Справа № 1 -66

2007 рік

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2007 року Ємільчинський районний суд ЖиОСОБА_1рської області

в складі: головуючого - судді  Греська В.А.

при секретарі                                                Остапчук В.П.

з участю прокурора                                      Сьомко Л.І.

адвоката                                                       Купця Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Ємільчине справу по

обвинуваченню

І.ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та жителя АДРЕСА_1,  гр.України,  поляка,  з неповною середньою освітою,  не одруженого,  проживаючого в громадянському шлюбі і маючого на утриманні неповнолітню дитину,  не працюючого,  відповідно до  ст. 89 КК України не судимого по  ст.  ст. 149 4.2, 198 КК України;

2.ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженця с. Бараші та жителя с. Рихальськ Ємільчинського району Житомирської області,  гр.України,  поляка,  з неповною середньою світою,  не одруженого,  проживаючого в громадському шлюбі і маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей,  працюючого заточником пил на лісопильному цеху приватного підприємця «ОСОБА_5»,  раніше не судимого,  військовозобов'язаного по  ст.  ст.  149 ч. 1 КК України;

3. ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  уродженця м. Новоград-Волинського ЖиОСОБА_1рської області,  гр.України,  українця,  не одруженого,  не працюючого,  жителя с. Рихальськ Ємільчинського району Житомирської області,  раніше судимого 27.06.2000р. Н.-Волинським райсудом за  ст.  ст. 81 ч.1, 46-1 КК України до одного року позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на 1 рік,  штраф 680 грн. Постановою Н.-Волинського райсуду 25.12.2000р. відмінено відстрочку виконання вироку від 27.06.2000р. та направлений для відбування покарання. 8.08.2001р. згідно постанови Ізяславського райсуду Хмельницької області звільнений умовно-достроково на 4 місяці 18 днів;

6.02.2003р. Ємільчинським райсудом по  ст. 128 КК України до 150 годин громадських робіт;

4.03.2003р. Н.-Волинським райсудом по  ст.  185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі. 3.06.2005р. згідно постанови Бердичівського райсуду від 1.06.2005р. звільнено умовно-достроково на 9 місяців 3 дні по  ст. 185 ч.2 КК України,  -

 

встановив:

 

В середині листопада 2005 року в денний час підсудний ОСОБА_1 в смт Ємільчине,  з метою вербування людини для її подальшого продажу з метою сексуальної експлуатації,  звернувся до раніше знайомої ОСОБА_4 знаючи про те,  що остання не має роботи,  перебуває у скрутному фінансовому становищі та запропонував їй свої послуги в посередництві у працевлаштуванні на високооплачувану роботу в м. Москві.

 

2

ОСОБА_4 не маючи змоги виправити своє скрутне фінансове становище в смт Ємільчине,

вислухала пропозицію підсудного і дала свою згоду. Таким чином - підсудний завербував

ОСОБА_4 для її подальшого продажу з метою сексуальної експлуатації,  використавши обман та

уразливий її стан.

Біля 1 години 25 хвилин 24.11.2005 року підсудний потягом № 48,  сполученням «Київ-Москва» разом із потерпілою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виїхав в напрямку м. Москви і в період по 16 годину 12 хвилин цього ж дня з ними перетнув державний кордон України з Російською Федерацією. Таким чином підсудний скоїв переміщення потерпілої ОСОБА_4,  ОСОБА_6 через державний кордон України з метою подальшого продажу для сексуальної експлуатації.

Прибувши в м. Москву підсудний реалізовуючи злочинний умисел направлений на оплатну передачу потерпілої ОСОБА_4 з метою подальшої її сексуальної експлуатації привіз до невстановленої слідством квартири,  де діючи згідно заздалегідь розробленого злочинного плану здійснив оплатну передачу ОСОБА_4 невстановленій слідством особі для подальшої сексуальної експлуатації.

На початку червня 2006 року підсудний ОСОБА_1 продовжуючи свою злочинну діяльність,  з метою повторного вербування особи для експлуатації її праці на лісопильному заводі у м. Твері Російської Федерації,  в с. Рихальськ Ємільчинського району звернувся до раніше знайомого ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_5,  знаючи про те,  що він має низькооплачувану роботу,  перебуває у скрутному фінансовому становищі і запропонував йому свої послуги в посередництві працевлаштування на високооплачувану роботу різноробочого у м. Твері на лісопильному заводі,  достовірно розполагаючи іншими даними про оплату праці,  пообіцявши при цьому безкоштовний переїзд до м. Твері,  високі заробітки,  гарні умови проживання та гідне ставлення з боку роботодавців.

