Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року                                                             Справа№640/16729/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

03 жовтня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі – відповідач, Київський виплатний центр), в якому позивач просив:

- визнати бездіяльність Київського виплатного центру та зобов`язати його вчинити певні дії;

- зобов`язати Київський виплатний центр здійснити перерахунок здійсненої ОСОБА_1 виплати;

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, визначену ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням проведених виплат, у сумі 8 179,00 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва справа № 640/16729/22 передана на розгляд судді Катющенко В.П.

05 жовтня 2022 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П. постановила ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішила розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановила строк для подання відзиву на позовну заяву.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі – Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.

П. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі – Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.

На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/16729/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

07 березня 2025 року проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа № 640/16729/22 (провадження № 200/1666/25) передана на розгляд судді Кравченко Т.О.

10 березня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття до провадження адміністративної справи; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов`язав позивача надати власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; витребував у відповідача докази; встановив строк для подання відзиву на позовну заяву.

Про прийняття справи до провадження сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду цієї справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що як учасник бойових дій має право на пільги, передбачені для ветеранів війни – учасників бойових дій, в тому числі на отримання разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551) в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 367).

Позивач доводив, що в порушення вимог ст. 12, ч. ч. 2, 4 ст. 17-1 Закону № 3551 щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік йому виплачена в розмірі 1 491,00 грн, тобто не в повному обсязі.

Вважаючи дії Київського виплатного центру протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Просив задовольнити позов.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Ці обставини також підтверджені відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 10 березня 2025 року № 1183518.

Позивач є ветераном війни – учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Міністерством внутрішніх справ України 17 липня 2015 року.

Відповідач – Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (ідентифікаційний код 22886300) зареєстрований як юридична особа, про що свідчить відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 березня 2025 року № 1183533.

Київський виплатний центр є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого впродовж 2022 року належала виплата грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551.

Як свідчить довідка Київського виплатного центру від 14 березня 2025 року № 044/168-09, перерахування коштів на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі 1 491,00 грн учаснику бойових дій ОСОБА_1 здійснювалось на підставі списку, наданого Національною поліцією України, платіжним дорученням від 13 червня 2022 року № 2485 на спеціальний рахунок Національної поліції України; виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня проводилась за місцем служби, а саме Національною поліцією України.

ОСОБА_1 звернувся до Київського виплатного центру з заявою від 07 вересня 2022 року, в якій просив здійснити перерахунок і виплату недоплаченої йому разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, виходячи з розміру цієї допомоги – п`ять мінімальних пенсій за віком.

У відповідь на цю заяву листом від 15 вересня 2022 року № 051/044/М-1092-14 Київський виплатний центр повідомив таке.

Ч. 5 ст. 15 Закону № 3551 передбачено щорічно до 5 травня учасникам бойових дій надається разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

П. 26 розділу VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення, зокрема, ст. ст. 12-16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання Закону № 3551, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі – Постанова КМУ № 540) перерахування коштів на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 як учаснику бойових дій в 2022 році в розмірі 1 491,00 грн здійснювалось на підставі списку, наданого Національною поліцією України, платіжним дорученням на її спеціальний рахунок.

Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 здійснювалась за місцем служби Національною поліцією України.

Київський виплатний центр повідомив, що разова грошва допомога до 5 травня у 2022 році надана в розмірі відповідно до прийнятої постанови Кабінету Міністрів України, списку, який наданий до Київського виплатного центру, та виділених бюджетних коштів на 2022 рік.

Відтак, відповідач доводив, що підстави для здійснення перерахунку та проведення доплати до виплаченого розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відсутні.

На час судового розгляду докази нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі, визначеному відповідно до ст. 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 367, суду не надані.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи суду не надали.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (ч. 2 ст. 17 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Конституції України забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності у ОСОБА_1  як учасника бойових дій права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551).

Пільги учасникам бойових дій встановлені ст. 12 Закону № 3551.

Законом України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 367), який набрав чинності з 01 січня 1999 року, ст. 12 Закону № 3551 доповнено частиною четвертою наступного змісту:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

На підставі пп. «б» пп. 1 п. 20 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 107) ч. 5 ст. 12 Закону № 3551 викладена в такій редакції:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п. 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону № 107 визнані неконституційними.

У подальшому, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі – Закон № 79), який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551 і Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймав відповідні постанови, якими визначав розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій на окремий бюджетний період.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яким встановлено, що норми і положення ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України вказав, що окреме положення п. 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 з 28 лютого 2020 року ст. 12 Закону № 3551 має застосовуватись в редакції Закону № 367.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин ст. 12 Закону № 3551 діяла у редакції Закону № 367 і передбачала, що розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій становить п`ять мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), мінімальна пенсія – державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ст. 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня – 1 934,00 гривень.

