1Справа № 331/24/22 2/335/29/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                                        Шалагінової А.В.,

за участі секретаря судового засідання                Савченко О.І.,

позивача (в режимі відеоконференції)                 ОСОБА_1 ,                        

представника позивача                                адвоката Шкабуро О.В.,

представника відповідача                                адвоката Шоніної (Ящук) О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини,

                                               ВСТАНОВИВ:

05.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з донькою, визначити позивачеві способи та порядок участі у спілкування та вихованні доньки за таким графіком:

- безперешкодні зустрічі з дитиною без участі матері за місцем проживання батька, у парках, на дитячих майданчиках, дитячих торгово-розважальних центрах, цирку, театрі, кіно: кожного вівторка та четверга з 15:00 до 20:00 год.;

- безперешкодні зустрічі з дитиною без участі матері за місцем проживання батька два рази на місяць з ночівлею з 12:00 год. суботи по 19:00 год. неділі;

- безперешкодне проведення відпустки з дитиною без участі матері дитини – щороку у літній період строком на 7 діб, у зимовий період строком на 7 діб;

- безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження доньки – кожного року 15 червня з 08:00 год. до 22:00 год.;

- безперешкодна участь у спільному святкуванні державних свят України – на кожне державне свято України з 08:00 год. до 22:00 год.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 25.05.2013, який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2018 у справі № 331/8774/17. Від шлюбних відносин сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання дитини визначене разом із матір`ю рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2021 у справі № 331/333/21.

Після припинення шлюбних відносин у сторін виникли непорозуміння щодо участі позивача у вихованні доньки та спілкування із нею. Позивач після розірвання шлюбу намагався налагодити зв`язок із донькою, приймати участь у її вихованні, забезпечувати її усім необхідним для розвитку та становлення як особистості, у добровільному порядку позивач надавав грошові кошти на утримання дитини. Проте, відповідачка чинить перешкоди у його спілкуванні з донькою, заблокувала телефонні дзвінки та повідомлення у всіх месенджерах та соцмережах, за місцем проживання двері не відчиняє. За місцем навчання дитини інформацію також йому не надано із посиланням на карантинні обмеження. Крім того, він подарував дитині телефон, але відповідачка вилучила його разом із сім-карткою з метою обмеження спілкування. Отже, на даний час позивач повністю позбавлений можливості взяття участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, чим порушуються не тільки його права як батька, а також права дитини. Зазначене обмеження у спілкуванні негативно впливає на розвиток дитини, її свідомість. Оскільки мирно врегулювати спір відповідачка не бажає, він змушений звернутись до суду із цим позовом.

Посилаючись на положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989, прецедентну практику Європейського суду з прав людини, вимоги Сімейного кодексу України, просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачки судові витрати по справі (т. 1 а.с. 3–6).

Відповідачка в особі свого представника адвоката ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, зазначивши у відзиві, що після розірвання шлюбу з позивачем дитина ОСОБА_3 проживає з відповідачкою та знаходиться на її повному утриманні. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу), починаючи з 02.09.2020 і до повноліття дитини. Позивач вказане рішення не виконує, має заборгованість зі сплати аліментів розміром 72 408,56 грн. Доказів, що позивач в добровільному порядку надавав грошову допомогу, позивач не надав.

Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2021, яким визначено місце проживання дитини з матір`ю, встановлено, що з 11.08.2021 ОСОБА_1 самовільно змінив місце проживання дитини без повідомлення матері, а саме у вказаний день він взяв доньку на прогулянку на 2 години та скрився у невідомому напрямку. Впродовж 3-х місяців мати намагалась розшукати дитину, зверталась до суду, поліції, органів опіки та піклування, журналістів, але фактично була позбавлена спілкування з дитиною. Про ці обставини позивач у позові не зазначив. Згодом стало відомо, що він вивіз дитину до міста Києва, а потім намагався незаконно перетнути кордон з дитиною без дозволу відповідачки шляхом пропозиції неправомірної вигоди працівнику прикордонної служби. На теперішній час у провадженні Сумського районного суду Сумської області наявне кримінальне провадження № 587/16/22 за даним фактом. Після того, як дитина була повернута матері, вона розповіла їй жахливі речі про позивача, який виявляв до неї агресію, підіймав на неї руку, залякував. Відповідачка зверталась до психолога та до органу опіки та піклування, однак, у зв`язку із початком війни була змушена покинути територію України задля безпеки життя дитини.

