КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2007 № 36/481
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явились (представник ТарасенкоР.А. був присутнійу судовому засіданні 13.11.2007 та 27.11.2007)
від відповідача - Степанов Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2007
у справі № 36/481
за позовом Малого підприємства "СІБ"
до Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"
про стягнення 398806,44 грн.
у судовому засіданні 13.11.2007 було оголошено перерву на 27.11.2007,27.11.2007 - оголошено перерву на 04.12.2007 відповідно до ст. 77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Мале підприємство “СІБ” звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” 398 806,44 грн. витрат понесених на поліпшення орендованого майна.
Позивач уточнив позовні вимоги 15.08.2007 та просив суд стягнути з відповідача 465 867,77 грн., з яких 459 800,40 грн. витрат, понесених на будівництво станції технічного обслуговування, 6 067, 37 грн. витрат, понесених на будівництво легкого павільйону.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2007 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” на користь Малого підприємства “СІБ” 459 800,40 грн. витрат, понесених на будівництво станції технічного обслуговування, 6 067,37грн. витрат, на будівництво легкого павільйону, 3 988,06грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в позові. Відповідач вважає, що рішення прийняте без повного з’ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, мотивів невідповідності висновків, викладених у рішенні та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач у поясненнях на апеляційну скаргу просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2007 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
14.04.1993 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди.
Відповідно до умов договору оренди відповідач передав позивачу в орендне користування частину приміщення, яке знаходиться на 3-вантажному районі площею 287 кв.м під авторемонтні майстерні з окремим входом та виїздом.
Відповідно до п. 3 договору, строк дії договору 20 років з дня підписання договору.
30.10.1995 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди.
Відповідно до умов даного договору відповідач передав позивачу в орендне користування частину приміщення, яке знаходиться на 3-вантажному районі площею 287 кв.м під авторемонтні майстерні з окремим входом та виїздом.
Відповідно до п. 3 договору, строк дії договору 20 років з дня підписання договору.
01.09.2000 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 03-03 нежитлового приміщення і відкритої площадки.
Відповідно до умов договору оренди житлового приміщення і відкритої площадки відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване на 3-му вантажному районі, (три етажна по 59,55кв.м., 240,12 кв.м., 77,59 кв.м.) загальною площею 377,75 кв.м., відкрита площадка загальною площею 450 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 12.
Як встановлено п. 1.3. договору, що орендар бере в оренду нежитлове приміщення площею 377,75 кв.м. для розміщення авторемонтної майстерні з окремим в’їздом та відкриту площадку, яка прилягає до майстерні площею 450 кв.м. для автостоянки.
Пунктом 6.1 договору зазначено, що договір вступає в дію з дня підписання сторонами цього договору, та акту прийому-передачі орендованого приміщення та відкритої площадки та діє до 01.09.2001.
08.06.1993 позивач листом № 2 звернувся до відповідача з проханням надати згоду на закінчення будівництва орендованого приміщення за рахунок Малого підприємства “СІБ”, посилаючись на те, що недобудоване приміщення не може використовуватись під автомайстерню.
Листом № 1361 від 11.09.1996 Подільська районна у м. Києві державна адміністрацію не заперечила проти проектування та будівництва легкого павільйону та навісу біля виробничої будівлі по вул. Електриків, 12а. при умові розробки та затвердження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку, а також отримання згоди Київського річкового порту на вищевказані роботи.
Як вбачається з матеріали справи, відповідач не заперечив проти проектування та будівництва павільйону та навісу біля виробничої будівлі по вул. Електриків, 12 а, про що підтверджує лист № 01-29-296 від 07.10.1996 відповідача.
Позивач звернувся з листом № 23 від 18.07.2002 до відповідача, що в зв’язку з припиненням дії договору оренди № 03-03 від 01.09.2000, що передбачає закінчення договірних стосунків, пропонував розпочати звірку документів, які стосуються капітального будівництва та поліпшення орендованого приміщення з метою встановлення та компенсації позивачем зроблених затрат.
Також, позивач пропонував повторно відповідачу направити повноважних представників для звірки документів, які стосуються капітального будівництва орендованого приміщення, з метою відшкодування позивачу понесених витрат та його прийняття, листом № 28 від 25.12.2002.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2002 залишено постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 по справі № 3/508 без змін, позов Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” до Малого підприємства “СІБ” про виселення задоволене повністю. Виселено Мале підприємство “СІБ” з нежитлового приміщення площею 827,75 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 12, та зобов’язано передати їх Відкритому акціонерному товариству “Київський річковий порт”.
Акт прийому-передачі від 22.03.2004 підтверджує те, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення згідно договору № 03-03 від 01.09.2000 загальною площею 450 кв.м., розташовані на 3-му вантажному районі в технічно справному стані.
Як вбачається з експертного висновку № 7408/7409 від 07.02.2007, що визначити дійсну вартість будівлі станції технічного обслуговування, побудованої в період 1993-1994 р.р., з урахуванням її фізичного зносу на момент оцінки, на час складання висновку не вбачається можливим в зв’язку з тим, що для дослідження не надано документів, в яких було б вказано процент будівельної готовності будівлі (літера “А”) по вул. Електриків, 12 в м. Києві на момент передачі її в оренду Малому підприємству “СІБ”, тобто станом на 14.04.1993 року.
Визначити дійсну вартість легкого павільйону, побудованого в 1997 році з урахуванням його фізичного зносу на момент оцінки, на час складання висновку не вбачається можливим у зв’язку з тим, що для дослідження не надано проектно-кошторисну документацію, затверджену у встановленому порядку, на будівництво легкого павільйону по вул. Електриків, 12 “А” в м. Києві, а також не надано технічну документацію на павільйон.
Вартість виконаних будівельних робіт по спорудженню СТО в м. Києві по вул. Електриків, 12 “А” в м. Києві в період 1993-1994 р.р., по даним наданих для дослідження Актів приймання виконаних підрядних робіт, станом на час складання висновку становить 459 800,40 грн.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки згідно до ст. 257 ЦК України.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущений строк позовної давності, та те, що договір оренди № 03-03 від 01.09.2000 фактично припинив свою дію з 05.02.2002, оскільки акт прийому-передачі свідчить про те, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення 22.03.2004 відповідності до договору № 03-03 від 01.09.2000 загальною площею 450 кв.м., розташовані на 3-му вантажному районі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було завершено будівництво приміщення по вул. Електриків,12“А” в м. Києві, зроблені поліпшення, які не можуть бути відокремлені від об’єкту оренди, тому відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу вартість понесених позивачем витрат на будівництво станції технічного обслуговування та витрат, понесених на будівництво легкого павільйону.
Також, відповідачем не надано належних доказів, що спростовують дані, викладені у висновку судового експерта № 7408/7409 від 07.02.2007.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2007 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2007 - без змін.
Матеріали справи № 36/481 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді