Справа № 204/12579/24

Провадження № 2/204/1121/25

РІШЕННЯ

іменем України

18 березня 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого – судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 121749 грн та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів в сумі 21800,95 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем та відповідно до довідки відповідача заборгованість останнього перед позивачем по заробітній платі становить 121749 грн. Також вказує, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 21800,95 грн.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано докази у Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова».

25 грудня 2024 року відповідач отримав в електронному вигляді ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками до його електронного кабінету, проте будь-яких заяв по суті справи не подавав.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

Позивач з 10 серпня 1983 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем (а.с.17-19).

Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 28 листопада 2024 року №25/118, позивачу станом на 28 листопада 2024 року не виплачена заробітна плата у сумі 121749 грн, у т.ч. по місяцям: за червень 2021 року – 4771 грн; за липень 2021 року – 2937 грн; за жовтень 2021 року – 5255 грн; за листопад 2021 року – 6759 грн; за грудень 2021 року – 3842 грн; за січень 2022 року – 1791 грн; за лютий 2022 року – 2603 грн; за березень 2022 року – 996 грн; за квітень 2022 року – 997 грн; за березень 2023 року – 8580 грн; за квітень 2023 року – 7724 грн; за серпень 2023 року – 3837 грн; за грудень 2023 року – 2478 грн; за січень 2024 року – 8306 грн; за лютий 2024 року – 5048 грн; за березень 2024 року – 9657 грн; за квітень 2024 року – 6009 грн; за травень 2024 року – 6425 грн; за червень 2024 року – 6535 грн; за липень 2024 року – 7342 грн; за серпень 2024 року – 5094 грн; за вересень 2024 року – 7820 грн; за жовтень 2024 року – 6943 грн (а.с.20).

Вирішуючи позовні вимоги судом враховується наступне.

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом враховуються роз`яснення викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем складає 121749 грн.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням предмету та підстави позову, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, буде стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 121749 грн. Зазначену суму заробітної плати позивачу станом на час розгляду справи судом не виплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати судом враховується наступне.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Стаття 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлює, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно ст.2 Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

На підставі положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Порядок).

Пунктом 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 визначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

За змістом наведених норм права компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд бере розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат, наведений позивачем, відповідно до якого сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить 21800,95 грн.

Наведений розрахунок відповідачем не спростовано.

Зазначена сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180,18, 162.1.3,168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Розподіляючи судові витрати судом враховується наступне.

Згідно частин 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1435,50 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем до позовної заяви додані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору №Т2/30 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 09 грудня 2024 року; копію Акта виконаних та підготовлених до виконання послуг до Договору № Т2/30 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 09 грудня 2024 року, відповідно до якого вартість послуг становить 2500 грн; копію ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.21-24).

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши зміст та обсяг наданих робіт, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 2500 грн обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності та справедливості.

Крім того, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 121749 (сто двадцять одна тисяча сімсот сорок дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 21800 (двадцять одна тисяча вісімсот) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1435 (одна тисяча чотириста тридцять п`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд.1, ідентифікаційний код 14308368.

Головуючий