Зауважує, що позивачем не надано доказів обставин, на які він посилався, зокрема щодо перешкод з боку адміністрації гімназії у спілкуванні з дитиною, а також щодо придбання дитині мобільного телефону, утримання дитини тощо.

З наведених підстав просила у задоволенні позовних вимог відмовити (т. 1 а.с. 107–110).

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2022 справу передано на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю (т. 1 а.с. 51–52).

10.02.2022 справа надійшла до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою від 11.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання, витребувано у Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району висновок щодо розв`язання спору згідно з положеннями ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України (далі – СК України) (т. 1 а.с. 55).

08.06.2022 органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надіслано лист № 01-10/512 про неможливість надання висновку, у зв`язку із перебуванням ОСОБА_2 разом з дитиною за кордоном.

25.07.2022 від позивача надійшла заява про забезпечення позову (т. 1 а.с. 74-77).

Ухвалою суду від 26.07.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про встановлення графіку участі у вихованні та спілкуванні із дитиною про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2   до ухвалення судом рішення у цій справі забезпечити спілкування (контакт) малолітньої ОСОБА_3  з батьком  ОСОБА_1 в телефонному режимі по відео- або аудіозв`язку, в тому числі у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp п`ять разів на тиждень, а також повідомити його про місце перебування, стан здоров`я, умови проживання, харчування дитини (т. 1 а.с. 79-80). Ця ухвала була скасована постановою Запорізького апеляційного суду від 20.12.2022. Однак, постановою Верховного Суду від 16.08.2023 постанова суду апеляційної інстанції скасована, а ухвала суду першої інстанції – залишена в силі (т. 2 а.с. 25–30).

12.12.2022 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шоніної (Ящук) О.В. надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів (т. 1 а.с. 107-124).

03.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про виклик свідків (т. 1 а.с. 131-151). В обґрунтування відповіді на відзив зазначав, що з розрахунку заборгованості по аліментам, що надала відповідачка, випливає, що він сплачував аліменти з вересня 2020 р. до квітня 2022 р. на регулярній основі. У квітні 2022 р. через втрату роботи та воєнний стан його дохід значно погіршився, через що і виникли складнощі в сплаті аліментів. Насьогодні він знайшов роботу та продовжує сплачувати аліменти, про що надав відповідні квитанції. Рішення щодо необхідності перевезення дитини було обумовлене тим, що під час зустрічі дитина скаржилась на мати, що остання рідко готує їсти, холодильник в них пустий тощо. Крім того, дитина не відвідувала додаткові заняття. Крім того, дитина хворіла і мала певні захворювання, потребувала медичного догляду та спеціального харчування, а відповідачка цими питаннями не займалась. Коли дитина проживала з позивачем, він займався її розвитком, лікуванням та харчуванням. Він перевіз дитину до м. Києва у серпні 2021 року, коли ще не було рішення суду про визначення місця проживання дитини. Відповідачка не надала жодних доказів тому, що він перешкоджав дитині у спілкуванні з матір`ю. Також зазначив, що наразі його вина у вчиненні злочину не встановлена судом, що підтверджується витягом з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості». У листопаді 2021 року він мав намір поїхати з дитиною у санаторій «Углич» на оздоровлення. Посилання відповідачки на його агресію по відношенню до дитини доказами також не підтверджено. Натомість, до позову долучений висновок психолога, який спростовує дані обставини. Вважає, що факт невизнання позову і оскарження ухвали суду від 06.07.2022 у цій справі відповідачкою підтверджує, що вона чинить перешкоди у спілкуванні з донькою. Посилаючись на вказані обставини, релевантну практику Верховного Суду, просив позовні вимоги задовольнити.

У цей же день, позивач подав клопотання про направлення судового доручення до компетентного суду (органу) Республіки Чехія для проведення окремих процесуальних дій (т. 1 а.с. 152-153).

Ухвалою суду від 16.01.2023 частково задоволено клопотання представника відповідача про витребування у Сумського районного суду Сумської області належним чином засвідчену копію вироку від 09 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 587/16/22 (1-кп/587/107/22) за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України, а також копію обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 166-167).

Також, ухвалою суду від 16.01.2023 задоволено клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 169).

14.02.2023 від Сумського районного суду Сумської області надійшла витребувана інформація (т. 1 а.с. 175-181).