ОСОБА_7  не маючи змоги в с. Рихальськ виправити своє скрутне фінансове становище,  вислухавши пропозицію підсудного,  спокусившись можливість отримати високооплачувану роботу в м. Твері,  дав свою згоду. Таким чином підсудний повторно завербував особу для експлуатації її праці,  використавши обман та уразливий стан потерпілого.

Завербувавши ОСОБА_7  підсудний 22.06.2006р. разом із ним автомобілем марки «Nissan Vanette» держ.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8,  якому нічого не було відомо про злочинні наміри підсудного,  виїхали в напрямку м. Твері і в цей же день біля 13 год. 57 хвилин перетнули державний кордон України з Російською Федерацією. Таким чином ОСОБА_1 повторно скоїв переміщення потерпілого за його згодою через державний кордон України для передачі іншій особі з метою подальшої екслуатації на лісопильному заводі.

Прибувши до м. Твері підсудний реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторну оплатну передачу потерпілого ОСОБА_7 з метою його подальшої експлуатації,  повторно здійснив оплатну передачу потерпілого невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_9,  який здійснив експлуатацію потерпілого на належному йому лісопильному заводі протягом 2-3 місяці.

В серпні 2006 року ОСОБА_1 в с. Рихальськ з метою вербування особи для експлуатації її праці на лісопильному заводі в м. Твері Російської Федерації,  звернувся до раніше знайого ОСОБА_10,  знаючи про те,  що він перебуває у скрутному фінансовому становищі і запропонував йому свої послуги в посередництві працевлаштування на високооплачувану роботу різноробочого у м. Твері на лісопильному заводі,  достовірно розполагаючи іншими даними про оплату праці,  пообіцявши при цьому безкоштовний переїзд до м. Твері,  високі заробітки,  гарні умови проживання та гідне ставлення з боку роботодавців.

ОСОБА_10 не маючи змоги в с. Рихальськ виправити своє скрутне фінансове становище,  вислухавши пропозицію підсудного ОСОБА_2 та спокусившись можливістю отримати високоопрлачувану роботу в м. Твері,  дав свою згоду. Таким чином

 

з

ОСОБА_2   завербував   ОСОБА_10   для   експлуатації   його   праці,

Використавши обман та  уразливий стан потерпілого.

Завчасно повідомивши потерпілого про відправлення до м. Твері підсудний в серпні 2006 року разом із ним прибув на залізничний вокзал м. Коростеня,  де в касах вокзалу за власні кошти придбав квиток на потяг сполученням «Київ-Москва» до м. Москви для себе і потерпілого.

Цього ж дня підсудний потягом сполученням «Київ-Москва» з потерпілим виїхали в напрямку м. Москви та перетнули державними кордон України з Російською Федерацією. Прибувши наступного дня до м. Твері підсудний ОСОБА_2 здійснив передачу потерпілого ОСОБА_10 невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_11,  з метою подальшої експлуатації праці потерпілого на лісопильному заводі,  де він експлуатувався до 22.12.2006 року.

В першій декаді грудня 2006 року біля 23 години підсудний ОСОБА_3  перебуваючи в будинку ОСОБА_12 в АДРЕСА_2 скориставшись тим,  що ОСОБА_4 пішла спати в іншу кімнату,  а ОСОБА_12,  ОСОБА_13 пішли до магазину та впевнившись,  що за його діями ніхто не спостерігає,  повторно із стола таємно викрав гроші в сумі 120 грн.,  мобільного телефона «Соні-Еріксон К-750» вартістю 1300 грн.,  силіконового чохла вартістю 20 грн.,  сім-картку мобільного оператора «Білайн» вартістю 30 грн. на рахунку якої знаходилися кошти в сумі 15 грн.,  а всього на загальну суму 1485 грн.,  чим причинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.

