ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року                                                          м. Чернівці

справа № 713/3676/24

провадження №22-з/822/16/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.

секретар Факас А.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

       Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2024 року позов ТОВ «Санфорд Капітал» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №С-118-008790-19-980 від 05.04.2019 року в сумі 106386,02 грн., з яких: 40000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 66386,02 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 1927,51 грн. судового збору; 4137,00 грн. витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Санфорд Капітал» - відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Санфорд Капітал» на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2024 року задоволено.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 19960,45 грн. та 3% річних в сумі 7353,75 грн. - скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення.

Позов ТОВ «Санфорд Капітал» в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 19960,45 грн. та 3% річних в сумі 7353,75 грн. задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» за кредитним договором №С-118-008790-19-980 від 05.04.2019 року інфляційні втрати за період з 06.11.2019 року до 23.02.2022 року в сумі 19960,45 грн. та 3% річних за період з 06.11.2019 року до 23.02.2022 року в сумі 7353,75 грн.

Розподіл судових витрат змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» 6056 грн. судового збору та 5200 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення

10 лютого 2025 року від ТОВ «Санфорд Капітал» до Чернівецького апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8400 грн. за апеляційний розгляд.

Мотивувальна частина

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткової постанови підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До заяви про ухвалення додаткового рішення додано копію ордера серії АЕ №1310920 від 19.08.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3332, копію акту прийняття-передачі послуг з правничої допомоги №7 від 07 лютого 2025 року з якого вбачається, що за складання, підписання та подання апеляційної скарги на рішення суду у справі №713/3676/24 ціна послуги складає 8400 грн, докази направлення копії заяви з додатками відповідачу (а.с.124-128).

Також, матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024 року, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС», відповідно до якого адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати йому на довгостроковій основі правничу допомогу у відповідності до завдання клієнта (а.с.17-20).

ТОВ «Санфорд Капітал» в апеляційній скарзі вказало, що планує понести судові витрати в суді апеляційної інстанції на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, а детальний розрахунок витрат буде наданий суду додатково протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Стороною відповідача заперечень на заяву ТОВ «Санфорд Капітал» щодо стягнення витрат на правничу допомогу не подавалось.

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18).

Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Колегія суддів вважає, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції на правничу допомогу є не співмірною зі складністю справи, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за апеляційний розгляд справи витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст.270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. за апеляційний розгляд справи.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська

І.М. Литвинюк