Ухвалою суду від 16.02.2023 частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави (т. 1 а.с. 188-189).

Також, ухвалою суду від 16.02.2023 зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини – до надходження відповіді від компетентного органу Республіки Чехія на судове доручення про надання правової допомоги (т. 1 а.с. 190).

31.05.2023 від заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист про направлення вищевказаного доручення до Міністерства юстиції України 24.05.2023 за вих. № 20303/11.5-04 (т. 1 а.с. 214).

20.11.2023 від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли документи, складені під час виконання на території Чеської Республіки судового доручення (т. 1 а.с. 216 «а»-250 «б»).

Ухвалою суду від 21.11.2023 поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини (т. 2 а.с. 1).

Ухвалою суду від 27.11.2023 виправлено описку в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2023, а саме невірно зазначену дату та час призначення підготовчого судового засідання «16 лютого 2023 року на 13:00 годину» виправлено на вірну дату та час «09 січня 2024 року на 14:30 годину» (т. 2 а.с. 4).

09.01.2024 від позивача надійшло клопотання про витребування в органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради висновку щодо встановлення графіку участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини (т. 2 а.с. 32-37).

Ухвалою суду від 09.01.2024 частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зобов`язано орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надати суду висновок щодо розв`язання спору у цій справі, витребуваний відповідно до ухвали судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2022 року, на підставі інформації та документів, що стосуються справи, одержаних, у тому числі, шляхом спілкування із ОСОБА_2 та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами відеозв`язку, бесід із родичами, знайомими тощо, із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання дитини неможливо (т. 2 а.с. 46-47).

12.03.2024 надійшов висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району № 01-12/0153 від 28.02.2024 (т. 2 а.с. 57).

Ухвалою суду від 12.03.2024 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2024 (т. 2 а.с. 61–62).

18.04.2024 від представника відповідачки надійшла заява про виклик свідків та допит малолітньої ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 69–70).

Також, 18.04.2024 від представника відповідачки надійшли клопотання про долучення доказів (т. 2 а.с. 74–75, 81–82).

Ухвалою суду від 18.04.2024 поновлено представнику відповідачки процесуальний строк на звернення із заявою про виклик свідків. Заяву про виклик свідків задоволено частково, визначено здійснити виклик у судове засідання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У задоволенні заяви в частині допиту у судовому засіданні дитини ОСОБА_3 відмовлено (т. 2 а.с. 110–111).

07.05.2024 від позивача надійшла заява про зміну предмету позовних вимог (т. 2 а.с. 120–122).

21.05.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (т. 2 а.с. 146-146а).

Ухвалою суду від 31.05.2024 заява ОСОБА_1 про зміну предмета позову повернута без розгляду (т. 2 а.с. 169–170).

Під час судового розгляду сторони відмовились від виклику та допиту свідків, з урахуванням чого ухвалою суду (протокольно) було змінено обсяг дослідження доказів по цій справі в частині дослідження показань свідків.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав, що викладені у ньому.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду свого представника.

Представник відповідачки у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив ухвалити рішення в інтересах дитини. В подальшому у судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням положень ст. 223 ЦПК України суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки та представника третьої особи.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, дослідивши письмові та інші докази, що наявні у матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 25.05.2013. Шлюб розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2018 у справі № 331/8774/17 (провадження № 2/331/414/2018), яке набрало законної сили 26.04.2018 (т. 1 а.с. 10–11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останньої серії НОМЕР_1 , виданого повторно 18.12.2020 Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 479 від 03.07.2012 (т. 1 а.с. 9).

Дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 . Місце проживання дитини з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , визначене рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2021 у справі № 331/333/21 (провадження № 2/331/731/2021), яке набрало законної сили (т. 1 а.с. 12–25).

На даний час дитина проживає з матір`ю за межами території України.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 Сімейного Кодексу України (тут і далі - СК України, в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Вирішуючи позовні вимоги щодо порядку участі у вихованні та спілкуванні позивача ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 суд виходить з того, що фактично з 2022 року позивач не має можливості безперешкодно брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України та введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану дитина разом з матір`ю ОСОБА_2 проживає поза межами України.

