Справа № 159/1534/25

Провадження № 2/159/833/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 березня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі судді Чалого А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою в якій просить визнати за нею право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перед відкриттям провадження у справі, суд з`ясовує чи подано позовну заяву із додержанням вимог, викладених у статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Ціна позову визначається відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦПК України.

Всупереч даній вимозі, в позовній заяві ціну позову не вказано.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В позовній заяві позивачка зазначає, що їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, на підтвердження надає лист завідуючої Ковельською державною нотаріальною конторою Луцик Н.А. від 22.08.2024 № 1129/01-16.

Згідно ч. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

В матеріалах позову відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Отримання постанови про відмову вчиненні нотаріальної дії має важливе значення, оскільки з часу відмови обчислюється строк для звернення до суду, і надання належної оцінки обґрунтованості вимог позивача неможливо без з`ясування причин та мотивів відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Отже реалізація права на звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадщину здійснюється після відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Вказані обставини є перешкодою для відкриття провадження в цивільній справі.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення вищезазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Суд акцентує увагу позивачки на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачці у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, роз`яснивши, що в разі їх не усунення в цей строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачці.

Копію ухвали надіслати позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяА. В. Чалий