ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року

м. Київ

справа № 620/4132/24

адміністративне провадження № К/990/41772/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів Коротких А.Ю., Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

У цій справі позивач - ліцензований постачальник природного газу побутовим споживачам оскаржив до суду постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про накладення штрафу за порушення Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, а також розпорядження цього ж органу про усунення вказаних порушень шляхом сплати компенсації споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд у задоволенні позову відмовив, вказавши, зокрема, що у спірних відносинах надання компенсації споживачам здійснюється самостійно постачальником у порядку, розмірах та у строк, визначені законом. Подання заяв про виплату компенсації є правом споживачів, а не їх обов`язком.

Під час розгляду справи у касаційному порядку перед Верховним Судом постало питання про те, чи зобов`язаний постачальник самостійно визначити споживачів, щодо яких недотримано мінімальні стандарти якості обслуговування, обчислити суму компенсації та сплатити її споживачам, відносини з якими у постачальника вже відсутні у зв`язку з переходом споживачів до іншого постачальника, або ж надання вказаної компенсації у такому разі можливе виключно на підставі письмових заяв споживачів.

Верховний Суд вважає, що постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та споживача, якому він має надати таку компенсацію, та надає її без додаткового звернення зі сторони споживача.

Звернення з заявою як до поточного так і до попереднього постачальника про надання компенсації є правом, а не обов`язком споживача, й виникає у разі ненадання її постачальником. Закон не містить норм які б визначали наявність вищевказаної заяви споживача як обов`язкової передумови для виплати йому постачальником (попереднім постачальником) компенсації.

Отже відсутність заяв споживачів про надання компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не звільняє постачальника, у тому числі попереднього постачальника, від обов`язку надати таку компенсацію.

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» (далі також ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ», Товариство, позивач) здійснює діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також Національна комісія, НКРЕКП, відповідач) від 16 травня 2017 року № 653.

2. У період з 20 жовтня по 02 листопада 2023 року НКРЕКП провела перевірку ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» за період діяльності з 01 квітня 2023 року по 19 жовтня 2023 року з питань дотримання вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201 (далі також Ліцензійні умови), а саме:

- підпункту 18 пункту 2.2. глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності затвердженої НКРЕКП щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку, зокрема форми № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за ІІ-й квартал 2023 року;

- підпункту 23 пункту 2.2. глави 2 Ліцензійних умов у частині надання документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менше як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), зокрема звітності за формою № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за ІІ-й квартал 2023 року, що містить достовірні дані;

- підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРКЕП, зокрема дотримання пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, якими визначено перелік мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21 вересня 2017 року № 1156 (зі змінами; далі також Мінімальні стандарти та вимоги), щодо забезпечення мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газ споживачу, надання споживачам компенсації у разі недотримання мінімальних стандартів якості.

3. За результатами перевірки складено акт від 02 листопада 2023 року № 453, в якому зафіксовані порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, а саме:

- пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу;

- пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;

- пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Мінімальних стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

4. На підставі акту перевірки від 02 листопада 2023 року № 453, відповідач прийняв постанову, якою наклав на ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» штраф у розмірі 172 924 грн., за порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.

5. Розпорядженням НКРЕКП від 29 листопада 2023 року № 322-р позивача зобов`язано усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, в частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 15 грудня 2023 року сплатити компенсацію 449 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог, про що повідомити НКРЕКП.

I.ІІ Короткий зміст позовних вимог

6. У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому просило: визнати протиправними та скасувати постанову відповідача від 29 листопада 2023 року № 2255 та розпорядження від 29 листопада 2023 № 322-р (далі також спірні, оскаржені постанова та розпорядження).

7. В обґрунтуванні підстав позову та зазначених у ньому вимог позивач наводив аргументи про те, що у спірних правовідносинах зі сторони Товариства відсутні дії, які могли б становити склад правопорушень, у зв`язку з вчиненням яких відповідач прийняв оскаржені постанову та розпорядження.

8. Позивач зазначав, що спірні рішення прийняті НКРЕКП без урахування усіх обставин справи, які мають значення для їх прийняття, тому такі адміністративні акти не відповідають критеріям, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, є необґрунтованими, у зв`язку з чим вважав, що вони є протиправними та підлягають скасуванню.

I.IIІ Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 03 липня 2024 року, яким позов задовольнив повністю, а саме: визнав протиправними та скасував оспорені Товариством постанову та розпорядження Національної комісії.

10. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 жовтня 2024 року таке рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

11. Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції погодився з доводами Національної комісії про те, що Товариство, виступаючи у спірних правовідносинах ліцензованим постачальником природного газу побутовим споживачам, не дотрималось вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, та всупереч пунктів 3.1, 3.2 та 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, не здійснило своєчасного повернення наявної у побутових споживачів переплати вартості природного газу на їх поточний рахунок й не сплатило 449 споживачам передбачену законом компенсацію за недотримання вказаних Мінімальних стандартів та вимог.

12. У зв`язку з цим апеляційний суд вважав, що оспорені Товариством постанова про накладення штрафу за вчинення вищенаведених порушень та розпорядження з вимогою про їх усунення, прийняті Національною комісією, є правомірними та скасуванню не підлягають.

13. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими аргументи ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» щодо неможливості надання вищевказаної компенсації у зв`язку з відсутністю договірних відносин з побутовими споживачами починаючи з травня 2022 року й нездійсненням постачання природного газу таким споживачам, невиставленням їм відповідних рахунків за поставлений природний газ.

14. З цього приводу в оскарженій постанові наведені мотиви про те, що згідно з пунктом 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, якими визначено перелік мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, надання компенсації споживачам здійснюється попередніми постачальниками за недотримання мінімального стандарту якості щодо повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами, які надавалися споживачами разом із письмовими вимогами щодо повернення переплати та відповідно до яких ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» було здійснено повернення коштів вказаним споживачам.

15. Отже апеляційний суд виснував, що Товариству були відомі поточні рахунки побутових споживачів та їх банківські реквізити, необхідні для здійснення відповідних нарахувань та виплати наданої компенсації у строк, встановлений законом, а тому визнав безпідставними покликання позивача на відсутність ділових відносин між ним та вказаними у спірних постанові та розпорядженні побутовими споживачами.

16. Апеляційний суд відхилив твердження Товариства щодо відсутності у нього обов`язку надати компенсації споживачам згідно з вимогами Мінімальних стандартів без самостійного звернення побутових споживачів й в цій частині аргументів виснував, що відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів, передбаченої положеннями пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, не є підставою для ненадання компенсації, оскільки подання такої заяви є правом, а не його обов`язком споживача.

17. Покликання скаржника на те, що затримка у наданні компенсації побутовим споживачам спричинена форс-мажорними обставинами у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів про неможливість дотримання ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» установлених НКРЕКП мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу саме через такі обставини, а також зауважив, що вказане Товариство не знаходяться на територіях, на яких велись бойові дії у І кварталі 2023 року або тимчасово окупованих російською федерацією.

18. З огляду на вищезазначене апеляційний суд констатував, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення поданого у цій справі позову є таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а ухвалене судом рішення не відповідає закону та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

I.IV Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

21. Вказану підставу мотивує тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: положення абзацу першого пункту 3, пунктів 3.7, 3.8, 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу та порядок надання компенсації споживачам за їх недотримання, абзацу 4 пункту 24 Розділу ІІІ та пункту 11 розділу V Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496.

22. Зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо наявності підстав сплати попереднім постачальником природного газу компенсації побутовим споживачам згідно з Мінімальними стандартами та вимогами до якості обслуговування споживачів природнього газу та порядку надання компенсації споживачам за їх недотримання, й механізму надання споживачеві такої компенсації попереднім постачальником, з яким у споживача припинені правовідносини.

23. Скаржник наголошує, що відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року № 198, починаючи з 01 травня 2022 року, усіх побутових споживачів ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» переведено на постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а фактично таке переведення відбулось на платформі ГТС України у липні 2022 року - після офіційного опублікування та набрання чинності наказом Міністерства енергетики України від 28 червня 2022 року № 216.

24. У зв`язку з цим Товариство зазначає, що втратило зі свого Реєстру постачальника всіх побутових споживачів, а отже й можливість нарахувати їм компенсацію за недотримання мінімальних стандартів.

25. У касаційній скарзі підкреслюється й те, що повернення переплати вартості природного газу попереднім постачальником було включено до Мінімальних стандартів та вимог починаючи лише з 01 січня 2023 року після внесення змін наказом НКРЕКП від 10 листопада 2022 року № 1415, тоді як визначений у Правилах постачання природного газу строк проведення остаточних розрахунків із споживачами, зазначеними у матеріалах перевірки та оскаржених у цій справі адміністративних актах Національної комісії, минув ще до отримання вимог від споживачів про повернення їм переплати вартості природного газу.

26. Також звертає увагу, що відповідно до пункту 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та вимог для виплати компенсації постачальником є саме факт звернення самого споживача до попереднього постачальника природного газу.