Згідно з матеріалами, які надійшли на виконання судового доручення про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави (Чехії), малолітня ОСОБА_3 проживає у м. Маріанські Лазні Чеської Республіки в готелі «Косшут», перебуває під опікою матері з 19.01.2022 на підставі постанови суду від 19.01.2022. Проведено обстеження умов проживання дитини, яким встановлено, що у входу в кімнату з правої сторони є велика шафа для одягу й ліжко, стіл зі стільцями, невеликий холодильник та три односпальні ліжка. Дитина зі слів матері відвідує місцеву школу, а також вчиться в українській школі он-лайн. На першому поверсі готеля є кухня, де можна готувати їжу. Дитина була веселою, іноді вступала в розмову, одяг на дитині був пристойний та чистий (переклад на а.с. 19, 22 т. 2). Разом із тим, докази на виконання ухвали суду не були надані, оскільки мати дитини не виходила на зв`язок. Крім того, Окружний суд у м. Хеб зробив запит до початкової школи м. Маріанські Лазні, на який отримано відповідь, що в цьому навчальному році ОСОБА_8 не відвідувала школу. Мати під час канікул повідомила класного керівника по телефону про те, що вони переїжджають назад в Україну (переклад на а.с. 20-21 т. 2).

Разом із тим, станом на час розгляду справи відповідачка з дитиною не повернулась до України і продовжує знаходитись за кордоном, проживає у Німеччині, що встановлено висновком органу опіки та піклування у цій справі (а.с. 57 т. 2).

При цьому, протягом розгляду цієї справи позивач не мав можливості спілкуватись із дитиною, брати участь у її вихованні, внаслідок чого звертався до суду із заявою про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою суду від 26.07.2022 шляхом зобов`язання  ОСОБА_2  до ухвалення судом рішення у цій справі забезпечити спілкування (контакт) малолітньої ОСОБА_3  з батьком  ОСОБА_1 в телефонному режимі по відео- або аудіозв`язку, в тому числі у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp п`ять разів на тиждень, а також повідомити його про місце перебування, стан здоров`я, умови проживання, харчування дитини (т. 1 а.с. 79-80). Ця ухвала була скасована постановою Запорізького апеляційного суду від 20.12.2022. Однак, постановою Верховного Суду від 16.08.2023 постанова суду апеляційної інстанції скасована, а ухвала суду першої інстанції – залишена в силі (т. 2 а.с. 25–30).

Після розгляду Верховним Судом вищезазначеного процесуального питання, ухвала суду про забезпечення позову від 26.07.2022 перебувала на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби, та внаслідок її невиконання за поданням державного виконавця були внесені відповідні відомості до ЄРДР. На даний час вказане подання державного виконавця та інші дії та рішення державного виконавця у межах вказаного виконавчого провадження оскаржуються ОСОБА_2 у судовому порядку.

Зазначені обставини у їх сукупності доводять той факт, що права позивача як батька дитини, регламентовані вищезазначеними положеннями ст.ст. 141, 153, 157 СК України, зокрема, на участь у вихованні дитини та спілкування із нею є порушеними саме відповідачкою. Зазначені порушення прав позивача підлягають усуненню у спосіб, передбачений ст. 159 СК України.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 28.02.2024 № 01-12/0153, з ОСОБА_2 проведена бесіда через месенджер «Viber», вона надала свої письмові пояснення, повідомивши, що перебуває в Німеччині з донькою з 01.10.2023, дитина відвідує там місцеву школу, планують залишатись в Німеччині до закінчення воєнного стану. Також ОСОБА_2 заперечила проти спілкування батька з дитиною, оскільки батько, за словами матері, у серпні 2021 року взяв ОСОБА_8 на прогулянку та не повернув додому, після чого мати не бачила доньку протягом 3-х місяців, не знала про її психологічний та фізичний стан. За словами матері, батько намагався незаконно вивезти дитину до Російської Федерації. Також проведена бесіда з малолітньою ОСОБА_3 через месенджер «Viber», за підсумками якої вона надала свої письмові пояснення, в яких повідомила, що категорично відмовляється від спілкування з батьком, тому що він її викрав, не дозволив спілкуватися з матір`ю, під час перебування дитини у батька він ображав її, називав мати дитини поганими словами, піднімав руку на дитину. Згідно з актом та висновком оцінки потреб ОСОБА_1 , складні життєві обставини в його родині відсутні, стан задоволення потреб дитини невідомий, оскільки протягом 2-х років батько не міг з нею побачитись, спілкуватись. Зі слів батька, мати перешкоджає спілкуванню та зустрічам з донькою. Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 13.02.2024 за місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) створені належні умови для доньки. З урахуванням викладеного, думки батьків, дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити такий порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини за умови згоди дитини: щовівторка з 15:00 год. до 20:00 год., два рази на місяць по суботах з 12:00 год. до 19:00 год., спільне проведення відпустки з дитиною протягом 7 днів, спільне проведення Дня народження з дитиною відбувається за погодженням з матір`ю дитини, за бажанням самої дитини (а.с. 57 т. 2).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як зазначено судом вище, органом опіки та піклування визначено таку форму участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком як зустрічі з дитиною за визначеним графіком, спільне проведення відпустки протягом 7 днів та святкування Дня народження. Суд не знаходить підстав для відступлення від такої позиції органу опіки та піклування у цій справі, однак, вважає за доцільне встановити такі зустрічі за участі матері дитини ОСОБА_2 , з урахуванням таких обставин.

