Справа № 143/1132/24

        ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2025 року                               м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Затоковенко Т. О.,

розглянувши в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Дуби» про розірвання договору оренди земельної ділянки, –

встановив:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голівський В.В., звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі б/н від 30 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дуби» (далі – ФГ «Дуби»), предметом якого є земельна ділянка площею 1,7999 га, кадастровий номер 0523487200:03:000:0096, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Надроссянської сільської ради (Погребищенська міська територіальна громада) Вінницького району Вінницької області (раніше – Чапаєвська сільська рада), на підставі чого державним реєстратором Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області Зарембою Сергієм Володимировичем 18.10.2019 до Державного реєстру речових прав було внесено запис про інше речове право № 33819100 (право оренди за ФГ «Дуби»).

Позов мотивовано тим, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки площею 1,7999 га, кадастровий номер 0523487200:03:000:0096, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Надроссянської сільської ради (Погребищенська ТГ) Вінницького району Вінницької області (раніше Чапаєвська сільськаї рада).

30.08.2019 між ОСОБА_1 та ФГ «Дуби» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

18.10.2019 державним реєстратором Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області Зарембою С. В. вказаний вище договір оренди землі був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесений запис про право оренди цієї земельної ділянки за ФГ «Дуби».

Пунктом 9 договору оренди визначено, що розмір орендної плати носить фіксований характер, а орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2284 грн у рік.

Однак, всупереч умов вказаного договору, відповідачем систематично не виконувався обов`язок зі сплати оренди, а саме упродовж 2019–2023 років, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Посилаючись на наведені обставини, просить розірвати договір оренди землі б/н від 30.08.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дуби».

Ухвалою судді від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 32, 33).

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Голівський В. В. в судове засідання, призначене на 17.03.2025, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог ЦПК України, натомість останній 28.02.2025 через систему «Електронний суд» надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та позивача, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити, не заперечують проти заочного розгляду справи (а. с. 54-56).

Представник відповідача ФГ «Дуби», будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судові засідання, призначені на 09.01.2025, 27.02.2025 та 17.03.2025 (а. с. 47-49, 59-62) не з`явився, про причини неявки суд не повідомлено, відзиву до суду не подано.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на повторну неявку представника відповідача в судове засідання та ураховуючи позицію представника позивача 17.03.2025 судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,7999 га, кадастровий номер 0523487200:03:000:0096, яка розташована на території Погребищенської міської територіальної громади (раніше Чапаєвської сільської ради Погребищенського району Вінницької області), на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 1-1307, видане 21.08.2014 Погребищенською державною нотаріальною конторою (а. с. 6, 7, 10).

Відповідно до змісту ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

30.08.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дуби» укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки (а. с. 11-14), на підставі якого 18.10.2019 року державним реєстратором Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області Зарембою С. В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право оренди цієї земельної ділянки відповідача ФГ «Дуби» за № 33819100 (а. с. 8, 9).

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 44 826 грн 20 коп.

Пунктом 8 Договору визначено, що він укладений строком на 10 (десять) років – з урахуванням ротації культур. Термін закінчення дії договору 31.12.2029 року.

Згідно з пунктом 9 договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2 284 грн у рік.

У п. 11 договору визначено, що орендна плата вноситься не пізніше 31 грудня поточного року. Виплата орендної плати орендарем проводиться з наступного року після укладення договору. Сторони домовилися, що орендна плата сплачується орендодавцю за місцезнаходженням орендаря у бухгалтерії за наступною адресою: с. Спичинці, Погребищенський район, Вінницька область. Якщо орендодавець не звернувся для отримання орендної плати до орендаря за адресою, що вказана вище, у визначені цим договором строки та терміни, орендар звільняється від відповідальності за порушення строків виплати орендної плати. В разі попередньої письмової домовленості між сторонами (письмова заява орендодавця і письмове погодження орендаря), орендар може здійснити виплату орендної плати в зручному для орендодавця місці, або сплатити її шляхом направлення на рахунок, вказаний орендодавцем у письмовій заяві, або в інший спосіб, не заборонений законом. Виплата орендної плати в грошовій формі оформляється сторонами видатковим касовим ордером чи платіжною відомістю, якщо оплата здійснюється в готівковій формі або платіжним дорученням чи грошовим переказом на картрахунок орендодавця або поштовим переказом за місцем проживання орендодавця, якщо оплата здійснюється в безготівковій формі.

Згідно із п. 12 договору за письмовою згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі в межах розміру орендної плати, вказаної у п. 9 договору.

В силу п. 28 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом п. 29 договору орендодавець зобов`язаний своєчасно звертатися за отриманням орендної плати за адресою, передбаченою п. 11 даного договору або своєчасно здійснити інші дії, передбачені п. 11 даного договору, необхідні для отримання орендної плати.

У п. 31 договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, визначену договором.

Відповідно до п. 38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 43 урегульовано, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (а. с. 11-14).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

В силу ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, – право про обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01. 2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до пункту «д» частини 1статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17(провадження № 61-41932сво18) та у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №703/2495/21 (провадження № 61-12107св22) зазначений висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 318/433/18 міститься висновок, що неналежне виконання умов договорів також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість по договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

В ч. 2 ст. 653 ЦК України унормовано, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За змістом ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 покликався на ту обставину, що відповідач всупереч умовам договору оренди систематично не виконує свого обов`язку зі сплати орендної плати та не виплачує її упродовж 2019-2023 років, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Частиною 8 ст. 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77  ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи характер спірних правовідносин, у справах даної категорії на позивача покладається процесуальний обов`язок довести факт укладення договору оренди землі та проведення державної реєстрації іншого речового права (права оренди) за орендарем, а на відповідача довести факт відсутності систематичної несплати орендної плати чи істотності допущеного порушення умов договору.

Проте відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували виплату позивачу орендної плати впродовж 2019-2023 років, тобто не надано суду жодних доказів належного виконання умов договору в частині сплати орендної плати.

Водночас позивачем не надано доказів звернення до бухгалтерії ФГ «Дуби» для отримання орендної плати, однак, на переконання суду, наведена обставина сама по собі звільняє відповідача лише від відповідальності за порушення строків виплати орендної плати у вигляді пені (п. 14 договору) і не може слугувати підставою для звільнення його від виплати орендної плати у встановлені договором строки, що узгоджується із приписами п. 3 ч. 1 ст. 15, ст. 21, ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про оренду землі» та пунктів 11, 14, 41 договору.

Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 покликався на те, що фактично відповідач жодного разу не сплатив йому орендну плату за період використання земельної ділянки, що вочевидь свідчить про те, що він був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору оренди землі.

Суд вважає, що саме відповідач, як більш захищена сторона в договірних відносинах, повинен і мав можливість надати самостійно докази на підтвердження чи спростування суми наявної заборгованості по орендній платі перед позивачем.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2019-2023 років, оскільки неналежне виконання умов договору зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин 1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, то із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Дуби» про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди землі б/н від 30 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дуби», предметом якого є земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 1,7999 га, кадастровий номер 0523487200:03:000:0096, яка розташована на території Надроссянської сільської ради (Погребищенська міська територіальна громада) Вінницького району Вінницької області (раніше Чапаєвська сільська рада), на підставі якого за Фермерським господарством «Дуби» 18.10.2019 державним реєстратором Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області Зарембою Сергієм Володимировичем внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право (право оренди) земельної ділянки за № 33819100.

Стягнути із Фермерського господарства «Дуби» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Дуби», код ЄДРПОУ 41131241, місцезнаходження: вул. Господарська, буд. 1, с. Спичинці Вінницького району Вінницької області, 22250.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 17.03.2025.

Суддя