27. У відзиві на касаційну скаргу Національна комісія покликається на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності у спірних відносинах підтверджених доказами форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили дотримання Товариством Мінімальних стандартів та вимог щодо своєчасного повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутових споживачів та своєчасного надання їм передбаченої законом компенсації.

28. Зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції по суті виявлених перевіркою порушень Ліцензійних умов, у зв`язку з якими Національна комісія прийняла оскаржені Товариством постанову та розпорядження.

29. Національна комісія вважає, що прийнята у цій справі постанова апеляційного суду є законною та обґрунтовано і скасуванню не підлягає, у зв`язку з цим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення.

30. НКРЕКП подала до Верховного Суду й клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки висновок Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах наразі відсутній, а його формування є необхідним з огляду на проведення Національною комісією упродовж 2024-2024 років численних аналогічних перевірок та прийняттям НКРЕКП тотожних оскарженим у цій справі постанов про накладення штрафу та розпоряджень про усунення порушень вимог законодавства, які також оскаржуються у низці адміністративних справ (зокрема справи № 620/4039/24, № 380/16680/24, № 140/4936/24, № 140/8177/24, № 120/6977/24, № 120/4228/24, № 120/11367/24, № 120/13147/24, № 240/31863/23, № 240/754/23, № 260/3383/24, № 260/4626/24, № 460/3892/24, № 460/8849/24, № 460/10444/24, № 460/6060/24 та інші).

31. Такі обставини, на думку заявника, засвідчують, що вказана справа містить виключну правову проблему, а тому її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

32. Відповідно до статті 7 Закону України «Про природні монополії», статей 6 та 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», статті 9 Закону України «Про ринок природного газу» та статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 16 лютого 2017 року № 201 затвердила, зокрема, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

33. У пункті 2.1 глави 2 вищенаведених Ліцензійних умов вказано, що господарська діяльність з постачання природного газу здійснюється з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.

34. За приписами абзацу четвертого пункту 24 розділу ІІІ (порядок постачання природного газу побутовим споживачам) Правил постачання природного газу (затверджені постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 06 листопада 2015 року за № 1382/27827) у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.

35. Споживач зобов`язаний здійснити повний остаточний розрахунок з попереднім постачальником. Попередній постачальник не пізніше ніж через шість тижнів після виключення побутового споживача з Реєстру його споживачів в інформаційній платформі зобов`язаний виставити такому споживачеві остаточний рахунок з урахуванням усієї непогашеної суми заборгованості, у тому числі за графіком погашення заборгованості (за його наявності) за договором постачання природного газу. Побутовий споживач зобов`язаний здійснити оплату такого рахунка не пізніше десяти робочих днів з дня виставлення такого рахунка (абзац перший пункту 11 розділу V (Порядок зміни постачальника побутовим споживачем) Правил постачання природного газу.

36. Підпунктом 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: дотримуватись мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.

37. Мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу затверджені постановою Національної комісії від 21 вересня 2017 року № 1156, згідно з пунктом 1.1 розділу 1 ці Стандарти та вимоги визначають перелік мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу (далі - Стандарти та вимоги), що регулюють відносини, пов`язані з розподілом та постачанням природного газу відповідно до мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів, захистом прав споживачів та наданням оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) або постачальником природного газу (далі - постачальник) компенсації за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу та постачання природного газу споживачам або замовникам (у випадку недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів під час приєднання до газових мереж).

38. Згідно з пунктом 1.3 Стандартів та вимог наведені у них терміни вживаються у такому значенні:

мінімальний стандарт та вимоги до якості обслуговування споживачів при наданні послуг постачання природного газу (далі - мінімальний стандарт якості послуги постачання природного газу) - рівень якості обслуговування споживачів при наданні послуг постачання природного газу, який має бути забезпечений постачальником в обсязі та у строки, визначені чинним законодавством, та за недотримання якого споживачу надається компенсація;

компенсація за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг постачання природного газу - грошова сума, що надається споживачу у разі недотримання постачальником мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг постачання природного газу у розмірах, встановлених цими Стандартами та вимогами (абзаци четвертий, шостий).

39. За змістом пунктів 3.1, підпункту 3 пункту 3.2, пунктів 3.4-3.6, 3.8-3.14 вищенаведених Стандартів та вимог постачальник має забезпечити мінімальні стандарти якості послуг постачання природного газу споживачу.

До мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належать:

повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;

У разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог.