Так, надаючи оцінку аргументам представника відповідачки, а також доводам самої відповідачки, які вона зазначила під час бесіди із представниками органу опіки та піклування, суд виходить з того, що основною підставою заперечень відповідачки проти спілкування дитини із батьком є те, що ОСОБА_1 було самостійно змінено місце проживання дитини.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2021 у справі № 331/333/21 (провадження № 2/331/731/2021), яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 на власний розсуд, всупереч розпорядженню голови Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району № 25р від 26.01.2021, яким місце проживання дитини визначено разом з матір`ю, з 11.08.2021 змінив місце проживання дитини, без повідомлення адреси матері. На час прийняття рішення в матеріалах справи відсутня інформація про місце перебування дитини, умови її проживання, навчання тощо. Через дії ОСОБА_1 мати дитини ОСОБА_2 позбавлена можливості спілкування з донькою (а.с. 16 т. 1).

Та обставина, що ОСОБА_1 мав намір вивезти дитину на лікування до Російської Федерації у санаторій (а.с. 135–139 т. 1) не спростовує факту порушення прав дитини та матері дитини з боку позивача, адже ці дії позивач мав погоджувати із відповідачкою спільно в силу вимог ст. 157 СК України, що ним зроблено не було. Окрім того, позивачем не було доведено нагальної потреби виїзду з дитиною у санаторій саме до країни-агресора, зважаючи на те, що з 2014 року Російською Федерацією було окуповано частину території України. Сам факт намагання позивача за відсутності згоди матері дитини незаконно, з наданням неправомірної вигоди службовій особі прикордонної служби, перетнути з дитиною державний кордон у напрямку Російської Федерації встановлений вироком Сумського районного суду Сумської області від 09.01.2022 у справі № 587/16/22 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 332, ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України, яким ОСОБА_1 на підставі угоди про визнання винуватості засуджено до покарання у виді штрафу (а.с. 176–178 т. 1).

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що дійсно станом на час виникнення спірних правовідносин, між батьками малолітньої ОСОБА_9 не досягнуто згоди щодо спільної участі у вихованні дитини та спілкуванні із нею. Позивач намагався на власний розсуд змінити місце проживання дитини, обмежував спілкування дитини з матір`ю протягом декількох місяців. Відповідачка, так само, починаючи з моменту виїзду з дитиною за кордон у 2022 році внаслідок воєнного стану, хоча і з поважної прочини, однак також змінила постійне місце проживання дитини, обмеживши можливість позивача виховувати дитину та спілкуватись із нею. Вказані відносини між сторонами по справі, безумовно, не могли не вплинути на психологічний стан дитини, її відношення до батька, зокрема, і на її небажання на даний час спілкуватись із батьком, про що дитина надала свої письмові пояснення, в яких категорично заперечує проти спілкування із батьком через те, що останній її «викрав, не дозволяв спілкуватись з мамою…ображав, називав маму поганими словами, підіймав на неї руку» (а.с. 90 т. 2).

При цьому, у даному випадку суд не враховує як доказ наданий позивачем до позову висновок психолога щодо психологічного дослідження малолітньої ОСОБА_3 , оскільки він складений за наслідками проведення обстеження 20-29 вересня 2021 року (а.с. 26 т. 1), тобто до вищезазначених подій, а відтак, є неналежним доказом, який не доводить та не спростовує обставин, які мають значення у цій справі.