Наступного дня,  в денний час,  на автодорозі в с. Рихальськ ОСОБА_3  розповів підсудному ОСОБА_1 про вчинення ним злочину та викрадення належавшого ОСОБА_4 мобільного телефону,  котрий достовірно знаючи,  що даний мобільний телефон «Соні-Еріксон К-750» вартістю 1300 грн. здобутий злочинним шляхом,  придбав його у підсудного ОСОБА_3  та користувався ним протягом півтора місяця.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину не визнав і показав суду,  що їздив із потерпілою ОСОБА_4 до м. Москви,  де вона залишилася з метою працевлаштуватися,  а він поїхав у м. Видне,  звідки повернувся додому в с.  Рихальськ. Ніякої оплатної передачі ОСОБА_4 він не проводив.

Можливо у червні 2006 року до нього звернувся ОСОБА_7 і виявив бажання поїхати на заробітки в Росію. Знаючи ,  що на заробітки їздять брати ОСОБА_14 пояснив йому,  що дане питання треба погодити з ними. Погодивши з ОСОБА_14,  ОСОБА_7 повідомив,  що можна поїхати на заробітки,  після чого на автомобілі поїхали в м.  Тверь Російської Федерації.У м.  Твері разом із іншими приїхавшими працював протягом 2-х неділь після чого повернувся додому. Паспорта у ОСОБА_7 не забирав і нікому його не передавав.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав частково і показав суду,  що на заробітки до м. Твері їздив по власному бажанню після телефонної розмови із підсудним-братом ОСОБА_1,  який повідомив,  що можна працювати і заробити гроші. ОСОБА_10 до нього підійшов сам і запропонував,  щоб він взяв його на заробітки,  після чого разом із ним,  ОСОБА_15,  ОСОБА_16 поїхали до м.  Твері. Під час роботи він виконував фукції бригадира,  рамщика,  точильника пил та працював на рівні з іншими особами. Робота оплачувалася згідно домовленості із власником пилорами.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3  свою вину визнав повністю і показав,  що на початку грудня 2006 року у вечірній час прийшов у квартиру ОСОБА_12 в с. Рихальськ,  де перебувала ОСОБА_4 Вживши спиртні напої ОСОБА_4 пішла спати в іншу кімнату,  а ОСОБА_12 із дружиною вийшли з квартири. Скориставшись тим,  що в квартирі нікого не було він на столі викрав мобільного телефона,  чохла,  сім-картку,  гроші в сумі 120 грн.,  знаючи,  що вони належать ОСОБА_4.Наступного дня зустрів підсудного ОСОБА_1,  якому розповів про вчинення крадіжки та показав мобільного телефона. ОСОБА_1 запропонував,  щоб він мобільного телефона передав йому,  що він і зробив.

Крім повного визнання вини підсудним ОСОБА_3  та незважаючи на те,  що

 

4

підсудний ОСОБА_1 визнав вину частково,  підсудний ОСОБА_1 не визнав вину,  їх вина у вчиненні інкримінованих кожному злочинів доведеними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_4 показала,  що 22-23 листопада 2005 року під час розмови в смт Ємільчине з підсудним ОСОБА_1,  останній їй запропонував поїхати до м. Москви,  пояснивши,  що можна добре заробити. 24.11.2005 року разом із підсудним та ОСОБА_6 приїхали в м. Москву де приїхали за незнайомою їй адресою,  до знайомої ОСОБА_1 жінки на ім'я ОСОБА_17. Під час поїздки ОСОБА_1 забрав у неї паспорта,  якого приїхавши в м. Москву передав незнайомій жінці ОСОБА_17. В м. Москва вона раніше не була. Переговоривши з вказаною жінкою ОСОБА_1 побув добу в м. Москва,  після чого пояснив,  що повертається в с. Рихальськ. ОСОБА_17 її працевлаштовувала,  віддаючи «сутенеру»,  який приходив по неї у вечірній час та завозив на «Ленінградське шосе».Адреси свого перебування не запам'ятала. Одного разу на «Ленінградському шосе» була затримана працівниками міліції,  яким повідомила про перебування її документів - паспорта у ОСОБА_17,  надавши її номер телефона. Після приїзду у відділення міліції ОСОБА_17,  вона була відпущена працівниками міліції.Коли їй набридло торгувати своїм тілом втікла і деякий час проживала та працювала на ринках,  вокзалах м.  Москви.

На початку грудня 2006 року приїхала до брата ОСОБА_12 в с.  Рихальськ. Перебуваючи в його квартирі з ним,  його дружиною,  своїм співмешканцем ОСОБА_3  Вживали спиртні напої. Втомившись пішла спати,  а проснувшись в нічний час виявила,  що на столі викрадено її мобільного телефона,  гроші в сумі 120 грн.

Заявою ОСОБА_18 стверджується те,  що вона просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1,  який під виглядом працевлаштування на ринку м.  Москви вивіз її для подальшої сексуальної експлуатації.

(т.1 а.с. 4)

Свідок ОСОБА_19 в суді показала ,  що в листопаді 2005 року під час розмови з ОСОБА_4 остання повідомила,  що збирається по пропозиції ОСОБА_1 на заробітки в м.  Москву,  оскільки перебуває в тяжкому матеріальному стані. Вона відмовляла ОСОБА_4 їхати на заробітки,  але пізніше дізналася,  що вона поїхала до м.  Москви.В грудні 2006 року ОСОБА_4 говорила,  що ОСОБА_1 викрав у неї мобільного телефона.

З проїздного документу- квитка на потяг « Київ-Москва» виданого ОСОБА_4 слідує,  що вона виїхала 23.11.2005 року о 1год.25 хвилин із м. Київа та прибула до м. Москви 23.11.2005 р. о 16 год. 12 хвилин,  переткнувши таким чином державний кордон України з Російською Федерацією.

(т.1 а.с. 67).

Іміграційною карткою ОСОБА_4 стверджується,  що вона здійснила в'їзд у Російську Федерацію 23.11.2005 р.

(т.1 а.с.  68).

Із показань свідка ОСОБА_20  даних на досудовому слідстві та досліджених судом,  встановлено,  що на початку грудня 2006 року додому повернулася дружина ОСОБА_4,  яка повідомила,  що її до м. Москви привіз ОСОБА_1,  де продав і її змушували займатися проституцією.

(т.2 а.с. 97-98).

Відповідно роздруківки інформації за даними архіву автоматизованої системи оформлення проїзних документів касами Укрзалізниці 23.11.2005 року о 0 год. 40 хв. 53 сек. на потяг № 048 сполученням «Київ-Москва» придбані квитки на ім'я ОСОБА_2,  ОСОБА_4 в один і той самий купейний вагон №4.

(т.1 а.с. 207).

Потерпілий ОСОБА_7  в судовому засіданні показав,  що весною 2006 року в с. Рихальськ підсудний ОСОБА_1 запропонував поїхати на заробітки пообіцявши викокооплачувану роботу біля 700-800 доларів США в місяць,  хороші умови проживання. Після цього разом із ним прийшли до його матері,  яку запевнив,  що все буде хорошо. На той

 

5

час він працював в дослідному господарстві «Рихальське» і мав не високооплачувану роботу,  коштів не вистачало. Через декілька днів ОСОБА_1 повідомив про час від'їзду та пояснив,  що за поїздку заплачено. Автомобілем «мікроавтобус» червоного кольору разом із ОСОБА_5,  ОСОБА_16,  ОСОБА_26 виїхали до м. Твері. Під час коли перетинали кордон з Російською Федерацією ОСОБА_1 забрав у нього паспорта,  якого приїхавши в м. Тверь передав незнайомому чоловіку на ім'я ОСОБА_9.  В ОСОБА_9 працював біля одного місяця,  після чого переїхав працювати до незнайомого на ім'я ОСОБА_11. Коли переїжджав в інше місце роботи ОСОБА_9 його паспорта передав ОСОБА_11. Після приїзду до м. Твері через 2 неділі ОСОБА_1 повертався додому в с. Рихальськ і він висловлював бажання повернутися з ним,  але підсудний запевнив його,  що треба ще попрацювати і при бажанні він повернеться додому коли приїдуть інші хлопці на заробітки. За виконану роботу в ОСОБА_9,  ОСОБА_11 йому жодний не заплатив і він розсердившись на попутних автомобілях,  пішки повернувся в с. Рихальськ. Паспорт залишився в осіб,  в яких перебував на заробітках.