Постачальник надає споживачу компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу шляхом врахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожитий природний газ у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості (у разі недотримання мінімального стандарту, визначеного підпунктом 2 пункту 3.2 цієї глави, - з дати зміни умов договору постачання природного газу для непобутових споживачів).

Постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.

Постачальник за домовленістю зі споживачем може надавати компенсацію іншим способом, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.

Постачальник зобов`язаний поінформувати споживача про надання йому компенсації шляхом зазначення у рахунку на оплату природного газу, у тому числі в «особистому кабінеті» споживача на вебсайті постачальника, або листом протягом 10 робочих днів з дня надання компенсації.

У разі ненадання постачальником компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу в порядку, визначеному пунктом 3.4 цієї глави, споживач має право самостійно звернутися до постачальника із заявою за формою, наведеною в додатку 4 до цих Стандартів та вимог.

У разі невиконання постачальником вимог пункту 3.5 цієї глави щодо строків надання компенсацій сума відповідної компенсації подвоюється, а у разі прострочення граничного терміну надання компенсації на понад 90 днів - надається у п`ятикратному розмірі та має бути врахована при розрахунках у найближчому розрахунковому періоді.

У разі невиплати постачальником компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу НКРЕКП з урахуванням даних звітності, та за результатами планових або позапланових перевірок дотримання постачальником ліцензійних умов приймає рішення про накладення штрафу у розмірі, визначеному Законом України «Про ринок природного газу», а також щодо надання споживачам компенсації відповідно до пункту 3.11 цієї глави.

Компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не надається у випадках, якщо недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу було спричинено доведеними:

форс-мажорними обставинами, що підтверджується відповідно до чинного законодавства;

діями споживача, що призвели до затримки у наданні послуг. У разі доведених дій чи бездіяльності споживача, що призвели до затримки в наданні послуг, тривалість такої затримки не включається до тривалості надання послуги. Затримка в наданні послуг має бути документально підтверджена.

Компенсація не надається у разі письмової відмови споживача від отримання компенсації (із зазначенням недотриманого стандарту та розміру компенсації, від якої відмовляється споживач).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

40. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.

43. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається, слугували доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм абзацу першого пункту 3, пунктів 3.7, 3.8, 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, абзацу четвертого пункту 24 Розділу ІІІ та пункту 11 розділу V Правил постачання природного газу, а саме: в частині фактичних підстав надання компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, порядку та механізму надання і виплати такої компенсації попереднім постачальником природного газу побутовим споживачам, правовідносини з якими припинені у зв`язку з переведенням споживачів на постачальника «останньої надії».

44. В обґрунтуванні вищевказаних доводів скаржник наводить аргументи про те, що відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року № 198, починаючи з 01 травня 2022 року відбулось переведення побутових споживачів «заднім числом» до постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», у зв`язку з чим ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» втратило зі свого Реєстру постачальника всіх побутових споживачів, що унеможливило нарахування їм компенсації за недотримання мінімальних стандартів.

45. Також вважає, що відповідно до пункту 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та вимог для виплати компенсації постачальником є саме факт звернення самого споживача до попереднього постачальника природного газу.

46. Надаючи оцінку таким доводам касаційної скарги, Верховний Суд враховує, згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, які відображені у судових рішеннях, за період, який охоплювався проведеною НКРЕКП у спірних правовідносинах позаплановою перевіркою, Товариство як попередній постачальник не повернуло у строк, установлений пунктом 3.2 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та вимог, переплату вартості природного газу на поточний рахунок 449-ти побутових споживачів за їх письмовими заявами, а також не здійснила виплату передбаченої законом компенсації за недотримання таких мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.

47. Отже у спірних правовідносинах мав місце випадок, коли побутові споживачі, яких було переведено на постачальника «останньої надії», на підставі поданих ними письмових заяв вимагали від попереднього постачальника повернення переплати вартості природного газу, яка утворилась за минулі розрахункові періоди.

48. У такому разі застосуванню підлягають норми підпункту 3 пункту 3.2 розділу 3 Мінімальних стандартів та вимог, які чітко встановлюють граничний строк, упродовж якого, зокрема й попереднім постачальником, має бути здійснене повернення переплати вартості природного газу, а саме - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.

49. Якщо повернення переплати вартості природного газу не було здійснене у межах вищезазначеного строку, то наступний після закінчення такого строку день є першим днем недотримання мінімального стандарту якості.

50. За змістом же пунктів 3.5 та 3.8 розділу 3 Мінімальних стандартів та вимог компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу надається постачальником споживачу, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами, у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості.

51. При цьому в пункті 3.6 цих же Мінімальних стандартів та вимог прямо визначено, що постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.

52. З огляду на вищевказане, Верховний Суд висновує, що компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу у спірних правовідносинах мала б бути надана Товариством незалежно від наявності відповідних заяв споживачів про надання такої компенсації у строк не більше 45-ти днів з дня недотримання мінімального стандарту якості, яким є день, наступний після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого підпунктом 3 пункту 3.2 розділу 3 Мінімальних стандартів та вимог.

53. Твердження скаржника про те, що вищезгадана компенсація може бути надана попереднім постачальником лише на підставі відповідної письмової заяви споживача не ґрунтується на правильному розумінні норм пункту 3.10 Мінімальних стандартів та вимог, оскільки звернення із заявою як до поточного так і до попереднього постачальника про виплату компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу є правом, а не обов`язком, й виникає у разі ненадання постачальником такої компенсації. Закон не містить норм які б визначали наявність вищевказаної заяви споживача як обов`язкової передумови для виплати йому постачальником (попереднім постачальником) компенсації.

54. Отже відсутність заяв споживачів про надання компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не звільняє Товариство від обов`язку надати таку компенсацію.

55. Той факт, що вказані у акті перевірки НКРЕКП та спірному розпорядженні побутові споживачі були виключені з Реєстру споживачів ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» у цьому конкретному випадку не становить перешкоди для надання їм компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, оскільки згідно з обставинами цієї справи вимоги усіх 449-ти побутових споживачів про надання такої компенсації були оформлені письмовими заявами із проханням надати компенсацію на їх банківські реквізити, які були зазначені у заявах.

56. Верховний Суд критично оцінює зазначені у касаційній скарзі аргументи про непоширення на спірні у цій справі правовідносини Мінімальних стандартів та вимог у редакції, з урахуванням змін, внесених наказом НКРЕКП від 10 листопада 2022 року № 1415, який набрав чинності з 01 січня 2023 року, оскільки усі побутові споживачі, зазначені в матеріалах проведеної НКРЕКП позапланової перевірки, подали заяви про повернення їм переплати вартості природного газу попереднім постачальником у 2023 році вже після вказаної дати, тобто у період дії підпункту 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, і за такими заявами не було проведено виплат у строк, передбачений зазначеними нормами.

57. Судовим розглядом цієї справи також установлено, що Товариство станом на момент прийняття Національною комісією спірного розпорядження не надало 449-ти споживачам компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу у вигляді неповернення у встановлений строк переплати вартості природного газу.

58. Вищенаведене вказує на обґрунтованість висновків апеляційного суду про те, що ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» допустило порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, не надало компенсацію споживачам за недотримання таких Стандартів та вимог у порядку та розмірах, встановлених законодавством, не усунуло цих порушень самостійно.

59. За вчинення вищевказаних порушень відповідно до статей 17, 19, 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено відповідальність у вигляді штрафу, а тому Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскаржені у цій справі постанова та розпорядження НКРЕКП ґрунтуються на законі, прийняті з дотриманням встановлених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв й тому скасуванню не підлягають.

60. З цих підстав Верховний Суд констатує, що викладений судом апеляційної інстанції висновок про відсутність підстав для задоволення позову у справі, яка розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а прийнята ним постанова є законною та обґрунтованою й скасуванню не підлягає.

61. Стосовно вимоги касаційної скарги про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів підкреслює, що для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного критеріїв.

62. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

63. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

64. У цьому випадку клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду обґрунтоване покликанням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, необхідністю формування такого висновку задля забезпечення належної реалізації повноважень НКРЕКП та наявністю щонайменше 16-ти справ зі схожим предметом спору.

65. Проте наведені НКРЕКП аргументи не розкривають суті існуючої, на думку заявника, виключної правової проблеми з урахуванням елементів якісного критерію такої категорії, а самого лише покликання Національної комісії на масовість прийняття нею аналогічних оскарженим у цій справі адміністративних актів та їх оскарження у судовому порядку щонайменше у 16-ти випадках і прагнення отримати правові висновки суду касаційної інстанції щодо застосування релевантних спірним правовідносинам норм з метою планування діяльності у межах наданої законом компетенції не зумовлюють наявності самостійних та достатніх підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

67. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

68. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та не допустив порушення норм процесуального права, які могли б зумовлювати скасування оскарженої у цій справі постанови, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а тому підстав для його скасування та задоволення касаційної скарги - не вбачає.

69. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець