ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 червня 2007 року Носівський районний суд в складі:

головуючого районного судді Дикого В.М.

при секретарі Верба О.С.

з участю прокурора Савченко В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1

 уродженця і жителя АДРЕСА_1,  громадянина України,

 українця,  освіта вища,  одруженого,  працюючого охоронником АТП 13060 м. Київ,  раніше не

 судимого,  обвинувачуваного по  ст. 364 ч.1,   ст. 388ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1працював директором ТОВ „Носівська машинно-технологічна станція",  будучи службовою особою,  оскільки наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями.

3  серпня 2005 року державним виконавцем державної виконавчої служби Носівського районного управління юстиції на виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 14.06.2005 року було описано та накладено арешт на майно ТОВ „Носівська МТС",  а саме комбайн СК-5 та комбайн КС-6Б. При цьому державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна,  в якому дане майно було перелічене і на нього встановлено обмеження права користування ним,  а саме здійснювати відчуження. Дане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1.,  про що останній особисто розписався у вищевказаному акті. При цьому при складанні цього акта державним виконавцем було попереджено ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за розтрату,  відчуження,  приховування чи підміну описаного майна, а також роз"яснено його право на оскарження дій державного виконавця у начальника відділу державної виконавчої служби та в суді,  про що ОСОБА_1 особисто розписався в акті опису й арешту майна.

4  квітня 2006 року директор ТОВ „Носівська МТС" ОСОБА_1достовірно знаючи про незаконність своїх дій,  продав фізичній особі комбайн СК-5 за 6400 гривень,  що підтверджується накладною №3 від 04.04.2006 року,  при цьому значно занизивши вартість,  оскільки відповідно до договору застави від 11.03.2005 року,  укладеного між ТОВ „Носівська МТС" та ВАТ КБ „Приватінвест"вартість цього ж комбайна оцінена в 37800 гривень. Кошти від продажу комбайна ОСОБА_1 використав для погашення кредиту в Носівському відділенні „Приватбанку".

Допитаний як підсудний ОСОБА_1 винним себе по  ст. 364ч1,   ст. 388 ч.1 КК України визнав повністю і показав,  що в 2002 році він разом з ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5заснували ТОВ „Носівську МТС". На загальних зборах його призначили директором „Носівської МТС". В його обов"язки,  як директора,  входили організація роботи,  доставка запасних частин,  укладення угод від імені товариства,  прийом та звільнення з роботи,  представництво інтересів товариства в державних органах.

Підсудний ОСОБА_1 показав,  що на даний час ТОВ „Носівська МТС" не функціонує.,  товариство перестало функціонувати з того часу як Украгролізинг забрав техніку,  яку надавали в лізинг.

Підсудний ОСОБА_1 показав,  що після створення товариства НАК „Украгролізинг" запропонували сільськогосподарську техніку по договору лізингу і він уклав договір з „Украгролізинг" про надання товариству сільськогосподарської техніки,  а саме двох тракторів ЮМЗ-6,  одного трактора Т-170,  одного трактора Т-25,  сівалки та культиватора загальною вартістю 105000 гривень. Договір уклали на три роки. Цю суму плюс відсотки необхідно було сплачувати на протязі трьох років двічі на рік. Перша проплата була найменшою,  а потім по наростаючій.

Підсудний ОСОБА_1 показав,  що потім він від імені товариства купив два комбайни: СК-5 за 4600 гривень та комбайн КС-6Б за 4500 гривень,  які були у несправному стані. Кошти по договору лізингу сплачувались частинами і у товариства виникла заборгованість.

На кінець дії договору товариство було винне НАК „Украгролізинг" близько 50 тисяч гривень. Строк дії договору лізингу закінчувався 1 листопада 2004 року і якби ці кошти сплатили то техніка залишилась би у власності товариства. У жовтні 2004 року у товариство приїхав директор Чернігівського філіалу „Украгролізингу",  було складено акта про передачу техніки і техніку забрали.