Свідок ОСОБА_20 дала показання про те,  що неї підійшов підсудний ОСОБА_1 і запропонував не перечити їй поїхати на заробітки сину ОСОБА_21 та пообіцяв,  що син через місяць приїде одягнутий,  обутий та заробить гроші. В червні 2006 року син поїхав із підсудним на заробітки і додому повернувся приблизно через 3 місяці без паспорта,  грошей та пояснив,  що додому добрався на попутних автомобілях,  пішки. За паспорта повідомив,  що забрали,  а також розповів,  що під час роботи погрожували і за виконану роботу ніхто коштів йому не заплатив.

Із заяви ОСОБА_7  від 2.01.2007 року слідує,  що він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1,  який вивіз його до Росії для експлуатації його праці.

(т.1 а.с. 14).

Потерпілий ОСОБА_10 в суді показав,  що 30.08.2006 року до нього прийшов підсудний ОСОБА_2 і запропонував поїхати на заробітки до м. Твері пообіцявши високооплачувану роботу сумі 700-800 доларів СІЛА,  проїзд до місця роботи,  оскільки він йому пояснив,  що перебуває в скрутному матеріальному становищі та не має коштів на білет. В м. Твері прибули до незнайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_11,  який в нього забрав паспорта,  появснивши тим,  щоб він не втік. У ОСОБА_11 він працював біля 4-х місяців і коли звернувся за розрахунком останній повідомив,  що не має коштів щоб розрахуватися і заплатив лише 3000 російських рублів на дорогу. Додому поїхати раніше не зміг,  оскільки в нього забрали паспорта і був змушений працювати до 22.12.2006 року.

Протоколом очної ставки від 24.04.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 стверджується те,  що останній під час проведення очної ставки,  підтвердив покази,  які були викладені аналогічно даним ним у судовому засіданні.

(т.2 а.с. 8-9).

При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_3  детально показав на місці обставини вчинення ним злочину

(т.2а.с. 165).

Свідок ОСОБА_22 в суді показала,  що в грудні 2006 року до них приїхала ОСОБА_4 з м. Москви. У вечірній час ОСОБА_4 пішла спати,  вона з чоловіком пішли в магазин,  а в квартирі залишився ОСОБА_3. Повернувшись із магазину побачили,  що ОСОБА_3 в квартирі не має і були відсутні на столі гроші в сумі 120 грн.,  мобільний телефон належавший ОСОБА_4.

Суд показання потерпілих ОСОБА_4,  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_10 про те,  що підсудний ОСОБА_1 вербував,  переміщував за їх згодою через державний кордон України,  здійснював оплатну передачу іншим особам з метою сексуальної експлуатації ОСОБА_4,  експлуатації праці ОСОБА_7 ,  підсудний ОСОБА_1 вербував,  переміщав за його згодою через державний кордон України,  здійснював передачу іншим особам з метою експлуатації праці ОСОБА_10 визнає достовірними,  бо вони логічні,  послідовні і об'єктивно стверджуються доказами дослідженими в судовому

 

6

засіданні. Підстав обмовляти підсудних потерпілими судом не встановлено.

Оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності,  суд вважає доведеною вину всіх підсудних у вчиненні вищезазначених злочинів і дії ОСОБА_1 кваліфікує за  ст. 149 ч.2 КК України,  які виразилися у здійсненні незаконної угоди,  об'єктом якої є людина,  поєднаної з вербуванням,  переміщенням людини за її згодою через державний кордон України,  здійсненні оплатної передачі іншим особам з метою сексуальної експлуатації і експлуатації праці з використанням обману та уразливого стану особи,  вчиненими щодо кількох осіб,  повторно;

за  ст. 198 КК України,  які виразилися в заздалегідь не обіцяному придбанні,  зберіганні майна завідомо здобутого злочинним шляхом.

Дії ОСОБА_2 кваліфікує за  ст. 149 ч.1 КК України,  які виразилися в здійсненні незаконної угоди,  об'єктом якої є людина,  поєднаної з вербуванням та переміщенням особи через державний кордон України,  вчиненими з метою експлуатації,  з використанням обману та уразливого стану особи.

Дії ОСОБА_3  кваліфікує за  ст. 185 ч. 2 КК України так як він таємно викрав чуже майно,  повторно.

Призначаючи покарання підсудним,  суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів,  їх особи та обставини,  що пом'якшують та обтяжують покарання.