Таким чином, відповідно до ст. 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 367 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2022 році становив 9 670,00 грн (1 934,00 грн х 5).

Водночас 07 травня 2022 року відповідно до ч. 7 ст. 20 та абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі – Постанова КМУ № 540).

Згідно з п. п. 2, 3 Постанови КМУ № 540 Кабінет Міністрів України постановив установити, що:

1) виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертв нацистських переслідувань» (далі – грошова допомога), здійснюється у 2022 році у розмірах не менше, ніж у 2021 році;

2) виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється:

органами Пенсійного фонду України – особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій;

структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад – особам, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби, а особам, які не є військовослужбовцями, поліцейськими, особами начальницького та рядового складу, - на поточні рахунки таких осіб в уповноважених банках.

Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Національній гвардії, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державній податковій службі, Державній митній службі, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Державному бюро розслідувань, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Службі судової охорони, Міністерству юстиції, Управлінню державної охорони, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Офісу Генерального прокурора, Державній судовій адміністрації, Державній спеціальній службі транспорту, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, підприємствам, установам, організаціям доручено забезпечити подання до 31 травня поточного року структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги та не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України.

У разі неможливості забезпечити подання органами, визначеними в абзаці першому цього пункту, до 31 травня поточного року структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги, такі переліки можуть бути подані до 30 вересня поточного року.

П. 1 Постанови КМУ № 540 затверджений Порядок використання у 2022 році коштів для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі – Порядок № 540).

Відповідно до п. 1 Порядку № 540 цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною», для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі – бюджетні кошти).

П. 2 Порядку № 540 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Згідно з п. 3 Порядку № 540 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:

1) щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., - Пенсійний фонд України;

2) щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р.:

структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій (далі – регіональні органи соціального захисту населення);

структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі – місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі – центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

П. 5 Порядку № 540 визначено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються:

Пенсійному фонду України – відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р., на підставі інформації, що обробляється в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах), та витрат на оплату послуг, пов`язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання;

регіональним органам соціального захисту населення – відповідно до поданої ними інформації щодо сум грошової допомоги, сформованої на підставі інформації місцевих органів соціального захисту населення та центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, для проведення виплат особам, зазначеним у абз. 1 пп. 2 п. 3 цього Порядку, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Виплата грошової допомоги здійснюється у розмірах згідно з додатком.

Право на отримання грошової допомоги мають громадяни таких категорій (далі – отримувачі грошової допомоги):

[…]

- учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків;

[…].

Відповідно до п. 6 Порядку № 540 отримувачам грошової допомоги із числа військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу, які проходять службу (крім осіб, зазначених у пп. 1 п. 3 цього Порядку), виплата грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.

Отримувачам грошової допомоги, які не є військовослужбовцями, поліцейськими, особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, служби судової охорони, особами начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби (крім осіб, зазначених у пп. 1 п. 3 цього Порядку), виплата грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на поточні рахунки таких осіб в уповноважених банках.

Згідно з п. 8 Порядку № 540 отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із ст. ст. 6, 7, 9, 10, 10-1 і 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 5 травня поточного року включно, яким не виплачено грошової допомоги станом на 1 липня, мають право звернутися щодо її виплати до місцевого органу соціального захисту населення за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання та отримати її до 30 вересня поточного року.

Постановою КМУ № 540 визначені розміри виплати у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Так, згідно з Постановою КМУ № 540 разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачувалася в таких розмірах:

[…]

учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, – 1 491 гривня;

[…].

Вирішуючи питання щодо розміру разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, право на яку має позивач (п`ять мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 367, або 1 491,00 грн відповідно до Постанови КМУ № 540), суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ч. 1 ст. 17); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (ч. 1 ст. 65).

Конституційний Суд України вказував, що «визначений законами України відповідно до положень ст. 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (ст. 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум»; «соціальні гарантії військовослужбовців випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій» (абз. абз. 10, 11 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004); «норми-принципи ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер» (перше речення абз. 8 пп. 2.2 п. 2 Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

Також Конституційний Суд України у Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 сформулював юридичну позицію щодо розуміння змісту ст. ст. 17, 65 Основного Закону України і визначив, що держава повинна надавати громадянам України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладається обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, встановленими у ст. 46 Основного Закону України; закріплення в Конституції України обов`язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей (абз. абз. 2-4 п. 3 мотивувальної частини).

У Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що приписи ст. 17 містяться в розділі I «Загальні засади» Конституції України, який визначає такі основи конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність України, захист яких покладається на Збройні Сили України та інші військові формування; особлива конституційна процедура внесення змін до цього розділу Конституції України обумовлена специфікою предмета його регулювання – основи конституційного ладу в Україні – зокрема необхідністю забезпечення національної безпеки і оборони України, потребами захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України як суверенної й незалежної, демократичної, соціальної та правової держави; зазначене є підставою для висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту (абз. абз. 1, 3, 4 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

Ч. 5 ст. 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки.

Таке законодавче регулювання здійснює в межах своїх конституційних повноважень Верховна Рада України, яка, маючи можливість діяти на власний розсуд, визначає обсяг соціального захисту військовослужбовців, втілюючи зміст відповідних конституційних принципів з метою забезпечення справедливого механізму відшкодування за заподіяння шкоди їх здоров`ю чи навіть життю, але не порушуючи самої сутності конституційного права на соціальний захист, особливо в разі втрати такими особами працездатності.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

На виконання свого конституційного обов`язку, приписів ч. 5 ст. 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі № 3551 визначила правовий статус ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, обсяг їх соціального захисту та гарантій, зокрема передбачила пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (ст. 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (ст. 13), учасникам війни (ст. 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (ст. 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (ст. 16).

Так, відповідно до ст. 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Закон № 3551 спрямований на захист ветеранів війни шляхом:

створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття;

організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;

виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;

надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я (ст. 1 Закону № 3551).

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону № 3551 нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Вперше щорічна разова грошова допомога до 5 травня учасникам бойових як пільга для особливої категорії осіб, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, була запроваджена з 01 січня 1999 року у зв`язку із доповненням Законом № 367 ст. 12 Закону 3551 частиною четвертою такого змісту:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

В подальшому, ст. 30 розділу IV Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі – Закон № 3235) було установлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону № 3551 здійснюється у таких розмірах: […] учасникам бойових дій – 250 гривень, […].

Ст. 29 розділу IV Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі – Закон № 489) було установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону № 3551 здійснюється у таких розмірах: […]; учасникам бойових дій […], – 280 гривень; […].

Рішенням Конституційного Суду України 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 ст. 29 розділу IV Закону № 489 визнана такою, що не відповідає Конституції України з мотивів того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Конституційний Суд зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України також висловив в п. 6 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002.

На підставі п. 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 107) положення ст. 12 Закону № 3551 щодо щорічної разової грошової допомоги викладено в такій редакції:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п. 20 розділу II Закону № 107 щодо внесення змін до ст. 12 Закону № 3551 визнані неконституційними з мотивів того, що внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі – Закон № 74), пп. 5 п. 63 розділу І якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України був доповнений п. 26, який передбачав, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Впродовж 2014-2022 років Кабінет Міністрів України приймав постанови:

від 16 квітня 2014 року № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;

від 31 березня 2015 року № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;

від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України» Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;

від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;

від 14 березня 2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;

від 20 березня 2019 року № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;

від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;

від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;

від 07 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»,

якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема учасникам бойових дій, і ці розмірі були меншими ніж, визначені у ст. 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 367.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В п. 2.2 мотивувальної частини цього Рішення Конституційний Суд України вказав на те, що:

1) за юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави […]. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» […];

2) Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України;

3) Конституційний Суд України вважає, що встановлення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України іншого, ніж у ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст. 8 Конституції України;

4) забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них ч. 1 ст. 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України в поєднанні з ч. 1 цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Верховний Суд, розглядаючи зразкову справу № 440/2722/20, у рішенні від 29 вересня 2020 року дійшов висновку, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, ст. 13 Закону № 3551 діяла та мала застосовуватись у редакції Закону № 367.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 440/2722/20 залишено без змін, виходячи із визначених у ч. 4 ст. 7 КАС загальних засад пріоритетності Закону № 3551, який має вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» щодо визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.

Внаслідок широкомасштабної військової агресії російської федерації Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (п. 3).

Пп. 2 п. 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Воєнний стан в Україні триває.

Абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 та абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі – Постанова КМУ № 540), якою затвердив Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі – Порядок № 540) та визначив, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах:

[…]

учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, – 1491 гривня;

[…].

Водночас необхідно зазначити, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими.

Починаючи з 24 лютого 2022 року збройна агресія російської федерації проти України набула повномасштабного характеру.

Головну роль в обороні України відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та ветеранів війни, які брали участь у захисті Батьківщини та в бойових діях, є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.

Визначені конституційні принципи щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, основою конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить їх втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.

Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, захист розвитку й існування її громадянського суспільства, держава покладає на себе зобов`язання забезпечити гідну систему підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих (померлих) захисників України. Державна система підтримки ветеранів повинна бути спрямована на ефективну адаптацію ветеранів до мирного життя після завершення військової служби, максимальне відновлення здоров`я та благополуччя осіб, які під час здійснення обов`язків військової служби постійно перебували у середовищі підвищеного ризику, утвердження всебічної поваги до ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих ветеранів в суспільстві, а також на ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади.

В силу положень ст. 64 Конституції України в умовах воєнного стану держава може зупинити дію положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, у тому числі й щодо звуження змісту та обсягу гарантій забезпечення соціального захисту ветеранів війни, оскільки цією ж статтею визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин, та до яких прямо не віднесено право громадян на соціальний захист.

Разом з цим, таке тимчасове обмеження, у разі запровадження режиму воєнного стану, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини щодо забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) захисників та захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо розмірів соціальних гарантій.

Таким чином, у зв`язку із тим, що військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов`язків оборони держави, виконують обов`язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях та в силу таких обставин набувають статусу ветеранів війни, на яких поширюється чинність Закону № 3551, а також у зв`язку із конституційним обов`язком держави забезпечити посилений соціальний захист як діючих військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів, так і осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності (ветерани війни), та членів їхніх сімей, визначення Урядом у своїй постанові інших, ніж у Законі № 3551, розмірів щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році, свідчить про неналежне виконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, та підриває довіру до держави.

Отже, норми Постанови КМУ № 540 в частині, яка визначає розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеним в постанові від 13 червня 2023 року у справі № 560/8064/22.

В цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, з-поміж іншого, зазначив:

«[…]

91. З урахуванням наведеного, Судова палата Верховного Суду вважає, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважає за необхідне відступити від його висновків щодо застосування положень ст. 13 Закону № 3551, ч. 2 ст. 20 Закону № 389, ч. 7 ст. 20 та абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 у подібних правовідносинах, та дійшла висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах в такий спосіб:

(1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;

(2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551;

(3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 389, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;

(4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону № 3551, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;

(5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до ст. 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 367, у таких розмірах:

I групи – десять мінімальних пенсій за віком;

II групи – вісім мінімальних пенсій за віком;

III групи – сім мінімальних пенсій за віком.

92. Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, Судова палата виходить із того, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення ст. 13 Закону № 3551 і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення ч. 3 ст. 7 КАС, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон № 3551, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.

[…]».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як учасник бойових дій має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 367, що становить 9 670,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону № 3551 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. ст. 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам – за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Київський виплатний центр не заперечує право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, проте зазначає, що розмір цієї допомоги був визначений відповідно до Постанови КМУ № 540.

Цей аргумент відповідача суд відхиляє з наведених вище міркувань.

Аналіз повноважень відповідача в контексті спірних правовідносин зумовлює висновок, що саме Київський виплатний центр в 2022 році здійснював виплатну функцію шляхом перерахування на спеціальний рахунок, зокрема Національної поліції України, коштів державного бюджету для подальшого їх зарахування на рахунки поліцейських – учасників бойових дій.

Таким чином, саме Київський виплатний центр є належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 .

Щодо норми ст. 12 Закону № 3551 у редакції Закону України від 20 березня 2023 року № 2983-ІХ «Про винесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» (далі – Закон № 2983), відповідно до якої щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, суд зазначає таке.

Закон № 2983 набрав чинності 15 квітня 2023 року, а тому в силу положень ст. 58 Конституції України ст. 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 2983 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли з приводу виплати щорічної разової грошової допомоги за 2022 рік.

З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, діючи відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що бездіяльність Київського виплатного центру, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 як учаснику бойових дій в повному обсязі разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 367, підлягає визнанню протиправною.

Порушене право позивача на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі, визначеному законом, підлягає відновленню шляхом покладання на Київський виплатний центр обов`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 367, в сумі 8 179,00 грн, із розрахунку:

9 670,00 грн (розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, визначений відповідно до ст. 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 367, право на який має позивач) – 1 491,00 грн (розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, який був фактично виплачений позивачеві).

Застосований судом спосіб захисту забезпечує повний та ефективний захист порушеного права позивача, а тому в іншій частині його позовних вимог, в тому числі щодо покладання на відповідача обов`язку здійснити перерахунок, слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», докази здійснення ним інших судових витрат суду не надані, а тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (ідентифікаційний код 22886300, місцезнаходження: 03165, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 7) про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 як учаснику бойових дій в повному обсязі разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

3. Зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій недоплачену частину разової грошової допомоги допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в сумі 8 179 (вісім тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

4. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Повне судове рішення складено 19 березня 2025 року.     

Суддя                                                                                   Т.О. Кравченко