Разом із тим, при вирішенні справи суд має виходити саме із якнайкращих інтересів дитини, які полягають у тому, що дитина має виховуватися і розвиватися у безпечному середовищі, у психологічно сприятливому кліматі, що мають їй забезпечувати саме обидва батьки за погодженням між собою.

При цьому, суд враховує і те, що законні підстави для обмеження або припинення спілкування позивача із дитиною відсутні.

Наявність заборгованості у позивача зі сплати аліментів (а.с. 111 т. 1) не є підставою для обмеження батька у правах з виховання та спілкування з дитиною.

Тому, з урахуванням усіх вищезазначених обставин, враховуючи висновок органу опіки та піклування, суд вважає, що саме у найкращих інтересах дитини буде забезпечення можливості її спілкування з батьком, однак, у присутності матері, що забезпечить дитині можливість почуватися у безпеці.

Водночас, суд вважає за необхідне відступити від висновку органу опіки та піклування також і в частині необхідності надання згоди дитиною на зустрічі із батьком, оскільки з огляду на вік дитини, відсутність протягом тривалого часу особистого контакту батька з дитиною, можливість матері формувати негативне ставлення до позивача, що перед початком зустрічей може створити батьку перешкоди у формуванні довірливих відносин з донькою, та враховуючи постійне проживання дитини разом із матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.

Тому, у даному випадку суд вважає можливим визначити такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 : у формі зустрічей щовівторка з 15:00 год. до 20:00 год., кожну першу та третю суботи місяця з 12:00 год. до 19:00 год. з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку в присутності матері дитини ОСОБА_2 ; спільне проведення відпустки з дитиною протягом 7 днів один раз на рік в присутності матері дитини ОСОБА_2 ; спільне проведення Дня народження з дитиною за погодженням та за участі матері дитини ОСОБА_2 . При цьому, суд також вважає за доцільне визначити можливість зустрічей батька з дитиною в режимі он-лайн (за допомогою телефону та відеозв`язку), оскільки дитина на даний час знаходиться поза межами України, а позивач не має змоги виїхати за межі України з урахуванням встановлених чинним законодавством обмежень на час воєнного стану. Крім того, на даний час не є можливим спрогнозувати, чи повернеться дитина до України після припинення дії воєнного стану, а тому при вирішенні цього питання суд виходить саме з обставин, які об`єктивно існують на час судового розгляду, а саме того, що дитина проживає у іншій країні. Тому, забезпечення можливості спілкування батька з дитиною може відбуватися в режимі он-лайн у разі неможливості особистого спілкування.

На переконання суду, такі способи участі батька у вихованні дитини будуть відповідати як його інтересам, так і інтересам малолітньої дитини, та будуть достатніми для забезпечення його участі у процесі виховання дитини на даному етапі її розвитку, враховуючи її вік, заняття, умови проживання на теперішній час.

Враховуючи конкретні обставини даної справи, суд вважає на даний час передчасним вирішення питань щодо перебування дитини у позивача під час зустрічей, відпустки, відзначення державних свят, оскільки перебування дитини за відсутності матері із батьком протягом тривалого часу, на переконання суду, з урахуванням наявної у дитини реакції на батька, тривалого періоду відсутності спілкування із батьком, буде додатковим стресом для дитини, та не призведе до налагодження стосунків між ними.

При цьому, суд зауважує, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Отже, вимоги первісного позову суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню у вищенаведений спосіб.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи немайновий характер позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто у розмірі 454,00 грн. (50% від 908,00 грн.) (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 4, 76-80, 141, 247, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини задовольнити частково.

Визначити такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

у формі зустрічей щовівторка з 15:00 год. до 20:00 год., кожну першу та третю суботи місяця з 12:00 год. до 19:00 год. з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку в присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

спільне проведення відпустки з дитиною протягом 7 днів один раз на рік в присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

спільне проведення Дня народження з дитиною за погодженням та за участі матері дитини ОСОБА_2 ;

безперешкодного спілкування за телефоном та засобами відеозв`язку у разі неможливості особистої зустрічі ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 у вищезазначені дні в присутності матері дитини ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору розміром 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2022 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене та проголошене 17 березня 2025 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Третя особа-1 – Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, адреса місцезнаходження: вул. Сєдова, буд. 5, м. Запоріжжя.

Суддя                                                                        А.В. Шалагінова