розірвання шлюбу між нею та відповідачем ОСОБА_2 не було вирішення питання про місце проживання дитини, між ними з цього приводу виник спір. Позивачка ОСОБА_1 вказує, що вона усвідомлює свою відповідальність за виховання та піклування сина. У будинку її батьків створені належні умови для комфортного проживання, виховання, навчання та розвитку дитини. Дитина у будинку має окрему кімнату та всі умови для виконання занять для його розвитку. Син поставлений на облік в місцевий заклад охорони здоров`я. Також нею вирішується питання про влаштовування сина в Долинський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Теплий дім» Івано – Франківської обласної ради. Вона дбає про сина, має самостійний дохід. В той же час, житлові умови за місцем реєстрації (м. Львів) є поганими. Оскільки відповідач ОСОБА_2 хоче відібрати у неї дитину і між ними існує спір щодо місця проживання дитини, вона змушена звертатись до суду із даним позовом. У зв`язку із наведеним вище, просить визначити місце проживання малолітнього сина разом з нею.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця – адвокатка Оленин О.Ф. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Позивачка ОСОБА_1 додатково зазначила, що вона має самостійний дохід, оскільки їй виплачується соціальна допомога в розмірі більше 8 000 грн щомісячно. Окрім цього, пояснила, що дитині на даний час в її супровіді надаються необхідні реабілітаційні, психолого – педагогічні та корекційно – розвиткові послуги спеціалістів.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Палєй Ю.А. у судовому засіданні зазначили, що стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів – покладаються на розсуд суду. Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини разом із позивачкою – заперечують та просять у її задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції послались на те, що в Естонії, під час лікування сина, позивачка ОСОБА_1 почала зустрічатись з іншим чоловіком. Позивачка протиправно, без згоди відповідача, змінила місце проживання дитини. Остання також відмовилась від лікування сина в Естонії, що може створювати реальну небезпеку для його життя і здоров`я. Відповідач визнає, що їхній син є дитиною із захворюванням. Позивачка ОСОБА_1 порушивши їхню домовленість стосовно проходження лікування сина за кордоном, зараз намагається узаконити місце проживання дитини разом з нею. Вказує, що у квартирі в м. Львові, дитині також були створені комфортні умови для проживання.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: органу опіки та піклування – Служби у справах дітей Вигодської селищної ради Івано – Франківської області – Шопоняк Н.М. у судовому засіданні підтримала висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із позивачкою ОСОБА_1 . Пояснила, що комісією з питань захисту прав дитини, в тому числі, було проведено обстеження умов проживання дитини, які є комфортними для її життя.Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вигодської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір"ю ОСОБА_1 .

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

04 липня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання за участю сторін.

Відповідач ОСОБА_2 на електронну пошту суду 06.08.2024 надіслав заяву про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку із наміром укласти угоду із адвокатом для надання йому правової допомоги.

Представницею третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: органу опіки та піклування – Служби у справах дітей Вигодської селищної ради Івано – Франківської області – Шопоняк Н.М., 28.08.2024 через канцелярію суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Представниця позивачки ОСОБА_1 – адвокатка Оленин О.Ф. 02.09.2024 через канцелярію суду подала заяву про проведення підготовчого судового засідання без їх участі.

02 вересня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_2 на електронну пошту суду 03.10.2024 надіслав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із його захворюванням.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Палєй Ю.А. через систему «Електронний суд» 07.11.2024 подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із тим, що лише 07.11.2024 між ним та відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги і ним було підготовлено ряд процесуальних документів, але у зв`язку із закриття поштових установ він не встиг їх направити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Палєй Ю.А. через систему «Електронний суд» 12.11.2024, 18.11.2024, 22.01.2025 подав: відзив, в якому просив поновити строк на його подання; клопотання про зобов`язання органу опіки та піклування – Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради провести обстеження житлово – побутових умов місця проживання дитини у м. Львів; клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції з приміщення іншого суду та клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалами суду від 18.11.2024, 21.11.2024, 27.01.2025, відмовлено у задоволення клопотання про поновлення пропущеного стоку для подання відзиву та такий залишено без розгляду, задоволено клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Позивачка ОСОБА_1 13.02.2025 на електронну пошту суду надіслала клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із погіршенням здоров`я її представниці, а 18.02.2025 через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі, в яких просила поновити строк на їх подання.