За місцем проживання підсудний ОСОБА_1 характеризується позитивно,  відповідно до положень  ст. 89 КК України судимостей не має.

ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_3  за місцем проживання характеризується негативно.

Відповідно до  ст. 66 КК України пом'якшуючими обставинами покарання підсудного ОСОБА_1 суд вважає те,  що він має на утриманні неповнолітню дитину,  є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії,  наявності на утриманні 2-х осіб похилого віку;

ОСОБА_2 те,  що він має на утримання 2 неповнолітніх дітей,  є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії; ОСОБА_3  його щире каяття.

Відповідно до  ст. 67 КК України обтяжуючих обставин покарання підсудних ОСОБА_1,  ОСОБА_2 суд не виявив; обставиною,  яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_3  є рецидив злочинів.

З урахуванням всіх обставин справи,  осіб підсудних суд прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання підсудних без відбування покарання у відповідності до  ст. 75 КК України.

Згідно  ст. 77 КК України в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням додаткова міра покарання у виді конфіскації майна не застосовується. Цивільний позов по справі не заявлено. Судових витрат по справі не має.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог  ст. 81 КПК України. Керуючись  ст.  ст. 323 - 324 КПК України,  суд, -

 

засудив:

 

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст.  149 ч.2,  198 КК України і призначити покарання

за ч.2  ст. 149 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі;

за  ст. 198 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі  ст. 70 ч1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити 5 (п'ять) років позбавлення волі.

 

7

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст. 149 ч.1 КК України,  призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст. 185 ч.2 КК України,  призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до  ст. 75 КК України засуджених ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням строком на 3 (три) роки,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3  від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням строком на 1 (один) рік кожного.

Відповідно до  ст. 76 КК України на засуджених ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3  покласти такі обов'язки:

·   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання,  роботи;

·   періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1,  ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити з тримання під вартою,  на

підписку про невиїзд,  звільнивши їх з під варти із залу суду.

Згідно  ст. 72 КК України зарахувати засудженим в строк відбування покарання час перебування під вартою ОСОБА_1 з 26.01.2007 року по 20.07.2007 року,  ОСОБА_2 з 25.04.2007 року по 20.07.2007 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3  до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписка про невизд.

Речові докази: паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_23,  посвідчення дитини,  яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи,  НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_23,  посвідчення на приписку Міністерства оборони України видане на ім'я ОСОБА_23,  картку фізичної особи - платника податків видану ДПІ у Ємільчинському районі на ім'я ОСОБА_23,  свідоцтво про народження НОМЕР_3 видане на ім'я ОСОБА_23 повернути ОСОБА_23,  в якого вони знаходяться на зберіганні;

· бензопилу «Хаскварна»,  праску «Скарлет»,  жіночого велосипеда «Салют»,  які знаходяться на зберіганні ОСОБА_24 повернути їй;

· барсетку з записною книжкою,  які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СУ УМВС України в Житомирській області повернути ОСОБА_1;

· записну книжку,  яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів СУ УМВС України в Житомитрській області повернути ОСОБА_2;

· проїзного документа,  п'ять папірців неправильної форми з записами,  які   зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СУ УМВС України в Житомирській області - знищити.

-    проїзного документа НОМЕР_4 виданого на ім'я ОСОБА_4,  іміграційну картку

НОМЕР_5 видану на ім'я ОСОБА_4,  квитанції,  що свідчать про погашення

ОСОБА_25 кредиту в АКБ "Правекс-Банк" в кількості 14 штук,  книжку по

експлуатації праски "Скарлет",  товарний чек на придбання праски "Скарлет",  книжку по

експлуатації бинзопили "Хаскварна",  договір на надання кредиту ОСОБА_24,

договір про надання кредиту ОСОБА_1,  договір страхування майна на ім'я

ОСОБА_2,  графік погашення кредиту,  три заяви на отримання грошового переказу

в АКБ "Промінвестбанк» видані на ім'я ОСОБА_2,  три заяви на отримання

грошового переказу в АКБ "Промінвестбанк" видані на ім'я ОСОБА_24 -

залишити при матеріалах кримінальної справи.

 

8

 Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомтрської області через Ємільчинський райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення.