ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. м. Київ                                                                                   Справа № 911/2064/24  

Суддя:  Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання:  Корж О.І.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  акціонерного товариства «Таскомбанк»

до:  1) приватного підприємства «Виробнича фірма «Полімашпроект»;

2) ОСОБА_1 ,

про  стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача:  не з`явився;

відповідача:  не з`явився, 

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі  - позивач) до приватного підприємства «Виробнича фірма «Полімашпроект» (далі – відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі –  відповідач 2) про стягнення заборгованості в сумі 52  478,15 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем 1 умов Заяви-договору №ID6901368 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток)  від 30.08.2019 року.

Ухвалою суду від 22.10.2024 року позовна заява була залишена судом без руху, на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

25 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, а також клопотання про розгляд справи без його участі, яке було задоволене судом.

Ухвалою суду від 03.09.2023 року відкрите провадження в справі в порядку спрощеного письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

06 листопада 2024 року ухвалою суду постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 11 грудня 2024 року. 

У підготовче засідання представники позивача та відповідачів не з?явились.

Представники відповідачів про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Підготовче провадження в справі закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 12 лютого 2025 року, про що постановлена ухвала суду.

У зв?язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, судове засідання відкладене на 12 березня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 04.02.2025 року.

Представники позивача та відповідачів у судове засідання не з`явились, про причини неявки представники відповідачів суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1  ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача 1, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог  Закону України "Про поштовий зв`язок"  та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених  постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року. 

Згідно з ч. 6  ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідачів про засідання, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2023 року, ухвала суду про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 06.11.2024 року, ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 11.12.2024 року, ухвала суду про відкладення судового засідання від 04.02.2025 року були направлені відповідачам, що підтверджується списками розсилок відправлення судових рішень (ухвал).

Крім цього, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2024 року була вручена відповідачу 1, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0600959005408.

Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду. 

Крім цього, ч. 1  ст. 6 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11  ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 6  ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 1  ст. 232 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Так, відповідно до довідок про доставку електронного листа, долучених до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2024 року, ухвала суду про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 06.11.2024 року, ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 11.12.2024 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 04.02.2025 року доставлені відповідачам до їх електронних кабінетів 03.09.2024 року, 06.11.2024 року,  17.12.2024 року та 05.02.2025 року відповідно.

Також, згідно з ч. 1  ст. 3 Закону України  "Про доступ до судових рішень", для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції  Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного  державного реєстру судових рішень. 

Відповідно до ч. 2  ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний  державний  реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована  система  збирання, зберігання, захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний  державний  реєстр  судових  рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1  ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові  рішення,  внесені  до  Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі  судової влади України. 

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2024 року, ухвала суду про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 06.11.2024 року, ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 11.12.2024 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 04.02.2025 року внесені до Єдиного державного  реєстру  судових  рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9  ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, враховуючи те, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відзивів на позовну заяву не подали, суд розглянув справу за наявними в ній документами.  

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних  висновків.

Згідно з ч. 1  ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що 30 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем 1 була укладена заява  - договір №ID6901368 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ  «Таскомбанк»  (продукт  «Кредит на розвиток бізнесу») (далі -  договір).

Згідно з ч. 1  ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1  ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1  ст. 181 Господарського кодексу України  встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому  Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1  ст. 179 Господарського кодексу України). 

Відповідно до ч. 1  ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 7  ст. 181 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими  Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1  ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1  ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1  ст. 638 Цивільного кодексу України).

Так, відповідач 1 кредитні грошові кошти отримав вчасно та в повному обсязі, проте вчасно їх не повернув.

Відповідно до  ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1  ст. 612 Цивільного кодексу України  встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1  ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до  ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частиною 1  ст. 554 Цивільного кодексу України  встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 2  ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1  ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 2  ст. 543 Цивільного кодексу України  встановлено, що кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1  ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось вище, 09 липня 2019 року між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір поруки № Т 09.07.2019 I 7592 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого, відповідач 2 зобов`язувався перед позивачем відповідати солідарно з відповідачем 1 за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1  ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1  ст. 74 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3  ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б сплату заборгованості за кредитом, відповідач 1 та відповідач 2    суду не надали, тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за кредитом у сумі 32 578,15 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, представник позивача просив стягнути солідарно з відповідачів 19  900,00 грн. заборгованості по комісії.

Відповідно до ч. 1  ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, як уже зазначалось вище, відповідно до п. 2.3.2. договору, розмір комісійної винагороди: 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно).

Документів, що підтверджували б сплату заборгованості по комісії або спростовували б доводи представника позивача, відповідач 1 та відповідач 2    суду не надали, тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості по комісії в сумі 19 900,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись  ст. 124 Конституції України, ч. 1  ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст.  3, ч. 1 ст.  4 Закону України  "Про доступ до судових рішень", ч. ч. 1, 2 ст.  3, ч. 1 ст.  4 Закону України  "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст.  173, п. 3 ч. 1 ст.  174, ч. 1 ст.  179, ч. ч. 1, 2 ст.  180, ч. ч.  1, 7 ст.  181, ч. 1 ст.  193, ч. 1 ст.  202 Господарського кодексу України,  ч. 4 ст.  89, ч. 1 ст.  526, ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554, ч. ч. 1, 2 ст. 543, ст. 610, ч. 1 ст.  612, ч. 1 ст.  626, ч. 1 ст.  628, ч. 1 ст.  638, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст.  1049, ст.  1054 Цивільного кодексу України, ст. ст.  2,  3, ч. ч. 1,  2  ст.  4, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст.  73, ч. ч. 1,  3  ст.  74, ст.  129, ч. 9 ст.  165, ч. 1 ст.  202, ч. 1 ст.  232, п. 2 ч. 6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України, суд 

УХВАЛИВ:

          Задовільнити повністю  позов акціонерного товариства  «Таскомбанк»  до приватного підприємства «Виробнича фірма «Полімашпроект» та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 52  478,15 грн.

          Стягнути  солідарно з приватного підприємства «Виробнича фірма «Полімашпроект» (09117, Київська область, м. Біла Церква, пров. 1-Й Водопійний, будинок, 13-В, код 2431113999) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства  «Таскомбанк»  (01032, місто Київ, вулиця С. Петлюри, будинок 30, ідентифікаційний код 09806443)  32 578,15 грн.(тридцять дві тисячі п?ятсот сімдесят вісім грн. 15 коп.) заборгованості за кредитом;  19 900,00 грн.  (дев?ятнадцять тисяч дев?ятсот грн. 00 коп.) заборгованості по комісії;  2 422,40 грн.  (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) витрат на сплату судового збору.

          Рішення набирає законної сили зв порядку, встановленому  ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

          Повний текст рішення складений 20.03.2025 року.

Суддя                                                                                                                                              С. Грабець