Підсудний ОСОБА_1 показав,  що в 2004 році він оформив цільовий кредит в Носівському відділенні ВАТ АБ „Приватінвест" на суму 46 тисяч гривень,  а під заставу оформили два комбайни СК-5,  який оцінили в 37 тисяч гривень та комбайн КС-6Б,  який оцінили в 65 тисяч гривень. По тих умовах,  які на той час були в банку,  щоб взяти кредит,  то потрібно було щоб вартість заставного майна перевищувала суму кредиту у два рази. Гроші по кредиту він витратив на придбання пального,  мінеральних добрив,  запчастин. Цей кредит був цільовим і його можна було витрачати для купівлі тих товарів,  за допомогою яких можна було б здійснити посівну компанію.

Після того,  як забрали техніку,  то практично вся діяльність товариства закінчилась. На початку 2005 року НАК „Украгролізинг" пред"явило претензію товариству про сплату грошей по договору лізингу в сумі 56958гр 24 коп.,  1453 гривні пені та 8128гр 08 коп. погашення інфляції. В подальшому господарський суд виніс рішення про стягнення боргу,  а виконавчою службою на виконання рішення господарського суду було описано майно товариства та накладено арешт на це майно. В протоколі про накладення арешту на майно його було попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату майна,  яке знаходиться під арештом.

Підсудний ОСОБА_1 показав,  що в квітні 2006 року він продав комбайн СК-5,  на який було накладено арешт,  жителю Запорізької області ОСОБА_6. Цього комбайна він продав готівкою 6400 гривень,  а виручені кошти вніс в Носівське відділення „Приватбанку" в рахунок погашення кредиту,  який був отриманий у вказаному банку.

Проаналізувавши матеріали кримінальної справи суд приходить до висновку,  що ОСОБА_1 зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб,  умисно,  всупереч інтересам служби,  що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам,  вчинив злочин,  передбачений  ст. 364ч.1 КК України.

Крім цього,  ОСОБА_1 своїми діями щодо відчуження майна,  на яке накладено арешт та описано і було йому ввірено,  вчинив злочин,  передбачений  ст. 388 ч.1 КК України.

Таким чином,  ОСОБА_1 винен у вчиненні злочинів по  ст. 364ч.1,   ст. 388ч.1 КК України і підлягає покаранню по вказаних статтях КК України.

Обставин,  що обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

Обставиною,  що пом"якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненому злочині.

ОСОБА_1 згідно санкції  ст. 364 ч.1,   ст. 388ч.1 КК України повинна бути призначена міра покарання в вигляді обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади.

Але основне покарання ОСОБА_1 відбувати не повинен. В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 заявив письмове клопотання про звільнення його від покарання внаслідок акту амністії поскільки він має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_7ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно закону України „Про амністію" від 19.04.2007 року підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань,  не пов"язаних з позбавленням волі,  особи,  засуджені за умисні злочини,  за які законом передбачено покарання менш суворе,  ніж позбавлення волі на строк не більше п"яти років,   які не позбавлені батьківських прав і які на день набрання чинності цим законом мають дітей яким не виповнилося 18 років.

Суд приходить до висновку,  що ОСОБА_1 необхідно звільнити від основного покарання,  а тому керуючись  ст.  ст. 323,  324 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1визнати винним у вчиненні злочинів по  ст. 364ч.1,   ст. 388 ч.1 КК України і призначити йому покарання: по  ст. 364 ч.1 КК України один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду керівника підприємства,  установи,  організації терміном на один рік,  по  ст. 388ч.1 КК України один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду

керівника підприємства,  установи,  організації терміном на один рік.

Керуючись  ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_1 остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів по  ст. 364ч.1,   ст. 388ч.1 КК України шляхом повного складання призначених покарань два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду керівника підприємства,  установи,  організації терміном на два роки.

На підставі  ст. 1 п."б" закону України „Про амністію" від 19.04.2007 року ОСОБА_1 від основного покарання звільнити внаслідок акту амністії.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни -підписка про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.