26 лютого 2025 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання додаткових пояснень у справі.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Згідно із копією рішення Сихівського районного суду міста Львова від 06.03.2023, яке набрало законної сили 06.04.2023, справа №464/93/23 (а.с. 9-10), шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 – розірвано.

Із наданих стороною позивачки документів (а.с. 15-26), судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , хворіє на: відхилення мовної та мовленнєвої функції; відхилення психічної функції (психічний розлад).

Згідно із довідкою №505 від 19.06.2024 КНП «Центру первинної медичної допомоги» Вигодської селищної ради (а.с. 43), дитина ОСОБА_3 , знаходиться на диспансерному обліку в Шевченківській АЗПСМ КНП «ЦПМД» Вигодської селищної ради.

Відповідно до акта від 07.05.2024 №92 (а.с. 12), складеного старостою Шевченківського старостинського округу Б.Прокопишиним та жителями села: Пігілем Ю.В., Тринок Б.Й., позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 , проживають у будинку батька позивачки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із актом обстеження матеріально – побутових умов і сімейних обставин від 19.06.2024, складеного старостою Шевченківського старостинського округу Б.Прокопишиним та жителями села: Пігілем Ю.В., ОСОБА_5 (а.с. 41), умови проживання ( АДРЕСА_1 ) позивачки ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 , є задовільними.

Довідкою старости Шевченківського старостинського округу Б.Прокопишина від 19.06.2024 №31 (а.с. 42), підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 , з 25.05.2017 по 26.04.2021 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про рух коштів, позиваці ОСОБА_1 щомісячно нараховується 8 044,70 грн соціальних виплат.

Згідно із висновком про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 67-69), затвердженого рішенням виконавчого комітету Вигодської селищної ради Івано – Франківської області від 23.08.2024 №647 (а.с. 66), комісія з питань захисту прав дитини вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю – ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов`язку щодо утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та наявність спору щодо місця проживання дитини.

ІV. Оцінка суду:

заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши наявні у справі докази і встановивши фактичні обставини справи, суд приходить такого висновку.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За правилами, передбаченими ст. 180-184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Отже, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, незалежно від того, одружені вони, чи їх шлюб розірвано.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

В ч. 1 ст. 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Оцінюючи положення ст. 180 СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення права дитини на рівень життя, необхідний для її гармонійного розвитку, є спільним обов`язком батьків, тобто матері та батька.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В той же час, поняття «мінімум» визначає крайню межу, а ч. 2 ст. 182 СК України зобов`язує встановити розмір аліментів необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

В даному контексті суд пов`язує поняття гармонійного розвитку із процесом виховання дитини, як всебічно та гармонійно розвиненої особистості - члена суспільства у демократичній державі, якою проголошена Україна. Такий процес можливий лише при повній взаємодії всіх ланок суспільства: сім`ї, навчально - виховних закладів, громадських формувань, спеціальних інституцій держави. І лише комплексний підхід може принести очікувані результати. Він передбачає забезпечення єдності вимог у системі всебічного гармонійного виховання, а також єдності й узгодженості форм, засобів і методів впливу на особистість та включає завдання морального, розумового й фізичного виховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.11.2020 у справі № 523/2927/18.

Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею. Відповідач ОСОБА_2 повинен брати участь в забезпеченні сина всім необхідним, однак не робить цього, тому позивачка просить стягувати з нього аліменти, які забезпечать регулярне щомісячне утримання дитини, визначивши їх у частці від його заробітку (доходу).

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України та приходить переконання, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід щомісячно стягувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відтак стягнення аліментів слід розпочати від дня пред`явлення позову, як це визначено ч. 1 ст. 191 СК України, і проводити в такому розмірі до досягнення дитиною повноліття, що відповідає положенням ст. 183 СК України.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно із ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання, зокрема, її батьків.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В ч. 1, 2 ст. 155 СК України зазначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно (ст. 157 СК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Вимогами ч. 1 ст. 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, що проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить про те, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такий висновок є сталим у практиці Верховного Суду (зокрема постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 14.02.2019, справа №377/128/18).

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування.

Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема, суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь - яких сімейних конфліктів. Основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини мають враховуватись найкращі інтереси дитини, слід встановлювати всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька, як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);

- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

- стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку), тощо.

Крім того, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено ст. 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя.

Згідно з ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який хворіє дитячим аутизмом. Дані обставини визнаються сторонами.

Між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 існує спір щодо місця проживання малолітньої дитини.

Також судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем існують неприязні особисті стосунки.

Водночас, вирішуючи питання щодо місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом враховується, що дитині на час розгляду справи виповнилось 7 повних років, він разом із матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 , проживають у будинку батьків останньої, у якому згідно із висновком комісії з питань захисту прав дитини, санітарний стан – задовільний, в будинку прибрано, їжа приготовлена, продукти харчування в достатній кількості. Для дитини облаштовано місце для розвитку та дозвілля, місце для сну і відпочинку. Для дитини також є гойдалка, гамак, пісочниця. Мама – позивачка ОСОБА_1 , активно займається розвитком дитини. Також судом встановлено, що дитина хворіє дитячим аутизмом, що потребує посиленого, постійного догляду за нею. Окрім цього, дитина стоїть на обліку в закладі охорони здоров`я за теперішнім її місцем проживання.

Отже, суд враховує добросовісне виконання матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 , батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання, розвитку та лікування, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, чи негативно впливу на її виховання та розвиток.

Не встановлено судом неналежного виконання позивачкою ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, адже відомостей про те, що до неї правоохоронними органами чи судом застосовувались заходи впливу, вона притягувалась до відповідальності, суду не надано. Не вказала про дані обставини і представниця органу опіки та піклування – Служби у справах дітей Вигодської селищної ради Івано – Франківської області.

Законодавство України не містить правових норм, які б наділяли будь - кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей – це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно.

Окрім цього, слід зазначити, що дитина ОСОБА_3 , який хворіє, на даний час перебуває разом з матір`ю та дідусем і бабусею, тобто у близькому для нього оточенні, оскільки як встановлено з матеріалів справи, він з позивачкою був зареєстрований за теперішнім місцем проживання з 2017 по 2021.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що дану позовну вимогу слід задовольнити та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 .

Водночас, суд акцентує увагу відповідача ОСОБА_2 на тому, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не позбавляє його права спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки, батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, вияв турботи відносно неї та участі у її вихованні.

При цьому, суд відхиляє доводи позивачки ОСОБА_1 про неналежні умови проживання в м. Львові, в квартирі відповідача ОСОБА_2 , оскільки доказів цього нею не надано, а надані нею фотокопії (а.с. 45) не беруться судом до уваги, оскільки досліджуючи такі, неможливо точно встановити де саме вони зроблені.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони відповідача ОСОБА_2 про те, що позивачка ОСОБА_1 відмовилась продовжувати лікування дитини в Естонії, чим ймовірно створила реальну небезпеку для життя і здоров`я дитини, оскільки суду не надано доказів про те, що дитині не була надана вся медична допомога, яка планувалась надати, чи дитина потребувала подальшого лікування, однак через дії позивачки цього зроблено не було, чи доказів про те, що лише за кордоном дитина потребує лікування і в Україні їй такого лікування не може бути надано.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 3 ст. 2 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.

V. Розподіл судових витрат:

беручи до уваги те, що позов в частині стягнення аліментів підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави суд стягує судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., від попередньої сплати якого позивачка ОСОБА_1 звільнена.

На підставі викладеного, ст. 51, 55 Конституції України, ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 141, 155, 161, 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. 141, 430 ЦПК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування – Служба у справах дітей Вигодської селищної ради Івано – Франківської області, про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити.

Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 02 липня 2024 року і проводити до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: І.М.Андрусів